5/ 5

<h2><strong>Насіння маленьке червоної Кокона (Solanum sessiliflorum)</strong></h2> <h2><span style="color: #ff0000;"><strong>Ціна за упаковку з 5 насіння.</strong></span></h2> <p>Сорт Solanum sessiliflorum зі смачними дрібними коричнево-червоними плодами, популярний у низовинах Амазонки в Колумбії та Перу для приготування соків і соусів.</p> <p>Solanum sessiliflorum, кокона, [3] — тропічний чагарник родини пасльонових. Рослина кокона має міцні гілки та величезні, зубчасті та волохаті листя. Кокона дуже нагадує ряд близьких родичів, включаючи наранджіллу і псевдолуло. Від цих рослин його можна відрізнити відсутністю колючок. Він буде гібридизуватися з тими та іншими близькими родичами. Коконі також не вистачає характерного фіолетового забарвлення, яке зазвичай спостерігається у наранджілли. Його квіти нагадують великі квіти картоплі, зі світло-зеленими пелюстками. Кокону збирають у деяких частинах Південної Америки навколо тропічних лісів Амазонки, таких як провінція Пурус на сході Перу.</p> <p>Плід кокони — червона, помаранчева або жовта їстівна ягода. Кокона родом з Андського регіону Південної Америки, де її час від часу культивують для споживання людиною.</p> <p>Кокону також можна вирощувати як кімнатну декоративну рослину в помірному кліматі, але вона, здається, досить чутлива до павутинного кліща, тому слід подбати про те, щоб взимку не тримати її в занадто сухому повітрі. Як і наранджілла, кокони дуже чутливі до попелиць і нематод. Як субтропічні рослини, вони можуть переносити прохолодну погоду, але будуть вбиті або сильно пошкоджені від морозу. Влітку його можна вирощувати на вулиці або в холодній теплиці. При вирощуванні з насіння кокони можуть плодоносити вже через 9 місяців або до 24 місяців.</p> <p>Solanum georgicum і Solanum hyporhodium були (а іноді й досі) включені до цього виду, але сьогодні вони зазвичай розглядаються як різні.</p>

V 132 (5 S)

5/ 5

<h2><strong>Насіння японської зміїної гарбуза (Trichosanthes pilosa)</strong></h2> <h2><span style="color: #ff0000;"><strong>Ціна за упаковку з 5 насіння.</strong></span></h2> <p>В’юста рослина з сімейства гарбузових з тонкими пагонами, лопатевими листям і білими квітами з гострими краями, за якими йдуть круглі яскраво-червоні плоди, які містять насіння, вкриті слизуватою чорною слизом. Trichosanthes pilosa широко поширений від Гімалаїв до тропічної східної Азії до 1300 м. Смажене насіння є популярною закускою в деяких частинах Азії.</p> <p>Японська вужий гарбуз — це багаторічна в’юнка рослина, що утворює стебла, які можуть розповзатися по землі або залазити на інші рослини для підтримки, прикріплюючись за допомогою вусиків.<br />Рослина культивується, особливо в Китаї, заради їстівних плодів і коренів, а також для традиційних лікувальних цілей.</p> <p>Деталі вирощування<br />Потребує багатого добре дренованого ґрунту та великої кількості вологи в вегетаційний період.</p> <p>Їстівне використання<br />З кореня отримують харчовий крохмаль.<br />Незрілі плоди консервують у солі. Довжина зрілого плоду близько 7 см.</p> <p>Лікарський<br />Дає білок гетеро-трихосантин, що в 1,7 рази перевищує абортивну активність трихозантину спорідненого виду T. Kirilowii.</p> <p>Діуретик<br />Корінь є анодинним, протизапальним, кровоочисним, очисним, жарознижуючим і розсмоктуючим. Його використовують у вигляді припарок або роблять з нього відвар для лікування наривів, фурункулів, лихоманки, ангіни тощо.<br />Плоди використовують для лікування кашлю, цукрового діабету, жовтяниці тощо.</p> <p>Інші види використання<br />Сухофрукти багаті на сапоніни і використовуються як замінник мила.<br />З кореня отримують промисловий крохмаль.</p>

VG 32 (5 S)

5/ 5

<div id="idTab1" class="rte"> <h2><span style="font-size: 14pt;"><strong>PAPER MULBERRY Seeds (Broussonetia papyrifera)</strong></span></h2> <h2><span style="color: #ff0000; font-size: 14pt;"><strong>Price for Package of 5 seeds.</strong></span></h2> <p>The paper mulberry (Broussonetia papyrifera, syn. Morus papyrifera L.) is a species of flowering plant in the family Moraceae. It is native to Asia, where its range includes China, Japan, Korea, Laos, Cambodia, Thailand, Burma, and India. It is widely cultivated elsewhere and it grows as an introduced species in parts of Europe, the United States, and Africa. Other common names include tapa cloth tree.</p> <p><strong>Description</strong></p> <p>This species is a deciduous shrub or tree usually growing 10 to 20 meters tall, but known to reach 35 meters at times. The leaves are variable in shape, even on one individual. The blades may be lobed or unlobed, but they usually have toothed edges, lightly hairy, pale undersides, and a rough texture. They are up to about 15 to 20 centimeters long. The species is dioecious, with male and female flowers on separate plants. The staminate inflorescence is a catkin up to 8 centimeters long with fuzzy male flowers. The pistillate inflorescence is a spherical head up to about 2 centimeters wide with greenish female flowers trailing long styles. The infructescence is a spherical cluster 2 to 3 centimeters wide containing many red or orange fruits. Each individual protruding fruit in the cluster is a drupe.</p> <p><strong>Uses</strong></p> <p>This plant has been cultivated in Asia and some Pacific Islands for many centuries for food, fiber, and medicine. It is a significant fiber crop in the history of paper. It was used for papermaking in China by around 100 AD. It was used to make washi in Japan by 600 AD. Washi, a Japanese handcrafted paper, is made with the inner bark, which is pounded and mixed with water to produce a paste, which is dried into sheets.</p> <p>Tapa cloth is a textile made from the inner bark in many Pacific Island nations. It was the main material for clothing in places such as Fiji, Tonga, Samoa and Tahiti until recent times, and it is still worn ceremonially. It is also used to make bags and bedding.</p> <p>The wood of the plant is useful for making furniture and utensils, and the roots can be used as rope.</p> <p>The fruits and cooked leaves are edible.</p> <p>The fruit, leaves, and bark have been used in systems of traditional medicine. For example, the bark and fruit of the species, known locally as jangli toot, are used as a laxative and antipyretic in rural Pakistan.</p> <p>The species is used as an ornamental plant. It tolerates disturbance and air pollution, so it has been useful as a landscaping plant on roadsides. It is a pioneer species that easily fills forest clearings, and it has been considered for reforestation efforts. It grows well in many climate types.</p> <p><strong>Impacts</strong></p> <p>The ability of the plant to readily colonize available habitat, particularly disturbed areas, has helped it become an invasive species in some regions. It spreads rapidly when male and female individuals grow together and seeds are produced. Seed dispersal is accomplished by animals that eat the fruits, and the plants can form wide, dense stands via their spreading root systems.</p> <p>This is considered to be one of the worst weeds in Pakistan, one of the most significant invasive plants on the Pampas in Argentina, and a dominant invasive in the forests of Uganda.</p> <p>The pollen is allergenic. It is reportedly a main culprit of inhalant allergy in Islamabad, where the species is a very common urban weed.</p> </div>

T 55

5/ 5

<h2><strong>1kg Насіння Гісоп лікарський (Hyssopus officinalis)</strong></h2> <h2 class=""><span style="color: #ff0000;"><strong>Ціна за упаковку 1 000 000 (1 кг) насіння.</strong></span></h2> <p><strong>Гісоп лікарський</strong> (<em>Hyssopus officinalis</em> L.) — багаторічна трав'яниста дрібно-запушена рослина родини губоцвітих (Lamiaceae). Походить з Південної Європи.<sup id="cite_ref-m_1-0">[1]</sup> В Україні вирощують у садах і на городах як ефіроолійну рослину.</p> <p>Насіння гісопу лікарського проростає при температурі 6-8 °С. Рослини другого і наступних років життя навесні відростають при температурі 5-6 °С. Оптимальна температура для росту й розвитку 18-25 °С. Високі температури в літні місяці знижують продуктивність рослин. В перший місяць після з'явлення сходів рослини гісопу лікарського ростуть повільно і дуже страждають від затінення бур'янами, що ростуть швидко. Через 45-60 днів ріст рослин підсилюється і до кінця вегетації вони утворюють розетку листя, 20-40% рослин зацвітають.</p> <p>Строк продуктивного використання плантації понад 20 років, але максимальна продуктивність культури становить 7 — 9 років.</p> <h2><span id=".D0.A3.D0.BC.D0.BE.D0.B2.D0.B8_.D0.B7.D1.80.D0.BE.D1.81.D1.82.D0.B0.D0.BD.D0.BD.D1.8F"></span><span id="Умови_зростання">Умови зростання</span></h2> <p>Маловибаглива до умов росту рослина, але найкраще росте і розвивається на добре освітлених, родючих ґрунтах з нейтральною кислотністю. До ґрунтів гісоп лікарський невимогливий. Добре росте на ґрунтах легкого або середнього механічного складу. Непридатні заболочені з підвищеною кислотністю і близьким заляганням ґрунтових вод та засолені ґрунти. Гісоп лікарський невибагливий до тепла. Це світло — та вологолюбна рослина довгого дня. В умовах затінення його пагони витягуються, зменшується розмір квіток, знижується вміст ефірної олії в них. Рослина посухостійка, а на півдні України вільно зимує на відкритому ґрунті.</p> <h2><span id=".D0.92.D0.B8.D0.BA.D0.BE.D1.80.D0.B8.D1.81.D1.82.D0.B0.D0.BD.D0.BD.D1.8F"></span><span id="Використання">Використання</span></h2> <p>Використовують траву (верхівки стебла до 20 см завдовжки), зібрану під час цвітіння рослини. Сушать при температурі 30-40 °C. Сухої сировини виходить 18-20%. Вологість не вище 13%. Строк придатності — 1 рік. Містить летку олію складної суміші, олеанолову і урсолову кислоти, дубильні та інші речовини. Ефірну олію гісопу широко використовують у медицині, парфумерно-косметичній та харчовій промисловості, для ароматизації вин та напоїв. Настойки або настої гісопу з лікувальною метою вживають при катарах верхніх дихальних шляхів, кашлі, бронхіті, бронхіальній астмі, запаленні і туберкульозі легень, стенокардії, неврозах, ревматизмі, поліартриті та ін.</p> <p>У вигляді настою або настойки його вживають як відхаркувальний засіб при хронічних катарах верхніх дихальних шляхів (бронхіти, трахеїти, ларингіти), при бронхіальній астмі, поганому травленні, хронічних колітах, метеоризмі й запорах, як глистогінний засіб, а також при анемії, неврозах, стенокардії, ревматизмі та гіпер-гідрозі. Місцево Гісоп лікарський використовують при запаленні очей, при стоматитах, охриплості голосу, захворюваннях глотки, для лікування забитих місць, синців, ран та екзем.</p> <h3><span id=".D0.A3_.D1.85.D0.B0.D1.80.D1.87.D1.83.D0.B2.D0.B0.D0.BD.D0.BD.D1.96"></span><span id="У_харчуванні">У харчуванні</span></h3> <p>Усі частини рослини їстівні та мають приємний аромат. Свіжі та сухі листки мають приємний аромат та гірко-пряний смак. Якщо жувати свіже листя гісопу, в роті виникає відчуття тепла. У країнах Сходу та деяких європейських країнах (Франція, Італія, Іспанія) траву гісопу використовуються як пахучу присмаку. Використовують в кулінарії як відмінну приправу до салатів, борщу, підливок, м'ясних та овочевих страв, а також для надання кращого аромату та смаку лікам і при консервуванні овочів, соління огірків, помідорів, маслин. Особливо поліпшує трава гісопу страви з квасолі, бобів, гороху. Як харчову рослину (пряно-смакова) вживають подібно до материнки. Входить до суміші трав, з яких роблять лікер "Шартрез".<sup id="cite_ref-2">[2]</sup></p> <script src="//cdn.public.n1ed.com/G3OMDFLT/widgets.js"></script>

MHS 112 (1kg)

5/ 5

<meta http-equiv="Content-Type" content="text/html; charset=UTF-8" /> <h2><strong>Цибуля круглоголова цибулини (Allium sphaerocephalon)</strong></h2> <h2><span style="color: #ff0000;"><strong>Ціна за упаковку з 5 цибулин.</strong></span></h2> <p><b>Цибуля круглоголова</b> —<span> </span>вид<span> </span>рослин<span> </span>родини<span> </span>амарилісові<span> </span>(Amaryllidaceae).<span> </span>лат.<span> </span><i>sphaerocephalon</i> — «з кулястою головкою».</p> <p>Багаторічна трав'яниста рослина, яка досягає висот зростання від 30 до 90 сантиметрів. Цибулина яйцеподібна або куляста діаметром до 3,5 см. На довгому квітковомі стеблі виростає суцвіття з безліччю червоно-фіолетових квітів. Суцвіття (1) 1,5-4 (-4.5) х (1,5) 2-4 см, сферичні, еліптичні або яйцеподібні, щільні. Капсули 2,5-4,5 мм. Насіння 2,5-3,5 х 1,5-2 мм.<span> </span>2n<span> </span>= 16.</p> <h2><span id=".D0.9F.D0.BE.D1.88.D0.B8.D1.80.D0.B5.D0.BD.D0.BD.D1.8F.2C_.D0.B1.D1.96.D0.BE.D0.BB.D0.BE.D0.B3.D1.96.D1.8F"></span><span class="mw-headline" id="Поширення,_біологія">Поширення, біологія</span></h2> <p>Країни поширення: Алжир; Єгипет [пн.]; Марокко; Туніс; Кіпр; Ліван; Сирія; Туреччина; Об'єднане Королівство; Австрія; Бельгія; Чехословаччина; Німеччина; Угорщина; Швейцарія; Білорусь; Російська Федерація — Передкавказзя, європейська частина [пд.]; Україна; Албанія; Болгарія; Колишня Югославія; Греція; Італія [вкл. Сардинія, Сицилія]; Румунія; Франція [вкл. Корсика]; Португалія; Гібралтар; Іспанія [вкл. Канарські острови]. Населяє скелясті ділянки, дюни, скелі, осипи, луки, зарості, необроблені місця, лісові галявини на висотах 0-2350 м.</p> <p>Цвіте з травня по липень.</p> <h2><span id=".D0.92.D0.B8.D0.BA.D0.BE.D1.80.D0.B8.D1.81.D1.82.D0.B0.D0.BD.D0.BD.D1.8F"></span><span class="mw-headline" id="Використання">Використання</span></h2> <p>Рослина стійка до прямого сонця і настільки ефектні суцвіття, що використовується в садівництві. Легко розмножується насінням і цибулинами.</p>

P 475 AS

5/ 5

<h2><strong>Насіння Спе́льта (Triticum spelta)</strong></h2> <h2><span style="color: #ff0000;"><strong>Ціна за упаковку 30 (1g) насінин. </strong></span></h2> <p><strong>Спе́льта</strong> (лат. <em>Tríticum spélta</em> L.) — дуже поширена на світанку людської цивілізації зернова культура, вид роду пшениця.</p> <h2><span id="Будова">Будова</span></h2> <p>Відрізняється зерном з невимолочуваними плівками, ламкістю колоса, цегляно-червоним або блідим кольором, невибагливістю.</p> <p>На відміну від інших сортів пшениці спельта має 42 хромосоми. А полба має лише 28 хромосом.</p> <h2><span id="Історія">Історія</span></h2> <p>Спельта є результатом природної гібридизації полби справжньої (<em>Triticum dicoccum</em>) та дикоростучої пшениці егілопс (<em>Aegilops tauschii</em>).<sup id="cite_ref-2"></sup></p> <p>Область походження (імовірно) — Середземномор'я. Вирощувалася у Західній, Центральній та Південній Європі, Середній Азії та інших місцях. Пізніше була витіснена хоч і набагато більш вимогливою до клімату та менш стійкою до хвороб, але значно більш врожайною Triticum aestivum L., станом на 21 сторіччя займає незначну частку світових посівних площ.</p> <p>Найбільш давні знахідки спельти датуються 2 тисячоліттям до н. е. і розташовані на території Швейцарських та Італійських Альп. Пізніші знахідки: Німеччина, Чехія, Словаччина, південь Італії.</p> <p>Радянський генетик Микола Вавілов досліджував спельту, бо бачив у ній великий генетичний потенціал для створення нових сортів пшениць.<sup id="cite_ref-:0_3-0"></sup></p> <h2><span id=".D0.92_.D0.A3.D0.BA.D1.80.D0.B0.D1.97.D0.BD.D1.96"></span><span id="В_Україні">В Україні</span></h2> <p>На території сучасної України цю культуру почали вирощувати в кінці другого тисячоліття до нашої ери. Влітку 1940 року Вавілов із кількома своїми помічниками у експедиції по Прикарпаттю знайшли спельту.<sup id="cite_ref-:0_3-1">[3]</sup> До 60 років 20 сторіччя полбу і спельту вирощували в Українських і Словацьких Карпатах. У 2000-х Федір Парій ідентифікував спельту, яку місцеві називали дідівська пшеничка, на Західній Україні у місцевого селянина.<sup id="cite_ref-:0_3-2">[3]</sup></p> <p>Перехід вирощування спельти до м'якої та твердої пшениць дозволив підняти урожай і полегшити його переробку, оскільки їхнє насіння не мало міцної луски. Проте були втрачені цінні властивості спельти: витривалість до несприятливих чинників при вирощуванні. Наразі хліб зі спельти можна придбати у супермаркетах у розділах екологічної їжі.<sup id="cite_ref-4">[4]</sup></p> <p>В Україні зареєстровано два сорти спельти, що були отримані Всеукраїнським науковим інститутом селекції: Зоря України (2012 р.) та Європа (2015 р.). «Зоря України», виведена Федором Парієм, містить у зерні 24 % білка, тоді як звичайна озима пшениця — 12-13 %, яра пшениця — 14-15 %, а клейковини — 53 % (звичайні — 26-28 %). За три роки досліджень урожайність «Зорі України» склала у середньому 42,8 центнера, тоді як контрольні сорти м'якої пшениці дали по 57-62,2 центнера. Незважаючи на низьку врожайність спельта дає з гектара у зерні 1 тонну 60 кілограмів білка, а контрольні пшениці — 713—802 кілограми. В «Європі» вміст білка в зерні менший і становить 20-21 %:, вміст клейковини — 47,2 %, урожайність за 2011—2013 р.р. становила 58 центнерів. Перевагою «Європи» є те, що насіння гарно вимолочується (при обмолоті 90 % зерна відділяється від плівок).<sup id="cite_ref-:0_3-3">[3]</sup></p> <p>Виробляти хліб зі спельти розпочав Київхліб.<sup id="cite_ref-5"></sup></p>

MHS 89 (1 g)

5/ 5

<h2><strong>Фіолетовий африканський блакитний базилік насіння</strong></h2> <h2><span style="color: #ff0000;"><strong>Ціна за упаковку 100 насінин.</strong></span></h2> <p>Ocimum kilimandscharicum має сильний запах камфори, успадкований від Ocimum kilimandscharicum (камфорний базилік), його східноафриканського батька. Концентрація камфори становить 22% (порівняно з 61% для O. kilimandscharicum). Концентрація інших основних ароматичних сполук, ліналолу (55%) і 1,8-цинеолу (15%), порівнянна з багатьма сортами базиліка.</p> <p>Він має схожість як з тайським, так і з солодким базиліком, але має власний смак. Його довгі рожеві квіти також створюють вражаючий гарнір. Хоча вона ще не широко відома як корисна кулінарна трава, вона демонструє потенціал для більшої популярності. При додаванні до страви він може мати смак, наче використовували більше однієї трави.</p> <p>Листя африканського блакитного базиліка в молодому віці починають пурпурові, зеленіють лише в міру того, як даний лист виростає до повного розміру, і навіть тоді зберігає фіолетовий колір.</p> <p>Він також вищий за багато сортів базиліка. Ці квіти дуже добре залучають бджіл та інших запилювачів.</p>

MHS 92 (0.13 g)

5/ 5

<h2><span style="font-size: 14pt;"><strong>Japanese Pittosporum, Mock Orange, Japanese Cheesewood Seeds (Pittosporum tobira)</strong></span></h2> <h2><span style="color: #fb0303; font-size: 14pt;"><strong>Price for Package of 10 seeds.</strong></span></h2> <p><span>Pittosporum tobira is a species of flowering plant in the Pittosporum family known by several common names, including Australian laurel, Japanese pittosporum, mock orange and Japanese cheesewood. It is native to Japan, China, and Korea, but it is used throughout the world as an ornamental plant in landscaping and as cut foliage.</span></p> <p><span>It is an evergreen shrub which can reach 10 m (33 ft) tall by 3 m (10 ft) broad,[2] and can become treelike. It can also be trimmed into a hedge. The leaves are oval in shape with edges that curl under and measure up to 10 cm (4 in) in length. They are leathery, hairless, and darker and shinier on the upper surfaces. The inflorescence is a cluster of fragrant flowers occurring at the ends of branches. The flower has five white petals each about a centimetre long. The fruit is a hairy, woody capsule about 1 cm wide divided into three valves. Inside are black seeds in a bed of resinous pulp.</span></p> <p><span>The binomial qualifier tobira derives from the Japanese name for the plant.</span></p> <p><span>This shrub is a common, drought-tolerant and fairly hardy landscaping plant. Many cultivars have been developed, including dwarf forms and the popular 'Variegata', which has variegated leaves. It is used for hedges, living privacy screens, and indoor and outdoor planter boxes. The stems, leaves, and dried fruits are used in flower arrangements.</span></p> <p><span>The species and the cultivar 'Variegatum' have both gained the Royal Horticultural Society's Award of Garden Merit.</span></p> <p><span>Common pests of this plant include various aphids, mites, and leafhoppers, the cotton cushiony scale (Icerya purchasi), and root-knot nematodes (Meloidogyne spp.). It can be attacked by the pit-making pittosporum scale (Planchonia arabidis). It is vulnerable to the fungal plant pathogen Erythricium salmonicolor, which causes galls and the dieback disease known as pink limb blight.</span></p>

T 13 (10 S)