Seeds Gallery Com,
5/
5
<div class="rte">
<h2 class="rte align_justify"><strong>Насіння См́икавець їстівн́ий (Cyperus esculentus)</strong></h2>
<h2><span style="color: #ff0000;"><strong>Ціна за упаковку 5 бульб - насіння.</strong></span></h2>
<p style="color: #202122; font-size: 14px;"><b>См́икавець їстівн́ий</b>, також<span> </span><b>земляний мигдаль, тигровий горіх, земляний горіх, чуфа́</b><span> </span>(лат.<span> </span><i lang="la">Cyperus esculentus</i>) —<span> </span>багаторічна<span> </span>трав'яниста<span> </span>рослина<span> </span>родини<span> </span>осокових. Природним середовищем зростання смикавця їстівного є<span> </span>Північна півкуля<span> </span>від субтропіків до помірного клімату. Батьківщиною є<span> </span>Середземномор'я<span> </span>та Північна<span> </span>Африка</p>
<h2 style="color: #000000; font-size: 1.5em;"><span class="mw-headline" id="Історія">Історія</span></h2>
<p>Існує припущення, земляний горіх складав основу раціону<span> </span>австралопітеків Бойса, які жили приблизно 2 млн років тому. Рослина культивувалась населенням<span> </span>Стародавнього Єгипту, де мала важливе харчове значення. Археологи знаходили рослину в гробницях II—III тисячоліть до н. е. коло<span> </span>Тебів. Згадки про цю рослину є в<span> </span>Геродотових,<span> </span>Теофрастових<span> </span>і<span> </span>Плінієвих<sup id="cite_ref-zhukovskij_1-0" class="reference">[1]</sup><span> </span>працях.</p>
<p>В<span> </span>Іспанію<span> </span>смикавець їстівний був завезений арабами в середньовіччі та культивується там в комерційних масштабах, найбільше в області<span> </span>Валенсія. В меншій мірі вона культивується в інших країнах Середземномор'я та в<span> </span>Ґані. Земляний мигдаль — культура мало розповсюджена, хоча має високу поживність та приємний смак. Наприкінці XVIII століття земляний горіх потрапляє на терени Російської імперії, а відтак і нинішньої України. Рослина розповсюджувалась під назвою «сить», «зимовник»<sup id="cite_ref-2" class="reference">[2]</sup>. Теперішні назви «смикавець їстивний», «земляний мигдаль», «чуфа»), «цибора їдна», «чиберка» (походить від латинського «циперус»). У СРСР до «кукурудзяної революції» вона входила до державної сільськогосподарської програми.</p>
<h2 style="color: #000000; font-size: 1.5em;"><span class="mw-headline" id="Ботанічний_опис">Ботанічний опис</span></h2>
<p style="color: #202122; font-size: 14px;">Багаторічна рослина (в культурі вирощують як одноліток) висотою 30—90 см. Бульби смикавцю містять 20-27 % жирів, 15-20 % цукрози, 25-30 % крохмалистих речовин. Їх можна вживати в їжу в сирому та смаженому вигляді, підсмажені бульбочки — як замінник кави. У кондитерській промисловості бульби вживають як замінник солодкого мигдалю. Олія з неї нагадує смаком<span> </span>прованську<span> </span>(сорт маслинової олії).</p>
<p style="color: #202122; font-size: 14px;">Коренева система<span> </span>добре розвинута, з багатьма тонкими<span> </span>кореневищами, на яких утворюється велика кількість (за сприятливих умов до тисячі) невеличких довгастих бульбочок довжиною до 3 см та шириною 0,5—1 см. Забарвлення бульбочок від світло- до темнокоричневого з жовтавим або рожевим відтінком. На поверхні є 3-6 поперечних борозен.<span> </span>М'якоть<span> </span>біла, солодка на смак, консистенція тверда, хрумка. Тонкі прямі, тригранні в перерізі куці<span> </span>стебла, ростуть від бульбочок, несуть численні пучки лінійних грубих<span> </span>листків<span> </span>шириною 3—10 мм.<span> </span>Квіти<span> </span>дрібні, непримітні, двостатеві, зібрані в<span> </span>зонтичні суцвіття, запилюються вітром. В помірних широтах смикавець нормально росте й утворює бульбочки, але не квітне. Смикавець невибагливий до ґрунту, але дає ліпший врожай на родючих пухких ґрунтах, надає перевагу сонячним місцям та помірному поливу, на перезволоженому ґрунті росте гірше.</p>
<h2 style="color: #000000; font-size: 1.5em;"><span class="mw-headline" id="Харчове_використання">Харчове використання</span></h2>
<p>Бульбочки смикавцю їстівні, вони мають 17—25 % жирів, близько 20 % крохмалю, до 4 % білку і до 28 % цукру<sup id="cite_ref-zhukovskij_1-1" class="reference">[1]</sup><span> </span>та мають характерний солодкуватий горіховий присмак.</p>
<p>Їх вживають у їжу як у сирому, так і в підсмаженому стані. Оскільки бульбочки доволі тверді, рекомендується замочувати їх у воді перед вживанням. Подрібнені бульбочки додають до кондитерських виробів, роблять халву. В Іспанії з них готують солодкий прохолодний напій —<span> </span>орчату. Підсмажені подрібнені бульбочки використовують як<span> </span>замінник<span> </span>кави. Олія з бульбочок смикавцю за хімічним складом наближена до<span> </span>маслинової олії. Вона не висихає, густіє при окисленні, золотавого кольору і приємного смаку. Використовується при виготовленні кондитерських виробів і як столова олія. Також застосовується при виготовленні високоякісного мила. Зелень чуви доволі декоративна, її можна вирощувати на клумбах або в якості бордюрної рослини. Сушене листя використовують як наповнювач до подушок при неспокійному сні.</p>
<p><strong>Sowing & cultivation</strong><br>Indoor pre-culture (seedling stage): MarchApril<br>Sowing time outdoors: May<br>Sowing depth: 1 – 3 cm<br>Best germination temperature : 15 °C<br>Germination time in days: 14 – 21<br>Planting distance: 30 x 30 Pcs.<br>Main harvest: October November December<br><br>Tubers are planted outdoors in mid-May (let them soak for several hours in water before planting). <br><br>They may also prefer pot culture since they need plenty of heat to wake up from hibernation! <br><br>The tubers allegedly tolerate frost down to -15 °C. <br>Normally though, they are overwintered indoors.</p>
</div>
PS 6
