Найкращі ціни для Дерева - Чагарник

Это растение является лекарственным растением

Ayurveda Plant

Насіння дуба алеппо...

9,95 € SKU: T 90

Seeds Gallery Com,

5/ 5

<h2>Насіння дуба алеппо (Quercus infectoria)</h2> <h2>Ціна за упаковку з 5 насінин.</h2> Quercus infectoria — вид рослин з родини Букові (Fagaceae); поширений у Греції, Туреччині, на заході Азії. Зазвичай росте як невеликий чагарник або дерево до 3 м, але, як відомо, виростає до 15 м. Кора сіра, луската. Гілочки червонуваті, без волосся. Листки 3–8 × 1.5–5 см, напіввічнозелені, довгасті; основа закруглена, іноді серцеподібна; верхівка тупа; край зубчастий або округло-зубчастий, часто хвилястий або рідко лопатевий; без волосся, блискучі зверху й блідіші знизу, голі або зі зірчастими волосками; насправді дуже поліморфні; листя біля основи гілочок часто ціле; ніжка листка циліндрична, 1 см завдовжки. Жолудь яйцювато-видовжений, 2–3.5 см завдовжки, 1.8 см у діаметрі; голий, блискучий світло-коричневий; укладений на 1/5 в чашечку діаметром 1.5–1.8 см. <h2 style="color: #000000; font-size: 1.5em;">Середовище проживання</h2> Поширений у Греції, європейській Туреччині й на заході Азії (Туреччина, Кіпр, Азербайджан, Іран, Ірак, Ізраїль, Йорданія, Ліван, Сирія); також культивується. Вид можна побачити в листяних лісах і на сільськогосподарських ландшафтах. Скорше є чагарниковою складовою вторинних деградованих типів колишніх листяних дубових і букових лісистих місцевостей. Висотний діапазон: 0–1700 м[1]. <h2 style="color: #000000; font-size: 1.5em;">Використання</h2> Насіння можна їсти після приготування. У корі містяться дубильні речовини, а жолуді, як кажуть, мають в'яжучі властивості й застосовуються при лікуванні інтертриго, імпетиго та екземи. Гали, що утворюються на дереві, є сильно в'яжучими і їх можна використовувати при лікуванні крововиливів, хронічної діареї, дизентерії. Танін видобувається для використання в фарбуванні. <h2 style="color: #000000; font-size: 1.5em;">Загрози й охорона</h2> Випас і вирубка на дрова — основні загрози, перетворення лісових масивів для сільського господарства є історичним фактором. Занепад дубових лісів на Егейських островах спричиняє серйозний ризик ерозії ґрунту та опустелювання[1]. Він присутній у заповідних зонах Європи та включений до директивних середовищ існування ЄС[1].<script src="//cdn.public.n1ed.com/G3OMDFLT/widgets.js"></script>

T 90

Швидкий перегляд

Castor Bean Seeds (Ricinus...

1,85 € SKU: MHS 125

Seeds Gallery Com,

5/ 5

<h2 class="">Castor Bean Seeds (Ricinus Communis)</h2> <h2>Price for Package of 15 seeds.</h2> Ricinus communis, the castor bean or castor oil plant, is a species of perennial flowering plant in the spurge family, Euphorbiaceae. It is the sole species in the monotypicgenus, Ricinus, and subtribe, Ricininae. The evolution of castor and its relation to other species are currently being studied using modern genetic tools. It reproduces with a mixed pollination system which favors selfing by geitonogamy but at the same time can be an out-crosser by anemophily (wind pollination) or entomophily (insect pollination). <div> Its seed is the castor bean, which, despite its name, is not a true bean. Castor is indigenous to the southeastern Mediterranean Basin, Eastern Africa, and India, but is widespread throughout tropical regions (and widely grown elsewhere as an ornamental plant).[5] Castor seed is the source of castor oil, which has a wide variety of uses. The seeds contain between 40% and 60% oil that is rich in triglycerides, mainly ricinolein. The seed also contains ricin, a water-soluble toxin, which is also present in lower concentrations throughout the plant. An unrelated plant species, Fatsia japonica (false castor oil plant), is similar in appearance but is from Japan. <h2>Nomenclature</h2> The name Ricinus is a Latin word for tick; the seed is so named because it has markings and a bump at the end that resemble certain ticks. The genus Ricinus [6] also exists in zoology, and designates insects (not ticks) which are parasites of birds; this is possible because the names of animals and plants are governed by different nomenclature codes.[citation needed] The common name "castor oil" probably comes from its use as a replacement for castoreum, a perfume base made from the dried perineal glands of the beaver (castor in Latin).[7]It has another common name, palm of Christ, or Palma Christi, that derives from castor oil's reputed ability to heal wounds and cure ailments. <h2>Description</h2> Ricinus communis can vary greatly in its growth habit and appearance. The variability has been increased by breeders who have selected a range of cultivars for leaf and flower colours, and for oil production. It is a fast-growing, suckering shrub that can reach the size of a small tree, around 12 m (39 ft), but it is not cold hardy. The glossy leaves are 15–45 cm (5.9–17.7 in) long, long-stalked, alternate and palmate with five to twelve deep lobes with coarsely toothed segments. In some varieties they start off dark reddish purple or bronze when young, gradually changing to a dark green, sometimes with a reddish tinge, as they mature. The leaves of some other varieties are green practically from the start, whereas in yet others a pigment masks the green color of all the chlorophyll-bearing parts, leaves, stems and young fruit, so that they remain a dramatic purple-to-reddish-brown throughout the life of the plant. Plants with the dark leaves can be found growing next to those with green leaves, so there is most likely only a single gene controlling the production of the pigment in some varieties.[8] The stems and the spherical, spiny seed capsules also vary in pigmentation. The fruit capsules of some varieties are more showy than the flowers. <div class="thumb tright"> <div class="thumbinner"><img alt="" src="https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/2/23/Castor_oil_plant_seeds.jpg/220px-Castor_oil_plant_seeds.jpg" width="220" height="129" class="thumbimage" /> <div class="thumbcaption"> <div class="magnify"></div> The green capsule dries and splits into three sections, forcibly ejecting seeds</div> </div> </div> The flowers lack petals and are unisexual (male and female) where both types are borne on the same plant (monoecious) in terminal panicle-like inflorescences of green or, in some varieties, shades of red. The male flowers are numerous, yellowish-green with prominent creamy stamens; the female flowers, borne at the tips of the spikes, lie within the immature spiny capsules, are relatively few in number and have prominent red stigmas.[9] The fruit is a spiny, greenish (to reddish-purple) capsule containing large, oval, shiny, bean-like, highly poisonous seeds with variable brownish mottling. Castor seeds have a warty appendage called the caruncle, which is a type of elaiosome. The caruncle promotes the dispersal of the seed by ants (myrmecochory). <h2>Medicinal uses</h2> Castor oil has many uses in medicine and other applications. An alcoholic extract of the leaf was shown, in lab rats, to protect the liver from damage from certain poisons.[10][11][12] Methanolic extracts of the leaves of Ricinus communis were used in antimicrobial testing against eight pathogenic bacteria in rats and showed antimicrobial properties. The pericarp of Ricinus showed central nervous system effects in mice at low doses. At high doses mice quickly died.[13] A water extract of the root bark showed analgesic activity in rats.[13] Antihistamine and anti-inflammatory properties were found in ethanolic extract of Ricinus communis root bark.[14] <h2>Other uses</h2> Extract of Ricinus communis exhibited acaricidal and insecticidal activities against the adult of Haemaphysalis bispinosa Neumann (Acarina: Ixodidae) and hematophagous fly Hippobosca maculata Leach (Diptera: Hippoboscidae).[15] The Bodo tribals of Bodoland in Assam, India, use the leaves of this plant to feed and rear the larvae of muga and endi silkworms. Castor oil is an effective motor lubricant and has been used in internal combustion engines, including those of World War I airplanes, some racing cars and some model airplanes. It has historically been popular for lubricating two-stroke engines due to high resistance to heat compared to petroleum-based oils. It does not mix well with petroleum products, particularly at low temperatures, but mixes better with the methanol based fuels used in glow model engines. In total-loss-lubrication applications, it tends to leave carbon deposits and varnish within the engine. It has been largely replaced by synthetic oils that are more stable and less toxic. Jewelry is often made of castor beans, particularly necklaces and bracelets.[16] <h2>Habitat, growth and horticultural uses</h2> <div class="thumb tright"> <div class="thumbinner"><img alt="" src="https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/c/cf/Ricinus_communis4.jpg/220px-Ricinus_communis4.jpg" width="220" height="328" class="thumbimage" /> <div class="thumbcaption"> <div class="magnify"></div> In Greece it is hardy enough to grow as a small tree. In northern countries it is grown instead as an annual.</div> </div> </div> <div class="thumb tright"> <div class="thumbinner"><img alt="" src="https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/0/0b/Castor_bean_young_with_teething_leaves.jpg/220px-Castor_bean_young_with_teething_leaves.jpg" width="220" height="146" class="thumbimage" /> <div class="thumbcaption"> <div class="magnify"></div> Cotyledons (round) and first true leaves (serrated) on a young plant. This plant is about four weeks old.</div> </div> </div> <div class="thumb tright"> <div class="thumbinner"><img alt="" src="https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/c/c2/Ricin_commun.jpg/220px-Ricin_commun.jpg" width="220" height="249" class="thumbimage" /> <div class="thumbcaption"> <div class="magnify"></div> young plant</div> </div> </div> Although Ricinus communis is indigenous to the southeastern Mediterranean Basin, Eastern Africa, and India, today it is widespread throughout tropical regions.[5] In areas with a suitable climate, castor establishes itself easily where it can become an invasive plant and can often be found on wasteland. It is also used extensively as a decorative plant in parks and other public areas, particularly as a "dot plant" in traditional bedding schemes. If sown early, under glass, and kept at a temperature of around 20 °C (68 °F) until planted out, the castor oil plant can reach a height of 2–3 metres (6.6–9.8 ft) in a year. In areas prone to frost it is usually shorter, and grown as if it were an annual.[5] However, it can grow well outdoors in cooler climates, at least in southern England, and the leaves do not appear to suffer frost damage in sheltered spots, where it remains evergreen.[citation needed] It was used in Edwardian times in the parks of Toronto, Ontario, Canada. Although not cultivated there, the plant grows wild in Southern California, notably Griffith Park in Los Angeles.[17] <h3>Cultivars</h3> <div class="thumb tright"> <div class="thumbinner"><img alt="" src="https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/c/c7/Leaf_of_Castor_bean_plant.jpg/220px-Leaf_of_Castor_bean_plant.jpg" width="220" height="165" class="thumbimage" /> <div class="thumbcaption"> <div class="magnify"></div> Leaf</div> </div> </div> Selections have been made by breeders for use as ornamental plants (heights refer to plants grown as annuals) and for commercial production of castor oil.[9] <dl> <dt>Ornamental cultivars</dt> </dl> <ul> <li>'Carmencita' has gained the Royal Horticultural Society's Award of Garden Merit[18][19]</li> <li>'Carmencita Bright Red' has red stems, dark purplish leaves and red seed pods;</li> <li>'Carmencita Pink' has green leaves and pink seed pods</li> <li>'Gibsonii' has red-tinged leaves with reddish veins and bright scarlet seed pods</li> <li>'New Zealand Purple' has plum colored leaves tinged with red, plum colored seed pods turn to red as they ripen <dl> <dd>(All the above grow to around 1.5 metres (4.9 ft) tall as annuals.)[5]</dd> </dl> </li> <li>'Impala' is compact (only 1.2 metres or 3.9 feet tall) with reddish foliage and stems, brightest on the young shoots</li> <li>'Red Spire' is tall (2–3 metres or 6.6–9.8 feet) with red stems and bronze foliage</li> <li>'Zanzibarensis' is also tall (2–3 metres or 6.6–9.8 feet), with large, mid-green leaves (50 centimetres or 20 inches long) that have white midribs[9]</li> </ul> Cultivars for oil production: <ul> <li>'Hale' was launched in the 1970s for the State of Texas.[20] It is short (up to 1.2 m or 3 ft 11 in) and has several racemes</li> <li>'Brigham' is a variety with reduced ricin content adapted for Texas. It grows up to 1.8 m (5 ft 11 in) and has 10% of the ricin content of 'Hale'</li> <li>'BRS Nordestina' was developed by Brazil's Embrapa in 1990 for hand harvest and semi-arid environments</li> <li>'BRS Energia" was developed by Embrapa in 2004 for mechanised or hand harvest</li> <li>'GCH6' was developed by Sardarkrushinagar Dantiwada University, India, 2004: it is resistant to root rot and tolerant to fusarium wilt</li> <li>'GCH5' was developed by Sardarkrushinagar Dantiwada University, 1995. It is resistant to fusarium wilt</li> <li>'Abaro' was developed by the Ethiopian Institute of Agricultural Research's Essential Oils Research Center for hand harvest</li> <li>'Hiruy' was developed by the Ethiopian Institute of Agricultural Research's Melkassa and Wondo Genet Agricultural Research Centers for hand harvest during 2010/2011</li> </ul> <h2>Plant-animal interactions</h2> Ricinus communis is the host plant of the common castor butterfly (Ariadne merione), the eri silkmoth (Samia cynthia ricini), and the castor semi-looper moth (Achaea janata). It is also used as a food plant by the larvae of some other species of Lepidoptera, including Hypercompe hambletoni and the nutmeg (Discestra trifolii). <h2>Allergenic potential</h2> Ricinus is extremely allergenic, and has an OPALS allergy scale rating of 10 out of 10. The plant is also a very strong trigger for asthma, and allergies to Ricinus are commonplace and severe.[21] The castor oil plant produces abundant amounts of very light pollen, which easily become airborne and can be inhaled into the lungs, triggering allergic reactions. The sap of the plant causes skin rashes. Individuals who are allergic to the plant can also develop rashes from merely touching the leaves, flowers, or seeds. These individuals can also have cross-allergic reactions to latex sap from the related Hevea brasiliensis plant.[21] <h2>Toxicity</h2> <div class="thumb tright"> <div class="thumbinner"><img alt="" src="https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/b/bd/Seeds_of_Ricinus_communis.jpg/220px-Seeds_of_Ricinus_communis.jpg" width="220" height="220" class="thumbimage" /> <div class="thumbcaption"> <div class="magnify"></div> Seeds</div> </div> </div> <div class="hatnote navigation-not-searchable">Main article: Ricin</div> The toxicity of raw castor beans is due to the presence of ricin. Although the lethal dose in adults is considered to be four to eight seeds, reports of actual poisoning are relatively rare.[22] According to the Guinness World Records, this is the world's most poisonous common plant.[23] Symptoms of overdosing on ricin, which can include nausea, diarrhea, tachycardia, hypotension and seizures, persist for up to a week. However, the poison can be extracted from castor by concentrating it with a fairly complicated process similar to that used for extracting cyanide from almonds. If ricin is ingested, symptoms may be delayed by up to 36 hours but commonly begin within 2–4 hours. These include a burning sensation in mouth and throat, abdominal pain, purging and bloody diarrhea. Within several days there is severe dehydration, a drop in blood pressure and a decrease in urine. Unless treated, death can be expected to occur within 3–5 days; however, in most cases a full recovery can be made.[24][25] Poisoning occurs when animals, including humans, ingest broken seeds or break the seed by chewing: intact seeds may pass through the digestive tract without releasing the toxin.[24] The toxin provides the castor oil plant with some degree of natural protection from insect pests such as aphids. Ricin has been investigated for its potential use as an insecticide.[26] The castor oil plant is also the source for undecylenic acid, a natural fungicide. Commercially available cold-pressed castor oil is not toxic to humans in normal doses, either internal or externally.[27] <h2>Chemistry</h2> Three terpenoids and a tocopherol-related compound have been found in the aerial parts of Ricinus. Compounds named (3E,7Z,11E)-19-hydroxycasba-3,7,11-trien-5-one, 6α-hydroxy-10β-methoxy-7α,8α-epoxy-5-oxocasbane-20,10-olide, 15α-hydroxylup-20(29)-en-3-one, and (2R,4aR,8aR)-3,4,4a,8a-tetrahydro-4a-hydroxy-2,6,7,8a-tetramethyl-2-(4,8, 12-trimethyltridecyl)-2H-chromene-5,8-dione were isolated from the methanol extracts of Ricinus communis by chromatographic methods.[28] Partitioned h-hexane fraction of Ricinus root methanol extract resulted in enrichment of two triterpenes: lupeol and urs-6-ene-3,16-dione (erandone). Crude methanolic extract, enriched n-hexane fraction and isolates at doses 100 mg/kg p.o. exhibited significant (P < 0.001) anti-inflammatory activity in carrageenan-induced hind paw oedema model.[29] <h2>Modern commercial usage</h2> <div class="thumb tleft"> <div class="thumbinner"><img alt="" src="https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/0/0a/2006castor_oil_seed.PNG/220px-2006castor_oil_seed.PNG" width="220" height="96" class="thumbimage" /> <div class="thumbcaption"> <div class="magnify"></div> Seed output in 2006</div> </div> </div> <div class="thumb tright"> <div class="thumbinner"><img alt="" src="https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/c/cc/Castor_bean_in_distubred_area.jpg/220px-Castor_bean_in_distubred_area.jpg" width="220" height="165" class="thumbimage" /> <div class="thumbcaption"> <div class="magnify"></div> Plant in disturbed area</div> </div> </div> <div class="hatnote navigation-not-searchable">Main article: Castor oil</div> Global castor seed production is around two million tons per year. Leading producing areas are India (with over three-quarters of the global yield), China and Mozambique, and it is widely grown as a crop in Ethiopia. There are several active breeding programmes. <div></div> <h3>Production</h3> <table border="1" cellpadding="3" cellspacing="0" width="100%" class="wikitable" align="left"> <tbody> <tr> <th colspan="5">Top ten castor oil seed producers – 2013</th> </tr> <tr> <th width="25%" bgcolor="#ddddff">Country</th> <th width="15%" bgcolor="#ddddff">Production (Tonnes)</th> <th width="10%" bgcolor="#ddddff">Footnote</th> </tr> <tr> <td><img alt="" src="https://upload.wikimedia.org/wikipedia/en/thumb/4/41/Flag_of_India.svg/23px-Flag_of_India.svg.png" width="23" height="15" class="thumbborder" /> India</td> <td align="right">1,744,000</td> <td align="right"></td> </tr> <tr> <td><img alt="" src="https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/f/fa/Flag_of_the_People%27s_Republic_of_China.svg/23px-Flag_of_the_People%27s_Republic_of_China.svg.png" width="23" height="15" class="thumbborder" /> People's Republic of China</td> <td align="right">60,000</td> <td align="right">*</td> </tr> <tr> <td><img alt="" src="https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/d/d0/Flag_of_Mozambique.svg/23px-Flag_of_Mozambique.svg.png" width="23" height="15" class="thumbborder" /> Mozambique</td> <td align="right">60,000</td> <td align="right">F</td> </tr> <tr> <td><img alt="" src="https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/7/71/Flag_of_Ethiopia.svg/23px-Flag_of_Ethiopia.svg.png" width="23" height="12" class="thumbborder" /> Ethiopia</td> <td align="right">13,000</td> <td align="right">*</td> </tr> <tr> <td><img alt="" src="https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/a/a9/Flag_of_Thailand.svg/23px-Flag_of_Thailand.svg.png" width="23" height="15" class="thumbborder" /> Thailand</td> <td align="right">12,000</td> <td align="right">*</td> </tr> <tr> <td><img alt="" src="https://upload.wikimedia.org/wikipedia/en/thumb/0/05/Flag_of_Brazil.svg/22px-Flag_of_Brazil.svg.png" width="22" height="15" class="thumbborder" /> Brazil</td> <td align="right">11,953</td> <td align="right"></td> </tr> <tr> <td><img alt="" src="https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/2/27/Flag_of_Paraguay.svg/23px-Flag_of_Paraguay.svg.png" width="23" height="13" class="thumbborder" /> Paraguay</td> <td align="right">11,000</td> <td align="right">*</td> </tr> <tr> <td><img alt="" src="https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/a/af/Flag_of_South_Africa.svg/23px-Flag_of_South_Africa.svg.png" width="23" height="15" class="thumbborder" /> South Africa</td> <td align="right">6,200</td> <td align="right">F</td> </tr> <tr> <td><img alt="" src="https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/3/32/Flag_of_Pakistan.svg/23px-Flag_of_Pakistan.svg.png" width="23" height="15" class="thumbborder" /> Pakistan</td> <td align="right">6,000</td> <td align="right">*</td> </tr> <tr> <td><img alt="" src="https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/2/21/Flag_of_Vietnam.svg/23px-Flag_of_Vietnam.svg.png" width="23" height="15" class="thumbborder" /> Vietnam</td> <td align="right">6,000</td> <td align="right">*</td> </tr> <tr> <td bgcolor="#cccccc"> World</td> <td bgcolor="#cccccc" align="right">1,854,775</td> <td bgcolor="#cccccc" align="right">A</td> </tr> <tr> <td colspan="5">No symbol = official figure, F = FAO estimate, * = Unofficial/Semi-official/mirror data, A = Aggregate (may include official, semi-official or estimates); Source: Food And Agricultural Organization of United Nations: Economic And Social Department: The Statistical Division </td> </tr> </tbody> </table> <div></div> <h3>Other modern uses</h3> <ul> <li>Whether natural, blended, or chemically altered, castor oil still has many uses. For example, it remains of commercial importance as a non-freezing, antimicrobial, pressure-resistant lubricant for special purposes, either of latex or metals, or as a lubricating component of fuels.[30]</li> <li>Castor products are sources of various chemical feedstocks.[31]</li> <li>In Brazil, castor oil (locally known as mamona oil) is a raw material for some varieties of biodiesel.</li> <li>In rural areas, the abundant seeds are used by children for slingshot balls, as they have the right weight, size, and hardness.</li> <li>Because castor seeds are attractively patterned, they are popular in low-cost personal adornments, such as non-durable necklaces and bracelets.</li> <li>Castor oil has long been used on the skin to prevent dryness. Either purified or processed, it still is a component of many cosmetics.</li> <li>The high percentage of ricinoleic acid residues in castor oil and its derivatives, inhibits many microbes, whether viral, bacterial or fungal. They accordingly are useful components of many ointments and similar preparations.</li> <li>Castor oil is the major raw material for polyglycerol polyricinoleate, a modifier that improves the flow characteristics of cocoa butter in the manufacture of chocolate bars, and thereby the costs.</li> <li>Castor oil is used in the USA to repel moles and voles for lawn care.</li> </ul> <h2>Historical usage</h2> Castor seeds have been found in Egyptian tombs dating back to 4000 BC; the slow-burning oil was mostly used to fuel lamps. Herodotus and other Greek travellers noted the use of castor seed oil for lighting, body ointments, and improving hair growth and texture. Cleopatra is reputed to have used it to brighten the whites of her eyes. The Ebers Papyrus is an ancient Egyptian medical treatise believed to date from 1552 BC. Translated in 1872, it describes castor oil as a laxative.[32] The use of castor bean oil (eranda) in India has been documented since 2000 BC in lamps and in local medicine as a laxative, purgative, and cathartic in Unani, Ayurvedic, siddha and other ethnomedical systems. Traditional Ayurvedic and siddha medicine considers castor oil the king of medicinals for curing arthritic diseases. It is regularly given to children orally, for de-worming.[citation needed] The ancient Romans had a variety of medicinal/cosmetic uses for both the seeds and the leaves of Ricinus communis. The naturalist Pliny the Elder cited the poisonous qualities of the seeds, but mentioned that they could be used to form wicks for oil lamps (possibly if crushed together), and the oil for use as a laxative and lamp oil.[33] He also recommends the use of the leaves as follows: <blockquote class="templatequote"> "The leaves are applied topically with vinegar for erysipelas, and fresh-gathered, they are used by themselves for diseases of the mamillæ [breasts] and de- fluxions; a decoction of them in wine, with polentaand saffron, is good for inflammations of various kinds. Boiled by themselves, and applied to the face for three successive days, they improve the complexion."[34] </blockquote> In Haiti it is called maskreti,[35] where the plant is turned into a red oil that is then given to newborns as a purgative to cleanse the insides of their first stools.[36] Castor seed and its oil have also been used in China for centuries, mainly prescribed in local medicine for internal use or use in dressings. Castor oil was used as an instrument of coercion by the paramilitary Blackshirts under the regime of Italian dictator Benito Mussolini, as well as by the Spanish Civil Guard in Francoist Spain. Dissidents and regime opponents were forced to ingest the oil in large amounts, triggering severe diarrhea and dehydration, which could ultimately cause death. This punishment method was originally thought of by Gabriele D'Annunzio, the Italian poet and Fascist supporter, during the First World War. (See also: Castor oil's use as a means of intimidation in Fascist Italy) </div> <script src="//cdn.public.n1ed.com/G3OMDFLT/widgets.js"></script>

MHS 125 (4.5g)

Швидкий перегляд

Cluster fig Seeds (Ficus...

2,10 € SKU: V 19 FR

Seeds Gallery Com,

5/ 5

<h2 class="">Cluster fig Seeds (Ficus racemose)</h2> <h2>Price for Package of 10 seeds.</h2> Ficus racemosa (syn. Ficus glomerata Roxb.) is a species of plant in the family Moraceae. Popularly known as the cluster fig tree, Indian fig tree or goolar (gular) fig, this is native to Australia, Malesia, Indo-China, and the Indian subcontinent. It is unusual in that its figs grow on or close to the tree trunk, termed cauliflory. In India, the tree and its fruit are called gular in the north and atti in the south. The fruits are a favourite staple of the common Indian macaque. It serves as a food plant for the caterpillars of the two-brand crow butterfly (Euploea sylvester) of northern Australia. In Hinduism In the Atharva Veda, this fig tree (Sanskrit: uḍumbara or udumbara)[2] is given prominence as a means for acquiring prosperity and vanquishing foes.[3] For instance, regarding an amulet of the udumbara tree, a hymn (AV xix,31) extols: The Lord of amulets art thou, most mighty: in the wealth's ruler that engendered riches, These gains are lodged in the, and all great treasures. Amulet, conquer thou: far from us banish malignity and indigence, and hunger. Vigour art thou, in me do thou plant vigour: riches art thou, so do thou grant me riches. Plenty art thou, so prosper me with plenty: House-holder, hear a householder's petition.[4] It has been described in the story of Raja Harischandra of the Ikshvaku dynasty, that the crown was a branch of this udumbura tree, set in a circlet of gold. Additionally, the throne (simhasana) was constructed out of this wood and the royal personage would ascend it on his knee, chanting to the gods to ascend it with him, which they did so, albeit unseen. Its leaves are an indispensable part of many Hindu havans. In Buddhism Both the tree and the flower are referred to as the udumbara (Sanskrit, Pali; Devanagari: उडुम्बर) in Buddhism.[5] Udumbara can also refer to the blue lotus (nila-udumbara, "blue udumbara") flower. The udumbara flower appears in chapters 2 and 27 of the Lotus Sutra, an important Mahayana Buddhist text. The Japanese word udon-ge (優曇華, literally "udon/udumbara flower") was used by Dōgen Zenji to refer to the flower of the udumbara tree in chapter 68 of the Shōbōgenzō ("Treasury of the Eye of the True Dharma"). Dōgen places the udonge in the context of the Flower Sermon given by Gautama Buddha on Vulture Peak. Udonge is also used to refer to the eggs of the lacewing insect. The eggs are laid in a pattern similar to a flower, and its shape is used for divination in Asian fortune telling. In Theravada Buddhism, the plant is said to have used as the tree for achieved enlightenment (bodhi) by the 26th Lord Buddha, Konaagama (Sinhala: කෝණාගම). Uses The Ovambo people call the fruit of the cluster fig eenghwiyu and use it to distill ombike, their traditional liquor. Health uses The bark of audumbar (oudumbar) tree is said to have healing power. In countries like India, the bark is rubbed on a stone with water to make a paste, which can be applied over afflicted by boils or mosquito bites. Allow the paste to dry on the skin and reapply after a few hours. For people whose skin is especially sensitive to insect bites, this is a very simple home remedy.<script src="//cdn.public.n1ed.com/G3OMDFLT/widgets.js"></script>

V 19 FR (10 S)

Швидкий перегляд

Это растение является лекарственным растением

Ayurveda Plant

Гонконгське дерево орхідеї...

1,25 € SKU: T 91

Seeds Gallery Com,

5/ 5

<h2 class="">Гонконгське дерево орхідеї насіння (Bauhinia variegata)</h2> <h2>Ціна за упаковку з 5 насінин.</h2> Bauhinia variegata - вид квіткової рослини з сімейства бобових, Fabaceae. Він є рідним для району від Китаю через Південно-Східну Азію до Індійського субконтиненту. Загальні назви включають дерево орхідей (хоча і не належить до сімейства Orchidaceae) та гірське чорне дерево. Це невелике до середнього дерева, що виростає до 10-12 метрів у висоту, листяне в сухий сезон. Листя мають 10–20 сантиметрів (3,9–7,9 дюймів) округлої форми, довгі та широкі, округлі та двостулкові біля основи та верхівки. Квітки помітні, яскраво-рожеві або білі, діаметром 8–12 сантиметрів (3,1–4,7 дюйма), п’ять пелюсток. Пилок видовжений, приблизно 75 мкм в довжину. Плід - насіннєва коробочка довжиною 15–30 сантиметрів (5,9–11,8 дюйма), що містить кілька насінин. Насіннєва коробочка повністю висихає на дереві, а коли дозріває починає крутитися у форму спіралі або штопора (див. Нижче), в кінцевому підсумку вибухає відкритим - з дуже чутним "клаком" - для доставки насіння в околиці. У вирощуванні Це дуже популярне декоративне дерево в субтропічному та тропічному кліматі, вирощене заради запашних квітів, а також використовується як продукт харчування в індійській кухні. У неотропіках він може використовуватися для залучення колібрі - наприклад, сапфіровий смарагд (Amazilia lactea), блискучий пузатий смарагд (Chlorostilbon lucidus) або білогорлий колібрі (Leucochloris albicollis) - у сади та парки. З іншого боку, в деяких районах вона стала натуралізованою та інвазійною. Використовує Кахнар - місцева назва на субконтиненті Індії для їстівних бруньок, зібраних з дерева; він широко використовується як інгредієнт у багатьох рецептах субконтинентів. Традиційне кахнарове каррі готується з використанням бруньок кахнару, йогурту, цибулі та рідних спецій. Бруньки Кахнара також їдять як смажену овоч і використовують для виготовлення ачаару, маринованого огірка в багатьох районах індійського субконтиненту. Він виявляє хорошу антиоксидантну та протипухлинну активність. Як воно проростає? Легко. Висійте насіння, які ви витримували у свіжій воді кімнатної температури протягом 24 годин, у вологі заповнені горщики в 3 рази глибше насіння і поливайте їх. Зачекайте, поки він проросте, підтримуючи грунт вологим у теплому середовищі без прямого сонця, поки не проросте. За належних умов проростання обов’язково відбудеться через 21-30 днів. Температура проростання становить від 18-22 градусів. Уникайте вищих або нижчих температур. * Зробивши невеликий отвір у шкаралупі, зробивши виріз на одній стороні насіння, щоб насіння могло легко вбирати воду під час очікування у воді, це робить справи швидшими та простішими. Догляд та інша інформація Він може легко адаптуватися до багатьох типів грунтів. Висаджується від повного сонця до напівтіні відповідно до регіону. Може рости на глинистих і вапняних грунтах. Розвивається в грунтах з рН, близьким до нейтрального, який перетворюється з кислого на лужний, в ідеалі при 6-8 Ph. Де його вирощують? Легка морозостійка зовнішня рослина. Підходить для бонсай. Він демонструє помірний ріст. <script src="//cdn.public.n1ed.com/G3OMDFLT/widgets.js"></script>

T 91 (5 S)

Швидкий перегляд

Pepino Dulce, Melon Pear...

2,95 € SKU: V 59

Seeds Gallery Com,

5/ 5

<h2>Pepino Dulce, Melon Pear Seeds (Solanum muricatum)</h2> <h3>Price for Package of 5 seeds.</h3> Solanum muricatum is a species of evergreen shrub native to South America and grown for its sweet edible fruit. It is known as pepino dulce ("sweet pepino") or simply pepino; the latter is also used for similar species such as "S. mucronatum" (which actually seems to belong in the related genus Lycianthes). The pepino dulce fruit resembles a melon (Cucumis melo) in color, and its flavor recalls a succulent mixture of honeydew and cucumber, and thus it is also sometimes called pepino melon or melon pear, but pepinos are only very distantly related to melons and pears. Another common name, "tree melon", is more often used for the Papaya (Carica papaya) and the pepino dulce plant does generally not look much like a tree. The present species is, however, a close relative of other nightshades cultivated for their fruit, including the tomato (S. lycopersicum) and the eggplant (S. melongena), which its own fruit closely resembles. The fruit is common in markets in Colombia, Ecuador, Bolivia, Peru and Chile, but less often overseas because it is quite sensitive to handling and does not travel well. Attempts to produce commercial cultivars and to export the fruit have been made in New Zealand, Turkey and Chile. Distribution and habitat The pepino dulce is presumed to be native to the temperate Andean regions of Colombia, Peru and Chile, though it is not known in the wild and the details of its domestication are unknown.Thepepino is a domesticated native of the Andes. Cultivation Moche clay vessel with pepino decoration (Larco Museum) Pepinos are not often found archaeologically as they are soft and pulpy and not easy to preserve, while their tough seeds are small and easily lost among debris. But they were already described by early Spanish chroniclers as being cultivated on the coast; the Moche Valley in Peru was particularly famous for them. They were a popular decorative motif in Moche art. In the United States the fruit is known to have been grown in San Diego before 1889 and in Santa Barbara by 1897. More commercially viable cultivars were introduced from New Zealand and elsewhere towards the end of the 20th century, leading to its introduction into up-scale markets in Japan, Europe and North America. The pepino dulce is relatively hardy. In its native range it grows at altitudes ranging from close to sea level up to 3,000 m (10,000 ft.). However, it performs best in a warm, relatively frost-free climate. The plant can survive a low temperature of -2.5°C (27 to 28°F) if the freeze is not prolonged, though it may drop many of its leaves.[2] The species is a perennial, but its sensitivity to chilling, pests, and diseases force the growers to replant the crop every year. The crop also adapts well to greenhouse cultivation, training the plants up to 2 m tall, and obtaining yields that are 2-3 times larger than those obtained outdoors. They are propagated by cuttings since they are established easily without rooting hormones. It is grown in a manner similar to its relatives such as the tomato, though it grows naturally upright by habit and can thus be cultivated as a free-standing bush, though it is sometimes pruned on trellises. Additionally, supports are sometimes used to keep the weight of the fruit from pulling the plant down. It has a fast growth rate and bears fruit within 4 to 6 months after planting. It is a perennial, but is usually cultivated as an annual. Seedlings are intolerant of weeds, but it can later easily compete with low growing weeds. Like their relatives tomatoes, eggplants, tomatillos and tamarillos, pepinos are extremely attractive to beetles, aphids, white flies and spider mites. Pepinos are tolerant of most soil types, but require constant moisture for good fruit production. Established bushes show some tolerance to drought stress, but this typically affects yield. The plants are parthenocarpic, meaning it needs no pollination to set fruit, though pollination will encourage fruiting. Ripe pepinos The plant is grown primarily in Chile, New Zealand and Western Australia. In Chile, more than 400 hectares are planted in the Longotoma Valley with an increasing proportion of the harvest being exported. Colombia, Peru, and Ecuador also grow the plant, but on a more local scale. Outside of the Andean region, it been grown in various countries of Central America, Morocco, Spain, Israel, and the highlands of Kenya. In the United States several hundred hectares of the fruit are grown on a small scale in Hawaii and California. More commercially viable cultivars have been introduced from New Zealand and elsewhere in more recent times. As a result, the fruit has been introduced into up-scale markets in Japan, Europe and North America and it is slowly becoming less obscure outside of South America. Delicate and mild-flavored, pepinos are often eaten as a fresh snack fruit, though they combine very well with a number of other fruits as well. The study of the molecular variation of this pepino is of interest for several reasons. Although the seeds of pepino plants are fertile and produce vigorous offspring, this crop is primarily propagated by cuttings (Heiser, 1964; Anderson, 1979; Morley-Bunker, 1983), and as a consequence, its genetic structure could be different from that of seed-propagated crops. <script src="//cdn.public.n1ed.com/G3OMDFLT/widgets.js"></script>

V 59 5S

Швидкий перегляд

Это растение устойчиво к зиме и морозу. Смотрите больше в описании.

Насіння атемойя (Atemoya)...

5,95 € SKU: V 10 AAC

Seeds Gallery Com,

5/ 5

<h2>Насіння атемойя (Atemoya) (Annona × cherimoya)</h2> <h2>Ціна за упаковку з 3 насінин.</h2> Атемоя, Annona × cherimoya або Annona squamosa × Annona cherimola - це гібрид двох плодів - цукрового яблука (Annona squamosa) та черімої (Annona cherimola) - котрі є рідними для американських тропіків. Цей фрукт популярний на Тайвані, де його називають "ананасовим цукровим яблуком" (鳳梨釋迦), тому іноді помилково вважають, що це щось середнє між цукровим яблуком і ананасом. На Кубі він відомий як анон, а у Венесуелі хіріморінон. В Ізраїлі та Лівані фрукт називають ахтою, але в Ізраїлі частіше називають фрукт Аннона як латинський. У Танзанії його називають stafeli dogo ("міні соурсоп"). У Бразилії атемоя стала популярною, і в 2011 році в Бразилії було оброблено близько 1200 гектарів атемої. Атемоя зазвичай має форму серця або округлої форми, з блідо-зеленою, легко синцевою, горбистою шкірою. Біля стебла шкірка горбиста, як і в цукровому яблуці, але стає більш гладкою, як черемоя на дні. М'якоть не сегментована, як у цукрового яблука, що має більше схожості з черемоєю. Він дуже соковитий і гладкий, на смак злегка солодкий і трохи терпкий, що нагадує пінья-коладу. Смак також нагадує ваніль від батьківського цукрового яблука. [3] Багато неїстівних, токсичних, чорних насіння зустрічаються в плоті атемої. [4] Дозрівши, фрукти можна вичерпати з оболонки і їсти охолодженими. Атемоя (Annona cherimola × squamosa) була розроблена схрещуванням черімої (A. cherimola) з цукровим яблуком (A. squamosa). Природні гібриди були знайдені у Венесуелі, а випадкові гібриди були відзначені в сусідніх гаях яблук та черімойї в Ізраїлі протягом 1930-х та 1940-х років [5]. Перший хрест був зроблений у 1908 р. П. Дж. Вестером, садівником із субтропічної лабораторії USDA в Маямі. Отримані фрукти мали вищу якість, ніж цукрове яблуко, і отримали назву "атемойя", поєднання їли, стара мексиканська назва цукрового яблука та "моя" від черімої. Згодом, у 1917 році, Едвард Сіммонс на Майамській станції введення рослин успішно вирощував гібриди, які пережили падіння температури до -3,1 ° C до 26,5 ° F, демонструючи стійкість атемої, отриману від одного з її батьків, черемої. [Цитування потрібно] Атемоя, як і інші дерева Аннони, має протогіни, гермафродитні квіти, і самозапилення трапляється рідко. Тому штучне запилення вручну майже завжди гарантує вищу якість плодів. Один сорт, "Geffner", добре продукує без ручного запилення. "Бредлі" також дає врожайні культури без ручного запилення, але плід має звичку розщеплюватися на дереві. [6] Атемої іноді деформовані, недорозвинені з одного боку, внаслідок неадекватного запилення. [Необхідне цитування] Квітка атемої на жіночій стадії відкривається з 14:00 до 16:00; між 15:00 та 17:00 наступного дня, квітка переходить на чоловічу стадію.<script src="//cdn.public.n1ed.com/G3OMDFLT/widgets.js"></script>

V 10 AAC (3 S)

Швидкий перегляд

Насіння Lantana camara

1,95 € SKU: MHS 59

Seeds Gallery Com,

5/ 5

<h2 class="">Насіння Lantana camara</h2> <h2>Ціна за упаковку з 10 насінин</h2> Lantana camara — рослина родини вербенові, вид роду лантана. Рослина поширена в Колумбії, Венесуелі, Центральній Америці, Мексиці, на Великих Антильських і Багамських островах. Lantana camara також перенесена у багато інших тропічних і субтропічних регіонів планети. У деяких місцях стало бур'яном. <ul class="gallery mw-gallery-traditional" style="color: #202122; font-size: 14px;"></ul> Lantana camara - це багаторічний, прямостоячий розлогий або скупий чагарник, який зазвичай виростає приблизно до 2 м заввишки і утворює густі зарості в різних середовищах. Однак у сприятливих умовах він може вилізти на дерева і вирости до 6 метрів у висоту. Завдяки широкій вибірковій селекції протягом 17–18 століть для використання як декоративної рослини, зараз існує багато різних сортів L. camara. L. camara рідко зустрічається в природних або напівприродних районах лісу, оскільки він не може конкурувати з вищими деревами через відсутність толерантності до тіні. Натомість росте на узліссі. L. camara може вижити в широкому діапазоні кліматичних умов, включаючи посуху, різні типи ґрунтів, спеку, вологість і сіль. Він також відносно стійкий до вогню і може швидко закріпитися на нещодавно спалених ділянках лісу. Стебла камари Лантана використовувалися при будівництві меблів, таких як стільці та столи; однак основне використання історично було медичним та декоративним. Лікарська цінність Дослідження, проведені в Індії, показали, що листя Лантани може виявляти антимікробні, фунгіцидні та інсектицидні властивості. L. camara також використовується в традиційних трав’яних ліках для лікування різних захворювань, включаючи рак, шкірний свербіж, проказу, вітрянку, кір, астму та виразку. [4] Було показано, що екстракт L. camara зменшує розвиток виразки шлунка у щурів. [49] Екстракти рослини також використовувалися в Бразилії для лікування респіраторних інфекцій. <script src="//cdn.public.n1ed.com/G3OMDFLT/widgets.js"></script>

MHS 59 (10 S)

Швидкий перегляд

Насіння Бокарнея відігнута...

1,95 € SKU: PS 15

Seeds Gallery Com,

5/ 5

<h2>Насіння Бокарнея відігнута (Beaucarnea recurvata)</h2> <h2>Ціна за упаковку з 2 насінин.</h2> Бокарнея відігнута (або ноліна відігнута; Beaucarnea recurvata) — рослина, що належить до родини холодкові (Asparagaceae). Батьківщиною бокарнеї відігнутої є Південна Мексика. Бокарнея відігнута — багаторічна культура. Через незвичайний вигляд вона має й інші назви — «слонова нога», «кінський хвіст». Стовбур нагадує пляшку, через це вона має ще й назву «пляшкове дерево». Потовщення в нижній частині потрібне для накопичення вологи. Листя бокарнеї відігнутої вузькі, довгі, з загостреним кінцем. <h2 style="color: #000000; font-size: 1.5em;">Культивація</h2> Культивується у кімнатному квітникарстві. Висота стебла цієї рослини може досягати 150 сантиметрів. Основа бокарнеї має відігнуте здуття, що нагадує цибулину. Довгі (від 100 до 200 см) вузькі листи нерідко зібрані в пучок. Забарвлення листкових пластинок яскраво-зелене. Колір основи — світло-зелений. <script src="//cdn.public.n1ed.com/G3OMDFLT/widgets.js"></script>

PS 15 (2 S)

Швидкий перегляд

Насіння Jarilla - Ярили...

7,95 € SKU: V 72

Seeds Gallery Com,

5/ 5

<h2 class="">Насіння Jarilla - Ярили (Jarilla caudata)</h2> <h2>Ціна за упаковку з 3 насінин.</h2> Jarilla caudata - досить невловима рослина і родич папайї з досить незвичайними і надзвичайно незвичайними плодами. Прямостоячий або повзучий, сухий листяний, трав’янистий багаторічник, родом з Мексики та Центральної Америки, де росте у ксерофітних чагарниках та листяних лісах, на висотах від 1500 до 2000 м. Подібно до Jarilla heterophylla, він дає соковитий бульба, який тримає зелені або пурпурно-зелені стебла, що розгалужуються від основи з овальними до ланцетних листя та білуватими квітками з випадковими пурпуровими прожилками. За квітами йдуть довгасті до еліптичні плоди, які можуть досягати до 30 см в довжину, з довгими рогоподібними виступами. Вони пофарбовані в світлі та темні відтінки зеленого і жовтіють, коли дозрівають, а «роги» - фіолетові. Плоди їстівні і іноді зустрічаються на місцевих ринках. М’які фрукти їдять сирими, тоді як повністю зрілі використовують для приготування освіжаючого напою з їх соку. Згідно з одним старим мексиканським рецептом, плоди Jarilla caudata також можна використовувати для приготування консервів, і вони особливо смачні в поєднанні з кокосом. Цей родич папайї буде добре рости в більшості теплих кліматів з помірним кліматом, принаймні, у зоні 9 USDA, і навіть переживе посуху та холод. Це був би цікавий вид для гібридизації з іншими родичами папайї. <script src="//cdn.public.n1ed.com/G3OMDFLT/widgets.js"></script>

V 72 (3 S)

Швидкий перегляд

Насіння Tumbo - тумбо...

3,50 € SKU: V 83

Seeds Gallery Com,

5/ 5

<h2 class="">Насіння Tumbo - тумбо (Passiflora mixta)</h2> <h2>Ціна за упаковку з 3 насінин.</h2> Passiflora mixta - міцна деревна виноградна лоза, поширена в Андах у Південній Америці від Колумбії до Болівії, де вона зустрічається в лісах на вищих висотах між 1400 та 3800 м. Він популярний своїми прекрасними рожевими до червоними квітами та їстівними, округлими, дуже солодкими та гострими фруктами. Їх обох їдять у свіжому вигляді і роблять з них сік. Passiflora mixta добре пристосована до прохолодних умов і буде рости в багатьох теплих помірних кліматичних зонах у зонах USDA 9 і вище. Теги: дитячі та домашні тварини, альпініст, їстівні фрукти, вічнозелені, квітучі, мальпігіалі, мікста, декоративні, пасифлора, горщик, тумбо ... <h2 style="color: #1a1a1a; font-size: 30px;">Germination</h2> Passiflora mixta seeds take approximately 30–365 days to germinate and even under optimal conditions their growth may be erratic. The seeds should be planted 6 mm (0.24 in) deep in a peaty seed sowing mix at about 20–30 °C (68–86 °F). new water should be used every day and it is necessary to soak them under warm water. This process will cause some seeds to swell up; these seeds should be sown instantly. On occasion, it is also important to soak the container in which the seeds are placed.  <script src="//cdn.public.n1ed.com/G3OMDFLT/widgets.js"></script>

V 83 (3 S)

Швидкий перегляд

Насіння Ятрофа куркас...

3,75 € SKU: T 92

Seeds Gallery Com,

5/ 5

<h2>Насіння Ятрофа куркас (Jatropha curcas)</h2> <h2>Ціна за упаковку з 3 насінин.</h2> Ятрофа куркас (Jatropha curcas) — рослина родини молочайні, зростає в Центральній Америці. <h2 style="color: #000000; font-size: 1.5em;">Біологічний опис</h2> Це — чагарник близько 5-6 м заввишки. Листки чергові, овальні, загострені, в основі серцеподібні, 3-5-часточкові, 6-40 см завдовжки і 6-35 см шириною, сидять на черешках 2,5-7,5 см завдовжки, зелені або світло-зелені, блискучі. Квітки жовтуваті, чашкоподібні. Жіночі численні, зібрані в зеленуваті щитки. Чоловічі квітки поодинокі. Плід — трехстворчата капсула 2,5-4 см завдовжки. <h2 style="color: #000000; font-size: 1.5em;">Використання</h2> Насіння рослини містить 27-40 % олії. Олія після її переробки придатна для використання як дизельного палива. Насіння є отруйним, не зважаючи на оманливий приємний смак. Кожна насінина містить не менше 55 % біологічно активної речовини «Hell oil», яке блокує синтез білка в кишечнику і може привести до смерті.<script src="//cdn.public.n1ed.com/G3OMDFLT/widgets.js"></script>

T 92 (5 S)

Швидкий перегляд

Насіння гранадіни (Jarilla...

8,95 € SKU: V 105

Seeds Gallery Com,

5/ 5

<h2>Насіння гранадіни (Jarilla heterophylla)</h2> <h2>Ціна за упаковку з 3 насінин.</h2> Забутий родич звичайної папайї, цей повзучий або осілий трав’янистий багаторічник зустрічається в дубових і листяних лісах та вторинних місцях існування від Мексики до Центральної Америки на висотах від 1500 до 2700 м. Він виростає лише до 1 м заввишки з м’ясистого, кулястого, бульбового кореня, діаметром близько 15-20 см. Ніжні стебла розгалужуються від основи і тримають хвилясті або зубчасті листя та білуваті квіти з випадковими дотиками фіолетового кольору, за якими слідують цікаві рогаті кулясті плоди діаметром близько 2,5 см і зеленого до багряного з білими прожилками. Плоди Jarilla heterophylla час від часу зустрічаються на сільських ринках Мексики і високо цінуються за їх ароматний, приємний та ароматний смак з нотами цитрусових та гірчиці. З них зазвичай роблять консерви та соуси, що супроводжують різне м’ясо. Теги: брасикалес, карикатура, листяний багаторічник, їстівні плоди, гранадіна, гетерофіла, ярилла, яріл, нана<script src="//cdn.public.n1ed.com/G3OMDFLT/widgets.js"></script>

V 105 (3 S)

Швидкий перегляд

Категорії

Категорії

Категорії

Last Product Reviews

FAQs

Last customers

Насіння дуба алеппо...

Castor Bean Seeds (Ricinus...

Cluster fig Seeds (Ficus...

Гонконгське дерево орхідеї...

Pepino Dulce, Melon Pear...

Насіння атемойя (Atemoya)...

Насіння Lantana camara

Насіння Бокарнея відігнута...

Насіння Jarilla - Ярили...

Насіння Tumbo - тумбо...

Насіння Ятрофа куркас...

Насіння гранадіни (Jarilla...