5/ 5

<h2><strong>Насіння Fuzzyfruit nightshade (Solanum candidum)</strong></h2> <h2><span style="color: #ff0000;"><strong>Ціна за упаковку з 5 насіння.</strong></span></h2> <p>Трав’янистий чагарник до 3 м заввишки з великими лопатевими листям і пухнастими, розміром з абрикос, їстівними плодами. Solanum candidum широко поширений у лісистих місцевостях і порушених районах від південної Мексики на південь уздовж Анд до Перу.</p> <p>Solanum candidum - це вид вічнозелених чагарників, родом з Південної Америки, який іноді вирощують заради їстівних плодів.</p> <p>Неодомашнений і дуже рідкісний у вирощуванні, він відомий як пасльон fuzzyfruit, naranjilla Silvestre або chichilegua. Плід дещо нагадує споріднену кокону (Solanum sessiliflorum), і Solanum candidum, мабуть, буде гібридизуватися з низкою близьких родичів, включаючи кокону, наранджіллу та псевдолуло. Однією з помітних відмінностей є надзвичайно м’які плоди, які, на відміну від більшості своїх родичів, не відриваються легко після повного дозрівання, що заважає з’їсти стиглі плоди. Тим не менш, S. candidum є близьким родичем інших пасльонових, культивованих заради їх їстівних плодів, включаючи помідор (S. lycopersicum), наранхіллу (S. quitoense) і баклажан (S. melongena). Його відносно сильна стійкість до шкідників і хвороб (у порівнянні з більш апетитними родичами) викликає певний інтерес у сільському господарстві.</p> <p>З наукової точки зору, S. candidum представляє додатковий інтерес, оскільки він є найближчим родичем і можливим предком азіатських представників тієї ж ботанічної клади, зокрема Solanum lasiocarpum, яка є рідною в Індії, але культивується заради плодів, схожих на наранхіллу, і також легко гібридизується з S. candidum.</p> <p>Вважається, що Solanum candidum походить із помірних Андських регіонів Колумбії, Перу та Чилі. Як і кокона, наранджілла та індійський пасльон, S. candidium може плодоносити протягом 1-2 років після насіння. Недовговічне виробництво плодів вимагає досить тривалого вегетаційного періоду, що обмежує його сільськогосподарський потенціал у більш помірному кліматі. Як і наранджілла і кокона, S. candidum найкраще пристосований до субтропічного клімату хмарних лісів, де морози невідомі, але екстремальна спека також дуже рідкісна або невідома. Плоди — округлі ягоди, вкриті стійким шерстю навіть у дозріванні, розміром до 2 см, які дозрівають до жовтого або червоного кольору.</p>

V 124 (5 S)

5/ 5

<h2><strong>Насіння маленьке червоної Кокона (Solanum sessiliflorum)</strong></h2> <h2><span style="color: #ff0000;"><strong>Ціна за упаковку з 5 насіння.</strong></span></h2> <p>Сорт Solanum sessiliflorum зі смачними дрібними коричнево-червоними плодами, популярний у низовинах Амазонки в Колумбії та Перу для приготування соків і соусів.</p> <p>Solanum sessiliflorum, кокона, [3] — тропічний чагарник родини пасльонових. Рослина кокона має міцні гілки та величезні, зубчасті та волохаті листя. Кокона дуже нагадує ряд близьких родичів, включаючи наранджіллу і псевдолуло. Від цих рослин його можна відрізнити відсутністю колючок. Він буде гібридизуватися з тими та іншими близькими родичами. Коконі також не вистачає характерного фіолетового забарвлення, яке зазвичай спостерігається у наранджілли. Його квіти нагадують великі квіти картоплі, зі світло-зеленими пелюстками. Кокону збирають у деяких частинах Південної Америки навколо тропічних лісів Амазонки, таких як провінція Пурус на сході Перу.</p> <p>Плід кокони — червона, помаранчева або жовта їстівна ягода. Кокона родом з Андського регіону Південної Америки, де її час від часу культивують для споживання людиною.</p> <p>Кокону також можна вирощувати як кімнатну декоративну рослину в помірному кліматі, але вона, здається, досить чутлива до павутинного кліща, тому слід подбати про те, щоб взимку не тримати її в занадто сухому повітрі. Як і наранджілла, кокони дуже чутливі до попелиць і нематод. Як субтропічні рослини, вони можуть переносити прохолодну погоду, але будуть вбиті або сильно пошкоджені від морозу. Влітку його можна вирощувати на вулиці або в холодній теплиці. При вирощуванні з насіння кокони можуть плодоносити вже через 9 місяців або до 24 місяців.</p> <p>Solanum georgicum і Solanum hyporhodium були (а іноді й досі) включені до цього виду, але сьогодні вони зазвичай розглядаються як різні.</p>

V 132 (5 S)

5/ 5

<h2><strong>Насіння волохатого банана з Борнеї (Musa hirta)</strong></h2> <h2><span style="color: #ff0000;"><strong>Ціна за упаковку з 3 насінин.</strong></span></h2> <p>Маловідомий банан висотою лише близько 2,5 м (8 футів), який утворює привабливі купки. Прямостояче суцвіття з волохатими стеблами створює загострену нирку з блискучими пурпурно-рожевими листками, за якими йдуть маленькі, кремезні, золотисто-волосисті плоди.</p> <p>Плоди, як і лише деякі інші види бананів, видаляються, коли повністю дозрівають, а це означає, що сама шкірка розколюється і відкриває м’якоть фрукта зсередини.</p> <p>На відміну від більшості бананів, він більш солодкий і соковитий. Стиглі фрукти за смаком нагадують суміш ківі та банана, а насіння їдять разом із фруктом.</p> <p>Недозрілі плоди очищають від шкірки і їдять із сіллю. Квіти використовують як овочі, варять і приправляють сіллю і спеціями.</p> <p>Цей вид має декоративні та плодові якості, які слід серйозно розглянути при вирощуванні.</p>

V 88 MH (3 S)

5/ 5

<h2><strong>Насіння Мініатюрні Цукрової Пальми (Arenga caudata)</strong></h2> <h2><span style="color: #ff0000;"><strong>Ціна за упаковку з 3 насінин.</strong></span></h2> <p>Невелика чагарникова пальма заввишки до 2 м (7 футів), з щільно згрупованими, тонкими очеретяними стеблами і маленькими темно-зеленими листками зверху і сріблясто-білими знизу.</p> <p>Лист приблизно у формі риб’ячого хвоста і має зубчасті краї. A. Caudata широко поширена в Південно-Східній Азії і процвітає в тінистих місцях в тропічних або теплих субтропічних садах. Форма роздвоєного листа має менш широкі листя, які нагадують Arenga hookeriana.</p> <p>Цю пальму можна добре вирощувати в квітковому горщику.</p> <p><br /><br /></p>

PS 16 (3 S)

5/ 5

<h2><strong>Насіння бразильської гуави (Psidium guineense)</strong></h2> <h2><span style="color: #ff0000;"><strong>Ціна за упаковку з 5 насіння.</strong></span></h2> <p>Загальні назви: бразильська гуава, кастильська гуава, кисла гуава, гвінейська гуава (англійська мова), Goyavier du Brésil (французька мова), brasiliaanse koejawel (африкаанс), Stachelbeerguave (німецька мова), chobo, diondan (Болівія), guayabillo de tierrayabillo (Сальвадор), araçá do campo, aracahy (Бразилія), guayaba brava, sacha guayaba (Перу), allpa guayaba (Еквадор), guayaba agria (Венесуела, Мексика), guayaba acida, chamach, pichippul (Гватемала), guísaro (Коста Ріка), і guayabita de sabana (Панама).</p> <p>Батьківщиною цієї рослини є Америка, де її природний ареал простягається від Мексики до Аргентини і включає частини Карибського басейну. Він був широко введений за межі цього ареалу, і в деяких місцях його культивують. Він натуралізований в деяких частинах Індії.</p> <p>Рослина найкраще росте на сонячних ділянках з вологими родючими ґрунтами, але вона толерантна до широкого спектру умов і може рости на порушених ділянках і на поганих ґрунтах. Не переносить засолення або затоплених субстратів. У Бразилії він найчастіше зустрічається в прибережних районах.</p> <p>Ця рослина може бути чагарником висотою від 1 до 3 метрів або деревом, що досягає 7 метрів. Кора і листя сіруваті. Довжина листя до 14 сантиметрів, ширина 8 сантиметрів. Жорсткі леза овальної форми іноді мають зубчасті краї. Нижня сторона дуже залозиста і покрита блідими або червонуватими волосками. Квітки ростуть у пазухах листків поодиноко або в кистях до 3. Квітка має білий віночок і багато тичинок. Воно ароматне. Плід твердий, смачний, ароматний, солодкий, соковитий, округлої форми, шириною до 2,5 сантиметрів. У нього жовта шкірка, жовта зовнішня м’якоть і білувата внутрішня м’якоть, що містить багато насіння. Його можна їсти свіжим або робити з нього джеми, напої або десерти.</p> <p>Це чудове та міцне декоративне та фруктове дерево для тропічного клімату.</p> <p>Його можна вирощувати в квітковому горщику!</p>

V 179 (5 S)

5/ 5

<h2><strong>Насіння Ідеальні маракуї (Passiflora popenovii)</strong></h2> <h2><span style="color: #ff0000;"><strong>Ціна за упаковку з 3 насіння.</strong></span></h2> <p>Рідкісна Passiflora popenovii дає, мабуть, найсмачніший плід з усіх видів Passiflora. Прозора і дуже соковита м’якоть всередині м’якої оболонки яскраво-жовтого фрукта надзвичайно солодка і має винятковий, екзотичний і ароматний смак.</p> <p>Він походить з тропічних лісів Колумбії та Еквадору на висоті від 500 до 1900 м (1600 і 6200 футів), але вважається, що вимер у дикій природі і вирощується лише локально. Він легко адаптується до вирощування в широкому діапазоні кліматичних умов.</p> <p>Ми вважаємо, що Perfect Passionfruit має потенціал стати набагато популярнішим, ніж Passiflora edulis або Passiflora ligularis, які поширені на фруктових ринках у всьому світі.</p> <p>Морозостійкий до -6С</p>

V 210 (3 S)

5/ 5

<h2><strong>Насіння пау-пау, гірськи́й бана́н (Asimina triloba)</strong></h2> <h2><span style="color: #fe0000;"><strong>Ціна за упаковку з 3 насінин. </strong></span></h2> <strong style="color: #202122; font-family: sans-serif; font-size: 14px; background-color: #ffffff;">Азимі́на трилопате́ва</strong><span style="color: #202122; font-family: sans-serif; font-size: 14px; background-color: #ffffff; float: none; display: inline;"> (</span>лат.<span style="color: #202122; font-family: sans-serif; font-size: 14px; background-color: #ffffff; float: none; display: inline;"> </span><em style="color: #202122; font-family: sans-serif; font-size: 14px; background-color: #ffffff;">Asimina triloba</em><span style="color: #202122; font-family: sans-serif; font-size: 14px; background-color: #ffffff; float: none; display: inline;">), також відома під назвами </span><strong style="color: #202122; font-family: sans-serif; font-size: 14px; background-color: #ffffff;">пау-пау</strong><span style="color: #202122; font-family: sans-serif; font-size: 14px; background-color: #ffffff; float: none; display: inline;"> або </span><strong style="color: #202122; font-family: sans-serif; font-size: 14px; background-color: #ffffff;">гірськи́й бана́н</strong><span style="color: #202122; font-family: sans-serif; font-size: 14px; background-color: #ffffff; float: none; display: inline;"> — вид дводольних квіткових рослин із роду </span>азиміна<span style="color: #202122; font-family: sans-serif; font-size: 14px; background-color: #ffffff; float: none; display: inline;"> родини </span>аннонових<span style="color: #202122; font-family: sans-serif; font-size: 14px; background-color: #ffffff; float: none; display: inline;">. Єдиний вид цієї родини, який може зростати та давати плоди за межами </span>тропічного клімату. <br /><br /> <h2><span id="Назва">Назва</span></h2> <p>Наукова назва роду <em>Asimina triloba</em> взята з індіанської назви <em>assimin</em> через французьку <em>asiminier</em>, епітет <em>triloba</em> відноситься до квітів («трилопатеві» чашечки).</p> <p>Вид має багато народних назв: «папая», «Paw Paw», «лапа-лапа», «динне дерево». Серед інших місцевих назв: «дикий банан», «банан прерії», «Indiana-банан», «Hoosier-банан», «західновіргінський банан», «канзаський банан», «кентуккійський банан», «мічиганський банан», «міссурійський банан», «банан бідняка», «Ozark-банан», «бананґо».</p> <h2><span id=".D0.86.D1.81.D1.82.D0.BE.D1.80.D1.96.D1.8F"></span><span id="Історія">Історія</span></h2> <p>Найперша документальна згадка про азиміну віднайдена за 1541 рік в доповіді іспанської експедиції Ернандо де Сото, яка знайшла її в індіанців Північної Америки, які вирощували її на схід від річки Міссісіпі.</p> <p>Охолоджені фрукти азиміни були улюбленим десертом Джорджа Вашингтона і Томаса Джефферсона.</p> <p>Експедиції Льюїса і Кларка іноді харчувалися азиміною під час своїх подорожей.</p> <h2><span id=".D0.9E.D0.BF.D0.B8.D1.81"></span><span id="Опис">Опис</span></h2> <p>Листопадне дерево або чагарник висотою до 15 м, зазвичай 4-5 м. Молоді пагони густо опушені; однорічні — голі, оливково-коричневі, блискучі; дворічні — сірі, з помітними сочевичками.</p> <p>Бруньки коричнево-червоні, шерстисті. Листки обернено-довгасто-яйцеподібні, довжиною 12-30 см, шириною 4,5-12 см, на вершині коротко загострені, що поступово звужуються до черешка, цілокраї, шкірясті, з частими точковими залозками, видимими на просвіт, молоді листки знизу з червонувато-коричневим опушенням, пізніше цілком голі, світло-або сіро-зелені. Черешки довжиною 0,8-1,2 см. В середині осені вони жовтіють і опадають, нове листя з'являється в кінці квітня, коли рослина вже відцвітає.</p> <p>Квітки зазвичай поодинокі, коричнево-пурпурові, діаметром до 4,5 см, з'являються в пазухах листків попередніх років, на кудлатій, опушеній квітконіжці завдовжки 1 — 3 см; три чашолистки яйцеподібні, гострі, зовні блідо-зелені і опушені; шість пелюсток широкояйцеподібні, тупо-загострені, темно-пурпурові або винно-червоні, з сітчастими жилками, рано відцвітають, зовнішні відігнуті, внутрішні прямостоячі. Кожна квітка містить кілька маточок, чим пояснюється здатність однієї квітки утворювати кілька плодів. Квітки двостатеві, але запилюються перехресно. У природних умовах азиміну трилопатеву запилюють падальні мухи і жуки-мертвоїди — її квіти видають несильний, але дуже неприємний запах, схожий на запах гнилого м'яса.</p> <h3><span id=".D0.9F.D0.BB.D0.BE.D0.B4.D0.B8"></span><span id="Плоди">Плоди</span></h3> <div> <div><img alt="" src="https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/1/17/Asimina_triloba_kz1.jpg/220px-Asimina_triloba_kz1.jpg" decoding="async" width="220" height="212" srcset="//upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/1/17/Asimina_triloba_kz1.jpg/330px-Asimina_triloba_kz1.jpg 1.5x, //upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/1/17/Asimina_triloba_kz1.jpg/440px-Asimina_triloba_kz1.jpg 2x" data-file-width="2568" data-file-height="2472" style="border-width: 1px; border-image-width: initial;" /> <div> <div></div> Квітка</div> </div> </div> <div> <div><img alt="" src="https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/a/aa/Pawpaw-fruit.jpg/220px-Pawpaw-fruit.jpg" decoding="async" width="220" height="246" srcset="//upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/a/aa/Pawpaw-fruit.jpg/330px-Pawpaw-fruit.jpg 1.5x, //upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/a/aa/Pawpaw-fruit.jpg 2x" data-file-width="402" data-file-height="450" style="border-width: 1px; border-image-width: initial;" /> <div> <div></div> Плід</div> </div> </div> <p>Плоди довжиною 5–16 см, шириною 3–7 см, важать від 20 до 500 г, по 2–8 плодів на одній плодоніжці, зазвичай довгасті, циліндричні або округлі, зазвичай дещо криві.</p> <p>Насінини коричневі, довжиною 2–2,5 см, по 10–12 у кожному плоді, розташовані двома рядами (12-16% загальної ваги плоду). Насіння отруйне.</p> <p>Шкірка у плодів тонка, напівпрозора, легко зчищається. Колір у міру дозрівання змінюється від зеленого до лимонно-жовтого, а після перших заморозків стає коричневим або чорним. М'якуш стиглого плоду м'який, білувато-жовтий або помаранчево-жовтий, з нудотно солодким смаком і приємним ананасово-суничним ароматом. Плоди багаті на фруктозу і сахарозу, а також на мікроелементи. Смаком зріла азиміна трохи нагадує банан або манго.</p> <p>Цвітіння відбувається у квітні — травні, триває близько трьох тижнів. Плоди достигають протягом 4 тижнів у вересні-жовтні.</p> <h2><span id="Поширення_і_екологія">Поширення і екологія</span></h2> <p>У природі ареал виду охоплює Північну Америку — від південної частини Онтаріо (Канада) до Флориди. На заході його ареал доходить до південно-східної Небраски і Техасу<sup id="cite_ref-GRIN_2-0">[2]</sup>. Азиміна була завезена в Іспанію, Францію, Італію, Японію і ряд інших країн.</p> <p><em>Asimina triloba</em> в природних умовах росте на пухких, вологих ґрунтах в лісистих місцевостях, по берегах річок, часто утворюючи густі зарості.</p> <p>Оптимальний клімат: вологе та прохолодне літо, від прохолодної до холодної зими, з мінімумом 810 мм дощу на рік, коли опади рівномірно розподілені протягом року. Добре росте в межах зони 5 (-26 °C) і зони 8 (-9 °C).</p> <div> <div><img alt="" src="https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/4/41/PawPaw_bark.jpg/220px-PawPaw_bark.jpg" decoding="async" width="220" height="331" srcset="//upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/4/41/PawPaw_bark.jpg/330px-PawPaw_bark.jpg 1.5x, //upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/4/41/PawPaw_bark.jpg/440px-PawPaw_bark.jpg 2x" data-file-width="2000" data-file-height="3008" style="border-width: 1px; border-image-width: initial;" /> <div> <div></div> Кора</div> </div> </div> <h2><span id=".D0.A0.D1.96.D0.B7.D0.BD.D0.BE.D0.BC.D0.B0.D0.BD.D1.96.D1.82.D1.82.D1.8F"></span><span id="Різноманіття">Різноманіття</span></h2> <p>Великий список сортів, багато з яких були виявлені в природі, і в переважній більшості були отримані схрещенням. Деякі сорти були розроблені в США, інші в Європі.</p> <p>Сорт «Mango», був виявлений у дикій природі (можливо, його назва походить від його схожості з ароматом тропічним фруктів). Ще один дуже популярний сорт в Європі був виведений в Італії «Prima 1216». Дуже важко зробити порівняння сортів за смаковими якостями, так як це суб'єктивний аспект. Однак, у 2008 році в штаті Кентуккі державним університетом проводилися дегустації різних сортів азиміни. Дегустатори повинні були вказати, як вони сприймають смак фруктів і класифікувати його. Їх також просили вказати, чи вони відчували присмак дині, гіркий присмак, або не сприймали ніякого післясмаку. Результати вказані в таблиці.</p> <h2><span id="Біохімія">Біохімія</span></h2> <div> <div><img alt="" src="https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/e/e9/AbbotV1Tab04AA.jpg/220px-AbbotV1Tab04AA.jpg" decoding="async" width="220" height="269" srcset="//upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/e/e9/AbbotV1Tab04AA.jpg/330px-AbbotV1Tab04AA.jpg 1.5x, //upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/e/e9/AbbotV1Tab04AA.jpg/440px-AbbotV1Tab04AA.jpg 2x" data-file-width="981" data-file-height="1200" style="border-width: 1px; border-image-width: initial;" /> <div> <div></div> Метелики зебра ластівчин хвіст (<em>Eurytides marcellus</em>) з листками азиміни</div> </div> </div> <p>Насіння містить хімічні речовини, які можуть стати корисними при хіміотерапії раку простати і товстої кишки.</p> <p>Листя також містить речовини, токсичні для більшості комах. Помітним винятком є ​​метелик зебра ластівчин хвіст (<em>Eurytides marcellus</em>), чиї личинки харчуються листям різних видів азиміни, і як наслідок, протягом усього життя метелика він залишається неприємним для птахів та інших хижаків.</p> <p>Кора дерева азиміни містить інші ацетогеніни, в тому числі asimin, asiminacin і asiminecin, які виявились сильними інгібіторами мітохондрії, що робить <em>Asimina triloba</em> перспективним джерелом пестицидів і протипухлинних сполук.</p> <h2><span id=".D0.97.D0.BD.D0.B0.D1.87.D0.B5.D0.BD.D0.BD.D1.8F_.D1.96_.D0.B7.D0.B0.D1.81.D1.82.D0.BE.D1.81.D1.83.D0.B2.D0.B0.D0.BD.D0.BD.D1.8F"></span><span id="Значення_і_застосування">Значення і застосування</span></h2> <p>Інтродукована в 1736 році. У Західній Європі у відкритому ґрунті вирощується в Іспанії, Франції, Італії та Португалії. В Україні поширена в Криму. В останні десятиліття вирощується у Новій Каховці у колишньому відділенні Нікітського ботанічного саду УААН,звідти азиміна поширилася по дачних масивах Херсона та Миколаєва. В невеликій кількості вирощується в Центральному ботанічному саду ім. М. М. Гришка. Центром її комерційного вирощування є південний схід штату Огайо, де щорічно недалеко від м. Олбані проводиться так званий<em> Pawpaw Festival</em><sup id="cite_ref-3">[3]</sup>.</p> <p>Насіння азиміни отруйне, містить алкалоїд азимінін і його настоянка вживається, як блювотний засіб. Листя дає сечогінний ефект, зрілі плоди — проносний.</p> <p>Свіжі плоди <em>Asimina triloba</em> зазвичай їдять сирими, або охолодженим або при кімнатній температурі. Тим не менш, вони можуть зберігатися 2–3 дні при кімнатній температурі, або близько тижня, при охолодженні. М'якуш плодів також часто використовують у десертах, додають у морозиво або млинці, а також в сокові суміші. Листя, багате на природні інсектициди, а також гілки та кора азиміни можуть бути використані як органічний пестицид.</p> <p>Деревина <em>Asimina triloba</em> не є комерційно цінною.</p> <p><em>Asimina triloba</em> іноді включають в екологічне відновлення насаджень, оскільки це дерево добре росте на вологих ґрунтах і здатне утворювати густі зарості. Азиміна особливо цінується для створення швидкозростаючої рослинності в районах, де часті повені еродують поверхню, бо її коренева система допомагає утримувати ґрунти.</p> <h3><span id=".D0.90.D0.B3.D1.80.D0.BE.D1.82.D0.B5.D1.85.D0.BD.D1.96.D0.BA.D0.B0"></span><span id="Агротехніка">Агротехніка</span></h3> <p><em>Asimina triloba</em>— єдиний з видів родини аноннових, поширений за межами тропічного клімату. Його стійкість до холоду (до −29 °C) дає змогу вирощувати ці рослини в Європі.</p> <p>Азиміна трилопатева введена в культуру трохи більше 100 років тому: відомо 68 сортів, плоди яких відрізняються термінами дозрівання, розмірами і величиною насіння. Основним недоліком цієї культури є низька врожайність у порівнянні з багатьма іншими плодовими — вона складає всього 25-40 кг з дерева. Пересадка цієї рослини також пов'язана з труднощами, оскільки у азиміни стрижневий корінь. Плоди азиміни важко зберігати, вони швидко перестигають і набувають неприємного присмаку.</p> <p>Розмножують азиміну насінням і щепленням. Вирощені з насіння рослини зазвичай починають цвісти і плодоносити через 4-8 років, щеплені — через 2-3 роки. Азиміна дуже стійка до хвороб і шкідників.</p> <p>Протягом перших двох років саджанці потребують цілковитого затінення, тому що природно ці рослини ростуть в густих лісах при повній відсутності прямих сонячних променів. У третій рік вимагає часткового затінення і вже на четвертому році — прямого сонячного світла. При посадці бажано залишити відстань між деревами 2,5 м.</p> <p>Є дуже мало сортів, які відомі, як самозапильні. Більшість сортів вимагають іншого сорту для запилення.</p> <p>Хоча Asimina triloba може давати плоди в тіні, але найкращий урожай дає при повному перебуванні на сонці, і з деяким захистом від вітрів через великі розміри її листя.</p> <p>Найкраще росте на ґрунтах злегка кислих (рН 5,5-7), глибоких, родючих, добре дренованих, цей останній пункт має важливе значення для її успішного росту. Азиміна погано почуває себе на важких або перезволожених ґрунтах.</p> <p>Азиміну ніколи не культивували в великих масштабах, в першу чергу тому, що її плоди починають бродити невдовзі після їх збору, і тільки заморожені фрукти можна зберігати або перевозити. Інші методи збереження включають висушування, виробництво джемів або желе.</p> <p>В останні роки вирощування азиміни привертає підвищений інтерес, зокрема тому, що вона стійка до шкідників, і її успішно вирощують без пестицидів. Комерційне вирощування і збирання азиміни розвинуто у південно-східному Огайо, а також вивчаються в Кентуккі і Меріленді, а також в різних районах за межами природного ареалу виду, в тому числі в Каліфорнії.</p> <p>Бажані сорти азиміни поширюються щепленням. Відсутність успішного запилення є найбільш поширеною причиною поганого плодоношення. Рекомендується перехресне запилення, принаймні, двох різних генетичних різновидів рослин, і виробники часто вдаються до ручного запилення або використання запилювачів, для принадження яких розпорошують рибну емульсію або розвішують курячі шиї або інше м'ясо поблизу відкритих квіток.</p> <p>Азиміна також набирає популярності серед озеленювачів і садівників завдяки відмінному росту дерева, привабливості та смаковими якостями її плодів, високої стійкості до шкідників та хвороб і відносно низьким експлуатаційним затратам. Однак, пересадку дорослого дерева необхідно здійснювати в контейнері, аби не пошкодити його тендітні корінці.</p> <p><br /><br /><br /><br /><br /><br /></p>

V 48 (3 s)

5/ 5

<h2><strong>Насіння тайського драконового дерева (Dracaena cochinchinensis)</strong></h2> <h2><span style="color: #ff0000;"><strong>Ціна за упаковку з 5 насінин.</strong></span></h2> <p>Тайське драконове дерево — це красивий, дуже міцний вид, який росте від південної Юньнані та південно-західної частини Гуансі в Китаї до Таїланду та Лаосу, де воно росте на міцних вапнякових скелях.</p> <p>Він швидко і легко росте і утворює міцний, роздвоєний стовбур з акуратними кронами, що виходять ремінцями, елегантно зігнутими, зеленими листям. Він має схожість з Драценою Драко, драконовим деревом Канарських островів, але менший і елегантніший за зовнішнім виглядом.</p> <p>ВІКІПЕДІЯ<br />Dracaena cochinchinensis, драконове дерево кохінхінське, — однодольна деревна рослина родини Лілійні (або Драцені) за класичною класифікацією.</p> <p>Батьківщиною цього виду є В'єтнам, Камбоджа, Лаос і південний Китай (Юньнань, Гуансі).</p> <p>З будь-якого розрізу або рани витікає криваво-червона смола, відома як кров дракона в традиційних фармакопеях, подібна до тієї, яку отримують з драконових дерев Dracaena draco з Канарських островів і Dracaena cinnabari з острова Сокотра. Китай, який імпортував кров дракона з-за кордону, у 1972 році виявив, що на його території є драконові дерева, здатні забезпечити його дорогоцінною медичною допомогою.</p> <p>Цей вид зараз знаходиться під загрозою зникнення в Китаї, але культивується там для виробництва крові дракона.</p> <p>Dracaena cochinchinensis — однодольна деревна рослина висотою від 5 до 10 метрів.</p> <p>Розгалужені стебла мають червонувату верхівку, з коротшими за широкі міжвузля, гладку сірувато-білу кору, що темніє з віком.</p> <p>Листки, зібрані на кінцях гілок, сидячі, мечоподібні, 30−100 x 2−5 см, з червонуватою основою, що повністю охоплює міжвузля.</p> <p>Кінцеве суцвіття, у волоті, більше 40 см, з густо опушеним махом.</p> <p>Квітки, зібрані по 2-5, мають молочно-білу оцвітину, утворену трубкою 1,5-2 мм і 6 часточками 5-6 мм.</p> <p>Плід — помаранчева ягода.</p> <p>Зустрічається на висоті від 900 до 1700 м на вапнякових скелях, сонячно, в тропічних регіонах. Добре переносить посуху.</p> <p>Фармакологія<br />Хімічні складові крові дракона<br />Хімічними складовими крові дракона з дерева кохінхінезії є в першу чергу флавоноїди, а потім терпеноїди, стероїди, сапоніни та фенольні сполуки.</p> <p>Серед флавоноїдів виділяють халкони (2,4,4'-тригідроксихалкон, лурейрин А, В і С тощо), дигідрохалкони, флаванони, флавани, полімерні флавоноїди та хромогенні кетони6. Потім були виділені терпени, стероїди, стероїдні сапоніни, а також фенольні сполуки та лігнани.</p> <p>У Китаї кілька груп дослідників вивчають хімічний склад і фармакологію крові дракона Dracaena cochinchinensis, відкрито наслідуючи багатотисячолітні дослідження китайської фармакопеї. Fan та als6 (2014) зробили детальний огляд 63 робіт, опублікованих у Китаї, з яких ми наведемо кілька прикладів.</p> <p>Huang et al.13 (1994) показують, що кров дракона пригнічує експериментальний артеріальний тромбоз, полегшуючи кровообіг і розганяючи застій крові. За даними Nong et al.14 (1997), кров дракона також має кровоспинну дію, оскільки вони експериментально показали, що вона може зменшити час згортання крові мишей. Інші дослідження показали, що кров дракона може значно знизити рівень глюкози в крові гіперглікемічних мишей (Zhang et al., 2002), пригнічувати ріст Staphylococcus aureus, бацил дифтерії та Bacillus anthracis (Chen et al., 1999), стимулювати відновлення тканин. З цією метою Liu et al15 імплантували тканину людських кератоцитів на пошкоджену шкіру мишей. У групі, яка отримувала пероральну та зовнішню терапію драконовою кров’ю, спостерігався посилений розвиток трансплантованого епідермісу, проліферація капілярів у дермі та підвищена секреція колагену.</p> <p>Проте багато з цитованих досліджень не дають багато гарантій достовірності. Багато з них не є рандомізованими подвійними сліпими дослідженнями. Вони лише припускають можливий знеболюючий або протидіабетичний ефект.</p> <p>Клінічні дослідження<br />Рандомізоване подвійне сліпе дослідження оцінювало ефективність капсул крові дракона проти стенокардії (стенокардії). Група, яка отримувала лікування, помітила, що їх електрокардіограми (ЕКГ) значно покращилися порівняно з контрольною групою16.</p> <p>Культура<br />Драконове дерево Кохінхіна вирощується як декоративна рослина в садах тропічних регіонів.</p> <p>Його також можна вирощувати в горщику в приміщенні або під верандою.</p>

T 96

5/ 5

<meta http-equiv="Content-Type" content="text/html; charset=UTF-8" /> <h2><strong><em><span style="text-decoration: underline;">Golden Currant Seeds (Ribes Aureum)</span></em></strong></h2> <h3><span style="color: #ff0000;"><strong>Price for Package of 10 seeds.</strong></span></h3> <p>Grown for its clove-scented flowers and its edible berries, this small to medium-sized deciduous shrub from central and western North America makes an excellent subject for the ornamental or culinary garden. Its showy drooping clusters of small, five-lobed, bright yellow flowers appear in mid- to late spring, and are visited by hummingbirds. Small, tart, juicy, several-seeded "currants" follow, ripening to black or yellow in mid- or late summer. The smooth, light green, three-lobed leaves turn purplish tones in fall. The former Ribes odoratum is now considered to belong under Ribes aureum as variety villosum.</p> <p>This tough and adaptable shrub does well in a wide range of soils in full to partial sun. It needs some winter chill to perform well. Use it in mixed borders, edible plantings, and hedges.</p> <p> </p> <p><strong>Genus</strong> - Ribes<br /><strong>Species</strong> - Aureum<br /><strong>Common name</strong> - Golden Currant<br /><strong>Other names</strong> - Ribes teniuflorum, Buffalo currant, Missouri current<br /><strong>Germination rate</strong> - 80%<br /><strong>Pre-Treatment</strong> - Required<br /><strong>Germination info</strong> - Cold/moist stratification for 120 days<br /><strong>Hardiness zones</strong> - 3 - 7<br /><strong>Height</strong> - 3'-6' / 0.9m - 1.8m<br /><strong>Spread</strong> - 3'-6' / 0.9m - 1.8m<br /><strong>Plant type</strong> - Shrub<br /><strong>Vegetation type</strong> - Deciduous<br /><strong>Exposure</strong> - Full Sun, Partial Sun, Partial Shade<br /><strong>Soil PH</strong> - Acidic, Neutral, Alkaline<br /><strong>Soil type</strong> - Clay, laom, Sand, well drained<br /><strong>Water requirements</strong> - Average Water<br /><strong>Landscape uses</strong> - Edible, Fruit / Fruit Tree, Hedges, Mixed Border, Wildflower<br /><strong>Leaf / Flower color</strong> - Green, Light Green / Yellow<br /><strong>Plant growth rate</strong> - Medium</p>

V 129 G (10 S)

5/ 5

<h2><strong>Насіння Passiflora alnifolia</strong></h2> <h2><span style="color: #ff0808;"><strong>Ціна за упаковку з 5 насінин.</strong></span></h2> <p>Тонка в’юста в’юста рослина з роздвоєними листям і білими, фіолетовими та солодкими квітками лаванди з солодкими ароматами супроводжується маленькими смачними плодами на цій тонкій в’юстковій в’юстої рослині, яка не лопається. Passiflora alnifolia є рідною для гірських тропічних лісів і хмарних лісів Анд, в основному в Колумбії та Еквадорі між 1700 і 3200 м.</p> <p>Ця рослина забезпечить нектар і пилок для бджіл, метеликів та багатьох інших видів комах-запилювачів.</p>

V 28 PA (5 S)

5/ 5

<h2><strong>Насіння Passiflora biflora</strong></h2> <h2><span style="color: #ff0808;"><strong>Ціна за упаковку з 5 насінин.</strong></span></h2> <p>Пассифлора двоквіткова (Passiflora biflora) — двоквітковий вид з родини Пасифлорових (Pasifloraceae). Пасифлора – це екзотика. Він відомий своїми білими квітками, які з’являються парами.</p> <p>Passiflora biflora — швидкозростаюча ліана з напівпанцирчастим листям. За один сезон може вирости більше метра. Його стійкість до кінця не відома, але, ймовірно, він стійкий до морозів. Деякі джерела стверджують, що вона витримує низькі температури до -10 ° C. Passiflora biflora росте в півтіні. За один сезон може вирости на кілька метрів.</p> <p>Розмножується насінням. Насіння повинні проростати кілька тижнів. Насіння перед посадкою потрібно висадити в теплий грунт і замочити в теплій воді на 24-48 годин. Добре допомагає лікування гібереліновою кислотою.</p> <p>Також його можна розмножити живцями. Його вирощують як декоративну рослину через красиві білі квіти та смачні плоди.</p> <p>Батьківщиною цієї рослини є Новий Світ від Мексики до Колумбії та Венесуели. Він росте в дикому вигляді в деяких частинах Південної Флориди.</p>

V 15

5/ 5

<h2><strong>Насіння Passiflora adulterina</strong></h2> <h2><span style="color: #ff0808;"><strong>Ціна за упаковку з 5 насінин.</strong></span></h2> <p>Рідкісний вид Passiflora був виявлений в Колумбії в 2015 році.<br />Вічнозелена багаторічна в’юнка висотою 5 м (до 20 м у природі) з черговими, еліптичними, насичено-зеленими прожилчастими листям і дрібно-пилчастими краями листя. У пазухах листків з’являються довгі звисаючі рожеві квіти, за якими йдуть ефектні їстівні та смачні плоди. Він приносить багато плодів у формі папайї.</p> <p>Взимку зазвичай втрачає надземну частину, тому навесні знову проростають молоді пагони. Цвіте з весни до осені. З весни до осені зберігається на відкритому повітрі, а взимку – в прохолодному приміщенні.</p> <p>Зимостійкий до -6С</p>

V 22 PAS (5 S)