Last customers

  •  
    Aymeric , Saint tricat, France
  •  
    Maureen, Enniscorthy Co Wexford , Ireland
  •  
    Paul, St. Vigil in Enneberg (BZ), Italy
  •  
    Ricardo jorge , Viseu , Portugal
  •  
    Radosav, Kragujevac, Serbia
  •  
    Sylvie, Neyruz, Switzerland
  •  
    Julien, Scionzier, France
  •  
    Zoran, Vinca, Serbia
  •  
    Josef, Hochdorf-Assenheim, Germany
  •  
    Davide, London, United Kingdom
  •  
    Kimberly, Victoria, Gozo, Malta
  •  
    Saša , Beograd, Serbia
  •  
    Ewa, Galway, Ireland
  •  
    Ioannis , Kato Achaia, Greece
  •  
    Samuele, Milano, Italy
  •  
    Dubravka, Niš , Serbia
  •  
    Theodoros, Grevena, Greece
  •  
    goderis, bredene, Belgium
  •  
    Vickie, SARONA, United States
  •  
    Maria, ÓBIDOS / LEIRIA, Portugal
  •  
    Emmanuel, Dijon, France
  •  
    Henri , Koumac, New Caledonia
  •  
    Manuel , Mülchi, Switzerland
  •  
    Ευθυμια, Ιωαννινα, Greece
  •  
    Nikola, Smederevska Palanka, Serbia
  •  
    Dawie , Ozoir La Ferriere, France
  •  
    Dalite, Coimbra, Portugal
  •  
    Jaromír, Šumvald, Czech Republic
  •  
    LEVIN, Bnei Brak, Israel
  •  
    Jörg, Bergheim, Germany

Лідери продажів

Знайдено товарів: 886.

Показати 13-24 з 886 товарів

Насіння оксамитових бобів...

Насіння оксамитових бобів...

Ціна 2,85 € SKU: P 88 MP
,
5/ 5
<h2 class=""><strong>Насіння оксамитових бобів (Mucuna pruriens)</strong></h2> <h2><span style="color: #ff0000;"><strong>Ціна за упаковку з 5 насінин.</strong></span></h2> <p><strong>Ми пропонуємо Mucuna pruriens з білими та чорними насінням. Виберіть під кольоровим варіантом колір насіння.</strong></p> <p>Mucuna pruriens - це тропічна бобова рослина, котра є вихідцем з Африки та тропічної Азії і в основному натуралізується та культивується. Загальні англійські назви включають мавпиний тамаринд, оксамитовий боб, бенгальський оксамитовий боб, оксамитовий боб у Флориді, оксамитовий боб на Маврикії, оксамитовий боб Йокогама, коваж, каучіч, боб Лакуна та Ліон. Рослина відома сильним свербінням, яке вона викликає при контакті з молодим листям і насіннєвими стручками. Воно має сільськогосподарське та садівницьке значення і використовується в травництві.</p> <p>Рослина - це щорічний плетистий кущ з довгими лозами, які можуть досягати понад 15 метрів у довжину. Коли рослина молода, вона майже повністю покрита лускатим волоссям, але коли вона дорослішає, вона майже повністю позбавлена ​​волосся. Листя потрійні перисті, яйцеподібні, перевернуті яйцеподібні, ромбоподібні або широко яйцеподібні. Боки листя часто сильно виїмчасті, а кінчики загострені. У молодих рослин M. pruriens по обидві сторони листя є волоски. Стебла листочків мають довжину від двох до трьох міліметрів (близько однієї десятої дюйма). Присутні додаткові сусідні листки довжиною близько 5 міліметрів.</p> <p>використання</p> <p>Свербеж широко поширений як кормова рослина в тропіках. Для цього цілі рослини силосують, сушать як сіно або насіння згодовують як концентрований корм. Силас з зубових бобів містить від 11 до 23% сирого білка і від 35 до 40% сирої клітковини, сушені боби від 20 до 35% сирого білка і менше 5% сирої клітковини. Він також використовується як лікарська рослина. Насіння використовуються у пацієнтів з Паркінсоном через вміст L-допи.</p> <p>З цією метою насіння також обробляють промислово.</p> <p>Смажений свербіж може служити замінником їжі кави. Свіжі пагони або квасоля також можна їсти у вареному вигляді. Для цього частини рослини повинні кип’ятити не менше 30 хвилин і замочувати у воді за 48 годин до цього, інакше вони токсичні для людини. Не оброблений, квасоля також токсична для тварин, що не жуються. У диких формах (усі сорти, крім M. p. Var. Utilis), волоски рослин містять мукунаїн, який подразнює шкіру і викликає дуже неприємний свербіж. З цієї причини, серед іншого, їх також використовують для комерційних порошків для свербіння.</p> <p>Кажуть, що аюрведична медицина має афродизіачний ефект. Кажуть, що він також має галюциногенну дію, тому частини рослини час від часу додають до Айяуаски - хмільного напою, що містить ДМТ та інгібітор моноаміноксидази.</p> <p>В одному дослідженні було розглянуто 60 безплідних чоловіків, які страждали на психологічний стрес. Під час обстеження вони взяли свербіж квасолі Mucuna pruriens і відчули відчутно менше стресу та більше сперми, ніж раніше. Прийом всередину стимулював антиоксидантну захисну систему та покращував управління стресом.</p> <p></p> <script src="//cdn.public.n1ed.com/G3OMDFLT/widgets.js"></script>
VE 178 B (5 S)
Насіння оксамитових бобів (Mucuna pruriens)
Climbing Strawberry seeds "Mount Everest" (Fragaria x ananassa)

Climbing Strawberry seeds...

Ціна 2,50 € SKU: V 1 CS
,
5/ 5
<div id="idTab1" class="rte"> <h2><span style="text-decoration: underline;" class=""><em><strong>Climbing Strawberry seeds "Mount Everest"</strong></em></span></h2> <h3><strong><span style="color: #ff0000;"><strong>Price for Package of<strong>&nbsp;10&nbsp;</strong>seeds.</strong></span><em><br></em></strong></h3> <p>A unique climbing strawberry! This fast, strong growing variety will produce runners up to 1,5m in length that make a real talking point when trained up a trellis or obelisk climbing frame, or cascading from window boxes and hanging baskets. Better still, Strawberry 'Mount Everest' is an ever-bearering variety that produces a delicious crop of medium sized, sweet, juicy fruits from June right through to September! Height: 1,5m. Spread: 30cm.</p> <p>Estimated time to cropping once planted: 4-8 months.<br>Estimated time to best yields: 4-8 months.</p> </div><script src="//cdn.public.n1ed.com/G3OMDFLT/widgets.js"></script>
V 1 CS
Climbing Strawberry seeds "Mount Everest" (Fragaria x ananassa)
Creeping Thyme - Purple Creeping Seeds (Thymus Serpyllum) 1.95 - 6

Purple Creeping Thyme Seeds...

Ціна 1,95 € SKU: MHS 111
,
5/ 5
<h2><strong>Purple Creeping Thyme Seeds (Thymus Serpyllum)</strong></h2> <h2><span style="color:#ff0000;"><strong>Price for Package of 50 seeds.</strong></span></h2> <p>One of the best low growing ground covers, Thymus serpyllum forms evergreen dense cushions 5 to 10cm (2 to 4in) tall. The stems creep along the ground rather than rise vertically and grow 10 to 30cm (4 to 12in) long.</p> <p>Blooming from May through to August with clusters of flowers in shades of purple-violet, the plants flower so prolifically, you can hardly see the evergreen leaves below.  There are very few ground covers that can be walked-on, but creeping thyme is one of them. It is suitable as a lawn substitute in small areas, an ideal ground cover to use between stepping stones or near to patios and walkways. Scented flowers.</p> <h3><strong>SOWING</strong></h3> <p>Sow: March - June / September - October</p> <p>Season: Perennial</p> <p>Height: 4 inches / 20 cm</p> <p>Width: 12 - 18 inches (30 - 45 cm)</p> <p>Bloom Season: May - September</p> <p>Bloom Color: Purple</p> <p>Position: Full sun to partial shade</p> <p>Soil Type: Well-drained, pH 5.8 - 6.8</p> <p>Depth: Do not cover the seed but press into the soil</p> <p>Plant Spacing: 12 inches / 25 cm</p>
MHS 111 (50 S)
Creeping Thyme - Purple Creeping Seeds (Thymus Serpyllum) 1.95 - 6
Horseradish Seeds (Armoracia rusticana) Seeds Gallery - 9

Horseradish Seeds...

Ціна 3,95 € SKU: VE 117 AR
,
5/ 5
<h2><strong>Horseradish Seeds (Armoracia rusticana)</strong></h2> <h2><span style="color: #ff0101;"><strong>Price for Package of 10 seeds.</strong></span></h2> <p><span>Horseradish (Armoracia rusticana, syn. Cochlearia armoracia) is a perennial plant of the Brassicaceae family (which also includes mustard, wasabi, broccoli, and cabbage). It is a root vegetable used as a spice.</span></p> <p><span>The plant is probably native to southeastern Europe and western Asia. It is popular worldwide. It grows up to 1.5 meters (4.9 feet) tall, and is cultivated primarily for its large, white, tapered root. </span></p> <p><span>The intact horseradish root has hardly any aroma. When cut or grated enzymes from the now-broken plant cells break down sinigrin (a glucosinolate) to produce allyl isothiocyanate (mustard oil), which irritates the mucous membranes of the sinuses and eyes. Grated mash should be used immediately or preserved in vinegar for best flavor. Once exposed to air or heat it will begin to lose its pungency, darken in color, and become unpleasantly bitter tasting over time.</span></p> <h3><strong><span>History</span></strong></h3> <p><span>Horseradish is probably indigenous to temperate Eastern Europe, where its Slavic name chren seemed to Augustin Pyramus de Candolle more primitive than any Western synonym. Horseradish has been cultivated since antiquity.[6] According to Greek mythology, the Delphic Oracle told Apollo that the horseradish was worth its weight in gold. Dioscorides listed horseradish equally as Persicon sinapi (Diosc. 2.186) or Sinapi persicum (Diosc. 2.168),[8] which Pliny's Natural History reported as Persicon napy;[9] Cato discusses the plant in his treatises on agriculture, and a mural in Pompeii shows the plant. Horseradish is probably the plant mentioned by Pliny the Elder in his Natural History under the name of Amoracia, and recommended by him for its medicinal qualities, and possibly the wild radish, or raphanos agrios of the Greeks. The early Renaissance herbalists Pietro Andrea Mattioli and John Gerard showed it under Raphanus.[10] Its modern Linnaean genus Armoracia was first applied to it by Heinrich Bernhard Ruppius, in his Flora Jenensis, 1745, but Linnaeus himself called it Coclearia armoracia.</span></p> <p><span>Both root and leaves were used as a medicine during the Middle Ages. The root was used as a condiment on meats in Germany, Scandinavia, and Britain. It was introduced to North America during European colonialization;[11] both George Washington and Thomas Jefferson mention horseradish in garden accounts.</span></p> <p><span>William Turner mentions horseradish as Red Cole in his "Herbal" (1551–1568), but not as a condiment. In The Herball, or Generall Historie of Plantes (1597), John Gerard describes it under the name of raphanus rusticanus, stating that it occurs wild in several parts of England. After referring to its medicinal uses, he says:</span></p> <p><span>The Horse Radish stamped with a little vinegar put thereto, is commonly used among the Germans for sauce to eat fish with and such like meats as we do mustard.</span></p> <p><span>The word horseradish is attested in English from the 1590s. It combines the word horse (formerly used in a figurative sense to mean strong or coarse) and the word radish.</span></p> <h2><strong><span>Cultivation</span></strong></h2> <p><span>Horseradish is perennial in hardiness zones 2–9 and can be grown as an annual in other zones, although not as successfully as in zones with both a long growing season and winter temperatures cold enough to ensure plant dormancy. After the first frost in autumn kills the leaves, the root is dug and divided. The main root is harvested and one or more large offshoots of the main root are replanted to produce next year's crop. Horseradish left undisturbed in the garden spreads via underground shoots and can become invasive. Older roots left in the ground become woody, after which they are no longer culinarily useful, although older plants can be dug and re-divided to start new plants.[11][15] The early season leaves can be distinctively different, asymmetric spiky, before the mature typical flat broad leaves start to be developed.</span></p> <h2><strong><span>Culinary uses</span></strong></h2> <p><span>The distinctive pungent taste of horseradish is from the compound allyl isothiocyanate. Upon crushing the flesh of horseradish, the enzyme myrosinase is released and acts on the glucosinolates sinigrin and gluconasturtiin, which are precursors to the allyl isothiocyanate. The allyl isothiocyanate serves the plant as a natural defense against herbivores. Since allyl isothiocyanate is harmful to the plant itself, it is stored in the harmless form of the glucosinolate, separate from the myrosinase enzyme. When an animal chews the plant, the allyl isothiocyanate is released, repelling the animal. Allyl isothiocyanate is an unstable compound, degrading over the course of days at 37 °C (99 °F). Because of this instability, horseradish sauces lack the pungency of the freshly crushed roots.</span></p> <p><span>Cooks use the terms "horseradish" or "prepared horseradish" to refer to the grated root of the horseradish plant mixed with vinegar. Prepared horseradish is white to creamy-beige in color. It can be stored for months under refrigeration, but eventually will darken, indicating it is losing flavour and should be replaced. The leaves of the plant, while edible, are not commonly eaten, and are referred to as "horseradish greens", which have a flavor similar to that of the roots.</span></p> <h2><strong><span>Horseradish sauce</span></strong></h2> <p><span>Horseradish sauce made from grated horseradish root and vinegar is a popular condiment in the United Kingdom and in Poland.[19] In the UK, it is usually served with roast beef, often as part of a traditional Sunday roast; but can be used in a number of other dishes also, including sandwiches or salads. A variation of horseradish sauce, which in some cases may substitute the vinegar with other products like lemon juice or citric acid, is known in Germany as Tafelmeerrettich. Also popular in the UK is Tewkesbury mustard, a blend of mustard and grated horseradish originating in medieval times and mentioned by Shakespeare (Falstaff says: "his wit's as thick as Tewkesbury Mustard" in Henry IV Part II[20]). A very similar mustard, called Krensenf or Meerrettichsenf, is popular in Austria and parts of Eastern Germany.[citation needed] In France, sauce au raifort is popular in Alsatian cuisine.[citation needed] In Russia horseradish root is usually mixed with grated garlic and small amount of tomatoes for color.</span></p> <p><span>In the US the term "horseradish sauce" refers to grated horseradish combined with mayonnaise or salad dressing. Prepared horseradish is a common ingredient in Bloody Mary cocktails and in cocktail sauce, and is used as a sauce or sandwich spread. Horseradish cream is a mixture of horseradish and sour cream and is served alongside au jus for a prime rib dinner.</span></p> <h3><strong><span>Vegetable</span></strong></h3> <p><span>In Central and Eastern Europe horseradish is called khren (in various spellings like kren) in many Slavic languages, in Austria, in parts of Germany (where the other German name Meerrettich isn't used), in North-East Italy, and in Yiddish (</span><span>כריין</span><span> transliterated as khreyn).</span></p> <p><span>There are two varieties of khreyn. "Red" khreyn is mixed with red beetroot and "white" khreyn contains no beetroot. It is popular in Ukraine (under the name of хрін, khrin), in Belarus (under the name of хрэн, chren), in Poland (under the name of chrzan), in the Czech Republic (křen), in Russia (хрен, khren), in Hungary (torma), in Romania (hrean), in Lithuania (krienai), in Bulgaria (хрян, khryan), and in Slovakia (under the name of chren). Having this on the table is a part of Christian Easter and Jewish Passover tradition in Eastern and Central Europe.</span></p> <p><span>In parts of Southern Germany like Franconia, "Kren" is an essential component of the traditional wedding dinner. It is served with cooked beef and a dip made from lingonberry to balance the slight hotness of the Kren.</span></p> <p><span>In Poland, a variety with red beetroot is called ćwikła z chrzanem or simply ćwikła.</span></p> <p><span>In Ashkenazi European Jewish cooking beetroot horseradish is commonly served with gefilte fish.</span></p> <p><span>In Transylvania and other Romanian regions, Red beetroot with horseradish is also used as a salad served with lamb dishes at Easter called sfecla cu hrean.</span></p> <p><span>In Serbia, ren is an essential condiment with cooked meat and freshly roasted suckling pig.</span></p> <p><span>In Croatia, freshly grated horseradish (Croatian: Hren) is often eaten with boiled ham or beef.</span></p> <p><span>In Slovenia, and in the adjacent Italian regions of Friuli Venezia Giulia and nearby Italian region of Veneto, horseradish (often grated and mixed with sour cream, vinegar, hard-boiled eggs, or apples) is also a traditional Easter dish.</span></p> <p><span>Further west in the Italian regions of Lombardy, Emilia-Romagna, and Piedmont, it is called "barbaforte (strong beard)" and is a traditional accompaniment to bollito misto; while in north-eastern regions like Trentino-Alto Adige/Südtirol, Veneto and Friuli-Venezia Giulia, it is still called "kren" or "cren". In the southern region of Basilicata it is known as "rafano" and used for the preparation of the so-called "rafanata", a main course made of horseradish, eggs, cheese and sausage.</span></p> <p><span>Horseradish is also used as a main ingredient for soups. In the Polish region of Silesia, horseradish soup is a common Easter Day dish.</span></p> <h3><strong><span>Relation to wasabi</span></strong></h3> <p><span>The Japanese condiment wasabi, although traditionally prepared from the wasabi plant, is now usually made with horseradish due to the scarcity of the wasabi plant.[27] The Japanese botanical name for horseradish is seiyōwasabi (</span><span>セイヨウワサビ</span><span>, </span><span>西洋山葵</span><span>), or "Western wasabi". Both plants are members of the family Brassicaceae.</span></p> <h3><strong><span>Nutritional content</span></strong></h3> <p><span>In a 100 gram amount, prepared horseradish provides 48 calories and has high content of vitamin C with moderate content of sodium, folate and dietary fiber, while other essential nutrients are negligible in content. In a typical serving of one tablespoon (15 grams), horseradish supplies no significant nutrient content.</span></p> <p><span>Horseradish contains volatile oils, notably mustard oil, and allyl isothiocyanate.</span></p> <h3><strong><span>Biomedical uses</span></strong></h3> <p><span>The enzyme horseradish peroxidase (HRP), found in the plant, is used extensively in molecular biology and biochemistry primarily for its ability to amplify a weak signal and increase detectability of a target molecule. HRP has been used in decades of research to visualize under microscopy and assess non-quantitatively the permeability of capillaries, particularly those of the brain.</span></p> <h2><em><strong>How to Grow Horseradish from Seed</strong></em></h2> <h3><strong>Timing</strong></h3> <p>For first season harvests, start the seeds indoors in January to February and transplant out in April. The goal is to achieve large, fully established roots that can be divided and/or replanted. If time is not pressing, direct sow any time from March into summer. Optimal soil temperature: 7-23°C (45-75°F).</p> <h3><strong>Starting</strong></h3> <p>Sow seeds 5mm-1cm (¼-½”) deep in well cultivated, deep soiil. Seeds will sprout in 7-25 days, depending on conditions. Thin or transplant to 20cm (8″) apart in rows 40-50cm (16-20″) apart.</p> <h3><strong>Growing</strong></h3> <p>Ideal pH: 6.0-6.8. Well drained, warm soil in full sun is best. Raised beds help with both drainage and warmth. Use 1 cup of complete organic fertilizer for every 3m (10′) of row. Newly emerged leaves are edible, or should be left to mature if growing for the roots. The flower petals are also edible — flowers should be removed before they set seeds, as they will self-sow with enthusiasm.</p> <h3><strong>Harvest</strong></h3> <p>For the leaves, harvest as needed, shortly after they emerge, before they become woody. For the roots, harvest November through March. The roots can also be lifted and stored for spring planting to keep the crop going from season to season.</p> <h3><strong>Diseases &amp; Pests</strong></h3> <p>In our experience, insects do not cause problems for horseradish.</p> <h3><strong>Companion Planting</strong></h3> <p>Horseradish is thought to repel aphids and whiteflies, blister beetles, potato beetles, and some varieties of caterpillar. Its flowers attract beneficial predatory hoverflies.</p> <h2><a href="https://www.seeds-gallery.shop/en/home/wasabi-seeds-wasabia-japonica-eutrema-japonicum.html" target="_blank" title="Wasabi Seeds you can buy here" rel="noreferrer noopener"><span style="color: #008000;"><strong>Wasabi Seeds you can buy here</strong></span></a></h2>
VE 117 AR (10 S)
Horseradish Seeds (Armoracia rusticana) Seeds Gallery - 9

Ця рослина має гігантські плоди
Giant Sunflower Seeds - Giant Russian Mammoth 1.85 - 1

Гігантський соняшник...

Ціна 1,85 € SKU: VE 68
,
5/ 5
<h2><strong>Гігантський соняшник Насіння Гігантський російський мамонт</strong></h2> <h2><span style="color: #ff0000;" class=""><strong>Ціна за упаковку 1g (10), 9g (100) насіння.</strong></span></h2> <p>Цей популярний і простий у вирощуванні гігантський російський соняшник мамонта (Helianthus annuus) органічний сорт реліквії.</p> <p>З цих рослин виходять красиві квіти, які дають смачне, їстівне насіння. Стебла можуть вирости до 2,1-3,7 метра з гігантськими квітами. Переноситиме ґрунти низької якості.</p> <p>Висійте насіння після небезпеки заморозків в районі, де сонячне сонце. Висійте насіння на відстані 20 см і глибині близько 2,5 см. Тонкі саджанці, коли вони мають висоту 7,5 см, так що кінцевий відстань складає 13 см. Цвітуть влітку.</p>
VE 68 (1g)
Giant Sunflower Seeds - Giant Russian Mammoth 1.85 - 1

Бестселлер продукта

Разнообразие из России

Это растение устойчиво к зиме и морозу. Смотрите больше в описании.
Siberian pine Seeds 3.95 - 7

Насіння Сосна́ сибі́рська...

Ціна 3,95 € SKU: T 26
,
5/ 5
<!DOCTYPE html> <html> <head> <meta http-equiv="Content-Type" content="text/html; charset=UTF-8" /> </head> <body> <h2><strong>Насіння Сосна́ сибі́рська (Pinus sibirica)</strong></h2> <h2><span style="color: #ff0000;"><strong>Ціна за упаковку з 10 насінин.</strong> </span></h2> <p><b>Сосна́ сибі́рська</b><span> </span>(<i>Pinus sibirica</i>) —<span> </span>хвойне<span> </span>вічнозелене<span> </span>дерево<span> </span>родини<span> </span>соснових.<span> </span>Максимальна тривалість життя — 800—850 років, висота — до 35—45 м,<span> </span>діаметр<span> </span>стовбура — до 2 м. Росте у більшій частині<span> </span>Сибіру<span> </span>на висотах 100—200 м над рівнем моря, піднімаючись до 1000—2400 м у південному<span> </span>Алтаї. Відома в народі також як<span> </span><b>кедр сибірський</b>, ця сосна широко використовується як джерело цінної<span> </span>деревини<span> </span>та їстівного насіння — так званих<span> </span>кедрових горіхів<sup id="cite_ref-1" class="reference">[1]</sup>.</p> <p>Раніше об'єднували в один вид з<span> </span>європейською кедровою сосною<span> </span>(<i>Pinus cembra</i>), яка має менші<span> </span>хвою<span> </span>та шишки, ніж її сибірський родич<sup id="cite_ref-Скаткін_2-0" class="reference">[2]</sup>.</p> <p>Хоча сибірська сосна широко відома під назвою<span> </span><b>сибірського кедра</b><span> </span>або<span> </span><b>кедрової сосни</b>, вона не пов'язана зі справжнім<span> </span>кедром<span> </span>(<i>Cedrus</i>), який росте лише в<span> </span>Середземномор'ї<span> </span>та<span> </span>Гімалаях. Імовірно, сибірську сосну назвали кедром<span> </span>росіяни — ще в<span> </span>XV столітті<span> </span>або навіть раніше, коли досліджували Сибір.</p> <h2><span class="mw-headline" id="Походження_назви">Походження назви</span></h2> <p>Дослідники припускають, що другу поширену назву — сибірський кедр — сосні сибірській дали російські першопроходці, які в<span> </span>XV столітті<span> </span>досліджували Сибір і вперше зустріли це дерево. Незнайому сосну з великими горіхами в<span> </span>шишках, не схожу ні на<span> </span>ялину, ні на<span> </span>ялицю, ані на<span> </span>модрину, вони назвали сибірським кедром, оскільки вона нагадала їм священний ліванський кедр, про який згадується в<span> </span>Біблії. От як про це пише російський вчений<span> </span>Федір Кеппен:</p> <dl> <dd> <table> <tbody> <tr> <td>«Вірогідніше, що козаки, які прийшли на Урал, зачаровані виглядом чудового хвойного дерева, досі їм невідомого, дали йому навмання назву славного кедра, про який вони знали лише з чуток»<sup id="cite_ref-Дюк_4-0" class="reference">[4]</sup>.</td> </tr> </tbody> </table> </dd> </dl> <h2><span id=".D0.91.D0.BE.D1.82.D0.B0.D0.BD.D1.96.D1.87.D0.BD.D1.96_.D1.85.D0.B0.D1.80.D0.B0.D0.BA.D1.82.D0.B5.D1.80.D0.B8.D1.81.D1.82.D0.B8.D0.BA.D0.B8"></span><span class="mw-headline" id="Ботанічні_характеристики">Ботанічні характеристики</span></h2> <h3><span id=".D0.91.D1.83.D0.B4.D0.BE.D0.B2.D0.B0_.D1.96_.D0.B6.D0.B8.D1.82.D1.82.D1.94.D0.B4.D1.96.D1.8F.D0.BB.D1.8C.D0.BD.D1.96.D1.81.D1.82.D1.8C"></span><span class="mw-headline" id="Будова_і_життєдіяльність">Будова і життєдіяльність</span></h3> <p>Сибірська сосна може досягати 45 м заввишки, має дуже густу конусоподібну<span> </span>крону. Вершина притуплена, а у старих дерев часто їх кілька.</p> <h4><span id=".D0.9A.D0.BE.D1.80.D0.B0"></span><span class="mw-headline" id="Кора">Кора</span></h4> <p>Кора<span> </span>стовбура — гладенька, сіра, тонка, що робить дерево чутливим до механічних пошкоджень (особливо під час заготівлі<span> </span>насіння). У старих дерев кора — сіро-бура, луската, з тріщинами. Однолітні гілки вкриті густим рудим пухом. Діаметр<span> </span>стовбура — до 2 м.</p> <h4><span id=".D0.9A.D0.BE.D1.80.D1.96.D0.BD.D1.8C"></span><span class="mw-headline" id="Корінь">Корінь</span></h4> <p>Коренева система<span> </span>потужна, поліморфна, її будова залежить від особливостей<span> </span>ґрунту. Складається з короткого стрижневого кореня, від якого відходять бокові. 30 % всіх коренів розташовано на глибині 20 см, інші йдуть на глибину 1—1,5 м. На ґрунтах, які пізно тануть, коренева система поверхнева, але вітровальним дерево від цього не стає. У таких умовах корені дуже довгі і створюють велику площу опору; корені сусідніх дерев зростаються, що значно підвищує їх вітростійкість. У перезволожених ґрунтах, де добре розвинутий<span> </span>моховий<span> </span>покрив, нерідко утворюються<span> </span>придаткові корені. Коренева система завершує формування до 40 років, потім вона тільки подовжується і потовщується.</p> <h4><span class="mw-headline" id="Хвоя">Хвоя</span></h4> <p>Хвоя<span> </span>щільна, 6-13 см у довжину, темно-зелена з сизим нальотом, широка (1-2 мм), тригранна, зібрана в пучки по 5. Тривалість життя хвої — 5-11 років.</p> <p>Сибірська сосна дуже схожа на<span> </span>європейську кедрову сосну<span> </span>(<i>Pinus cembra</i>) та<span> </span>звичайну сосну<span> </span>(<i>Pinus sylvestris</i>). Відрізнити від останньої можна за хвоєю — у сибірської сосни хвоїнки зібрані в пучки по 5 штук, у звичайної сосни — по 2.</p> <h4><span id=".D0.A8.D0.B8.D1.88.D0.BA.D0.B8"></span><span class="mw-headline" id="Шишки">Шишки</span></h4> <p>Сибірська сосна — однодомна. Квітне у червні.<span> </span>Макростробіли<span> </span>(насінневі<span> </span>шишки) — жіночі<span> </span>репродуктивні органи<span> </span>сибірської сосни, що містять насіння, — прямостоячі, дворічні, темно-червоного або світло-бурого кольорів, майже циліндричні, 5—13 см у довжину, діаметром — 5-8 см, на товстій ніжці довжиною 8 мм. Розміщуються вертикально на кінцях<span> </span>пагонів<span> </span>збоку від верхівкової<span> </span>бруньки. Зазвичай їх — 1-4 на пагоні, рідше — 7-9. Утворюються лише на освітлених гілках. Містять 80-140 насінин (з яких тільки 50-60 є повноцінними). Запилюються вітром у травні-червні.</p> <p>Мікростробіли<span> </span>(пилкові шишки) — чоловічі репродуктивні органи, в яких дозріває<span> </span>пилок, — однорічні, карміново-фіолетового кольору, яйцеподібні, довжиною 2-3 см, зібрані у групи по 2-60 штук в основі пагонів.</p> <p>Якщо освітлення вдосталь — крони обох шишок можуть формуватися на одній гілці.</p> <h4><span id=".D0.9D.D0.B0.D1.81.D1.96.D0.BD.D0.BD.D1.8F"></span><span class="mw-headline" id="Насіння">Насіння</span></h4> <p>Тверді насінини, так звані<span> </span>кедрові горіхи, дозрівають у серпні—вересні, наступного року після<span> </span>запилення. Насінина яйцеподібна, коричнева, довжиною 8-14 мм і 6-9 мм в ширину, з товстою дерев'янистою шкаралупою. Маса 1000 насінин — 100—400 г. Дозріле насіння легко лущиться.</p> <p>Шишки утворюються лише у верхній частині<span> </span>крони — висотою 1-1,5 м (рідко — 2 м). Насіння починає з'являтися на поодиноких садових деревах у 15-30 років, якщо вони мають належний догляд і підгодівлю. У густих лісових насадженнях — у 40-50 років. Гарні врожаї бувають кожні 4-5 років, відмінні — що 10-15. У врожайні роки на дорослому дереві буває до 80-100 шишок, рідко — 140. Посилене розмноження триває з 160 до 260 років, після чого поступово згасає. Розмножується лише в групових насадженнях, адже вид<span> </span>анемохорний<span> </span>(вітрозапильний).</p> <h3><span id=".D0.A0.D0.BE.D0.B7.D0.BC.D0.BD.D0.BE.D0.B6.D0.B5.D0.BD.D0.BD.D1.8F"></span><span class="mw-headline" id="Розмноження">Розмноження</span></h3> <p>Розмножується сибірська сосна<span> </span>насінням. Сходи можливі й після 4 років відлежування. Шишки дозрівають у кінці серпня — на початку вересня наступного після цвітіння року і падають разом із насінням на землю.</p> <p>Для садових насаджень насіння дерева краще сіяти в рік збирання, у кінці вересня — на початку жовтня, за місяць до замерзання<span> </span>ґрунту. Перші 20 років сосна росте дуже повільно — сантиметрів на 10 щороку. Далі — вже на 30-40 см на рік. У дорослому віці дерево погано переносить пересаджування. У 4-5 років його висота становить 15 см, у 10 років — до 1,5 м, у 20 — 2,5 м, у 30 — до 9 м, діаметр крони — 3 м. У 70 років сибірська сосна сягає 23 м заввишки, діаметр стовбура — 0,5 м. У 100 років висота дерева становить близько 27 м. Тривалість життя сосни може становити до 800—850 років.</p> <p>Штучно дерево розводять і<span> </span>вегетативно — живцями, які прищеплюють на інших видах сосни — наприклад, на сосні звичайній. Живець верхівки дорослого кедра, прищеплений на підліткове дерево, добре приживається, швидко галузиться і вже через 3-4 роки дає шишки<sup id="cite_ref-Чивилихин_5-0" class="reference">[5]</sup>.</p> <p>Найкращий час щеплення — перша половина травня, коли в прищепі (маленькому деревці сосни чи кедра) починають гнати смоли. Прищеплюють невеликий кедровий живець із брунькою на головний верхівковий торішній пагін<sup id="cite_ref-Чивилихин_5-1" class="reference">[5]</sup>.</p> <h3><span id=".D0.9F.D0.BE.D1.88.D0.B8.D1.80.D0.B5.D0.BD.D0.BD.D1.8F"></span><span class="mw-headline" id="Поширення">Поширення</span></h3> <p><span class="mw-headline"><span>Сибірська сосна має дуже великий </span>ареал<span> — від верхів'я річки </span>Вичегди<span> на північному-сході європейської частини </span>Росії<span> і до верхів'я річки </span>Алдан<span> у Східному </span>Сибіру<span>. На північ ця сосна доходить до 68° 30' північної широти вздовж річки </span>Єнісей<span>, на півдні — до півночі </span>Монголії<span>. Ліси сибірської сосни ростуть у хвойно-тайговій зоні, північній частині </span>Євразії<span>, у центрі </span>Китаю<span>, в </span>Японії<span>, </span>Північної Кореї<span>, Монголії, а також у </span>Північній Америці<span>.</span></span></p> <p>У минулому дерево було поширене ще ширше і густіше, але його винищили лісові пожежі та масові вирубки — для збирання кедрових горіхів і отримання цінної деревини. Відомо, що предки цього виду — родом зі Східної<span> </span>Азії — в<span> </span>третинний період<span> </span>(близько 66-2,5 млн років тому) охоплювали велику територію від Азії до<span> </span>Європи<sup id="cite_ref-6" class="reference">[6]</sup>.</p> <p>Сибірська сосна надає перевагу родючим, добре дренованим, свіжим, глибоким, легким<span> </span>суглинкам. Дерево світлолюбне, але в молодості досить тіньовитривале — нормально розвивається під пологом материнських рослин. Зимостійкість дуже висока — без пошкоджень витримує морози до — 50 °C.</p> <p>Сибірська сосна вимоглива до вологості ґрунту, до<span> </span>відносної вологості повітря, особливо в зимовий період. Якщо вологість буде недостатньою — насіння не утвориться, тому в місцях із сухим кліматом рости не може, що обмежує її розселення в<span> </span>лісостепу.</p> <p>Якщо насіння звичайної сосни поширює вітер, то кедрові горіхи для нього заважкі. Допомагає дереву<span> </span>горіхівка — птах, трохи менший за<span> </span>галку. Довгим дзьобом горіхівка вилущує з шишок горіхи, частину з'їдає, а решту складає під язик в особливий мішечок, який вміщує 8—10 насінин. У надійному місці серед моху, під кущем або шматком кори птах ховає горіхи. Взимку, у сильні завірюхи, піднімає їх вище, щоб не замело снігом. Але частина схованок лишається глибоко під снігом. Навесні на їх місці з'являються молоді паростки кедра.</p> <p>Найстаріші насадження сосни людиною, що збереглися донині — це Толгський кедровий гай, розташований поблизу колишнього<span> </span>Толгського монастиря<span> </span>на березі<span> </span>Волги, за 8 кілометрів від<span> </span>Ярославля. Посаджений він був ще за часів<span> </span>Івана Грозного, у<span> </span>70-х роках<span> </span>16 століття<sup id="cite_ref-Gaveman_7-0" class="reference">[7]</sup>. Толгські<span> </span><i>«кедри»</i> — потужні дерева з широкою кроною і товстими, більше метра в діаметрі, стовбурами. Незважаючи на свій поважний чотирьохсотлітній вік, вони досі плодоносять.</p> <h3><span id=".D0.A5.D0.B2.D0.BE.D1.80.D0.BE.D0.B1.D0.B8_.D1.82.D0.B0_.D1.88.D0.BA.D1.96.D0.B4.D0.BD.D0.B8.D0.BA.D0.B8"></span><span class="mw-headline" id="Хвороби_та_шкідники">Хвороби та шкідники</span></h3> <p>Коренева губка<span> </span>і<span> </span>трутовик Швейнітца<span> </span>вражають коріння дерева, що сприяє вітровалу.</p> <h2><span id=".D0.9F.D1.80.D0.B0.D0.BA.D1.82.D0.B8.D1.87.D0.BD.D0.B5_.D0.B2.D0.B8.D0.BA.D0.BE.D1.80.D0.B8.D1.81.D1.82.D0.B0.D0.BD.D0.BD.D1.8F"></span><span class="mw-headline" id="Практичне_використання">Практичне використання</span></h2> <h3><span id=".D0.9C.D0.B5.D0.B4.D0.B8.D1.86.D0.B8.D0.BD.D0.B0"></span><span class="mw-headline" id="Медицина">Медицина</span></h3> <p>Головне багатство сибірської сосни — так звані<span> </span>кедрові горіхи. Вони смачні, поживні та цілющі, містять<span> </span>вітамін А<span> </span>(ретинол),<span> </span>вітаміни групи В<span> </span>(протиневротичні), які покращують серцеву діяльність і необхідні для нормальної діяльності нервової системи. Особливо багато в насінні<span> </span>вітаміну E<span> </span>(токоферолу, що в перекладі з грецької означає «несу потомство»). Недарма в роки добрих врожаїв насіння значно зростає і плодовитість<span> </span>соболя<span> </span>та<span> </span>вивірок<sup id="cite_ref-ignatenko_8-0" class="reference">[8]</sup>. Медики стверджують, що кедрові горіхи здатні попереджувати<span> </span>туберкульоз<span> </span>та<span> </span>малокрів'я<sup id="cite_ref-ignatenko_8-1" class="reference">[8]</sup>.</p> <div class="thumb tleft"> <div class="thumbinner"><img alt="Насіння Сосна́ сибі́рська (Pinus sibirica)" src="https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/d/d0/Pinus-cembra-Tomsk.JPG/250px-Pinus-cembra-Tomsk.JPG" decoding="async" width="250" height="166" class="thumbimage" srcset="//upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/d/d0/Pinus-cembra-Tomsk.JPG/375px-Pinus-cembra-Tomsk.JPG 1.5x, //upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/d/d0/Pinus-cembra-Tomsk.JPG/500px-Pinus-cembra-Tomsk.JPG 2x" data-file-width="1355" data-file-height="899" title="Насіння Сосна́ сибі́рська (Pinus sibirica)" /> <div class="thumbcaption"> <div class="magnify"></div> Хвоя<span> </span>сосни сибірської</div> </div> </div> <p>Смола<span> </span>дерева —<span> </span>живиця — має бальзамуючі властивості. Здавна мешканці<span> </span>Сибіру<span> </span>та<span> </span>Уралу<span> </span>використовували її для лікування гнійних ран, порізів, опіків. У часи<span> </span>Німецько-радянської війни<span> </span>кедрову живицю успішно використовували в<span> </span>шпиталях<span> </span>для лікування поранених солдат. Вона вберігає рани від зараження, зупиняє<span> </span>гангренозні процеси<sup id="cite_ref-ignatenko_8-2" class="reference">[8]</sup>. Також живиця містить до 19 %<span> </span>скипидару<sup id="cite_ref-9" class="reference">[9]</sup>.</p> <p>Хвоя дерева багата на<span> </span>вітамін C,<span> </span>каротин, а також<span> </span>кальцій,<span> </span>фосфор,<span> </span>марганець,<span> </span>залізо,<span> </span>мідь,<span> </span>кобальт.</p> <h3><span id=".D0.9F.D1.80.D0.BE.D0.BC.D0.B8.D1.81.D0.BB.D0.BE.D0.B2.D1.96.D1.81.D1.82.D1.8C"></span><span class="mw-headline" id="Промисловість">Промисловість</span></h3> <p>Цінна<span> </span>деревина<span> </span>сибірської сосни. Вона стійка до гниття і розтріскування, легко обробляється, має гарну текстуру, приємний запах та бактерицидні властивості. З неї виготовляють меблі. У шафах, зроблених із сибірської сосни, не заводиться<span> </span>міль.</p> <p>Деревина сосни резонансна, тому з неї виготовляють музичні інструменти. Також вона має меншу щільність і легша в обробці, ніж, наприклад, деревина сосни звичайної, з неї виготовляють<span> </span>олівці<span> </span>та акумуляторний<span> </span>шпон.</p> <p>Вулики, виготовлені з деревини сибірської сосни, добре заселяються<span> </span>бджолами. А молоко в такому дерев'яному посуді довго не прокисає, має приємний смак.</p> <h3><span id=".D0.9A.D1.83.D0.BB.D1.96.D0.BD.D0.B0.D1.80.D1.96.D1.8F"></span><span class="mw-headline" id="Кулінарія">Кулінарія</span></h3> <p>Мешканці<span> </span>тайги<span> </span>називають сибірську сосну «хлібним деревом». Її насінини —<span> </span>кедрові горіхи — їдять сирими, з них видавлюють<span> </span>олію, роблять висококалорійні<span> </span>вершки<span> </span>та<span> </span>молоко<sup id="cite_ref-Fedotov_10-0" class="reference">[10]</sup>.</p> <p>У Сибіру горіхи переробляють на спеціальних заводах. Столову олію отримують холодним пресуванням, а технічну — під час повторного, гарячого. Олія з кедрових горіхів ясно-жовтого кольору, з приємним смаком, належить до жирних висихаючих олій і має велике значення не лише як харчовий продукт, але й високо цінується в лакофарбовій промисловості (для виготовлення олійних фарб, лаків), а також у<span> </span>парфумерії<span> </span>та медицині.</p> <div class="thumb tleft"> <div class="thumbinner"><img alt="Насіння Сосна́ сибі́рська (Pinus sibirica)" src="https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/7/76/Siberian_pine_nuts-2.jpg/250px-Siberian_pine_nuts-2.jpg" decoding="async" width="250" height="188" class="thumbimage" srcset="//upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/7/76/Siberian_pine_nuts-2.jpg/375px-Siberian_pine_nuts-2.jpg 1.5x, //upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/7/76/Siberian_pine_nuts-2.jpg/500px-Siberian_pine_nuts-2.jpg 2x" data-file-width="3264" data-file-height="2448" title="Насіння Сосна́ сибі́рська (Pinus sibirica)" /> <div class="thumbcaption"> <div class="magnify"></div> Кедрові горіхи</div> </div> </div> <p>В ядрах кедрових горіхів на 37 %<span> </span>вуглеводів<span> </span>і<span> </span>білкових речовин<span> </span>припадає до 50 %<span> </span>жирів<sup id="cite_ref-Fedotov_10-1" class="reference">[10]</sup>. Але такий високий вміст рослинної олії досягається тільки у стиглих плодах. Якщо збивати зелені шишки, горіхи будуть неповноцінні, лише пошкоджуються плодоносні гілки.</p> <p>Макуха, що залишається після виготовлення олії, використовується для виготовлення<span> </span>халви. Дуже тонко розтираючи горіхи з водою отримують кедрове молоко. Так само роблять і вершки, лише кількість води в них мінімальна<sup id="cite_ref-Fedotov_10-2" class="reference">[10]</sup>.</p> <h3><span id=".D0.9E.D0.B7.D0.B5.D0.BB.D0.B5.D0.BD.D0.B5.D0.BD.D0.BD.D1.8F"></span><span class="mw-headline" id="Озеленення">Озеленення</span></h3> <p>Сибірська сосна дає багато пилку і застосовується як декоративна рослина — в одиничних та групових насадженнях.</p> <p>Виділяючи<span> </span>фітонциди, дерево очищує повітря. У лісі сибірської сосни<span> </span>мікрофлори<span> </span>в 2-3 рази менше, ніж, наприклад, у березовому. Повітря в таких насадженнях майже стерильне<sup id="cite_ref-pomestye_11-0" class="reference">[11]</sup>, а деревина відлякує<span> </span>міль,<span> </span>комарів<span> </span>та мошок.</p> <p>Однак сибірська сосна дуже чутлива до забрудненості повітря шкідливими газами. Тому її небажано саджати поблизу великих промислових підприємств.</p> <h3><span id=".D0.9A.D0.B5.D0.B4.D1.80.D0.BE.D0.B2.D0.B8.D0.B9_.D0.BF.D1.80.D0.BE.D0.BC.D0.B8.D1.81.D0.B5.D0.BB"></span><span class="mw-headline" id="Кедровий_промисел">Кедровий промисел</span></h3> <p>Заготівля кедрових горіхів — давній традиційний промисел сибіряків. У дореволюційні роки в багатьох районах Західного<span> </span>Сибіру<span> </span>він мав вельми важливе значення в господарській діяльності населення, а місцями був основним джерелом грошових доходів. Досі серед населення тайгових селищ існують вислови: «шишкувати», «промишляти» або «бити шишку», збереглися кігті,<span> </span>байдони, тертки, поджі та інші знаряддя промислу<sup id="cite_ref-12" class="reference">[12]</sup>.</p> <p>До революції врожаї кедрових горіхів часто збирали непродумано: просто зрубували здорові дерева. З<span> </span>30-х років<span> </span>і досі збиральники — шишкарі — залазять на дерева і особливими жердинами збивають з них шишки<sup id="cite_ref-Gaveman_7-1" class="reference">[7]</sup>.</p> <p>На початку<span> </span>60-х років<span> </span>минулого століття в<span> </span>СРСР<span> </span>кедрові сосни охоплювали понад 25 мільйонів гектарів<sup id="cite_ref-Gaveman_7-2" class="reference">[7]</sup>.</p> <h2><span id=".D0.A1.D0.BE.D1.81.D0.BD.D0.B0_.D1.81.D0.B8.D0.B1.D1.96.D1.80.D1.81.D1.8C.D0.BA.D0.B0_.D0.B2_.D0.BA.D1.83.D0.BB.D1.8C.D1.82.D1.83.D1.80.D1.96"></span><span class="mw-headline" id="Сосна_сибірська_в_культурі">Сосна сибірська в культурі</span></h2> <ul> <li>У давньому<span> </span>Новгороді<span> </span>з сибірської сосни робили<span> </span>ковші<span> </span>для пиття,<span> </span>діжки,<span> </span>цебри<span> </span>та інші предмети побуту<sup id="cite_ref-pomestye_11-1" class="reference">[11]</sup>. Вважалося, що збережені в посуді з цього дерева продукти та напої набували живильної сили і подовжували життя.</li> <li>Дослідник і мандрівник<span> </span>Микола Пржевальський<span> </span>розповідав, що коли сибіряки збиралися довгими зимовими вечорами, то полюбляли полускати кедрові горіхи. Клацали їх найчастіше у повній мовчанці. Це називається — вести «сибірську розмову»<sup id="cite_ref-Gaveman_7-3" class="reference">[7]</sup>.</li> <li>А знавець сибірських лісів,<span> </span>краєзнавець<span> </span>і<span> </span>натураліст<span> </span>Василь Дмитрієв<span> </span>у<span> </span>1818<span> </span>році в статті<span> </span><i>«Сибірський кедр»</i><span> </span>писав:</li> </ul> <dl> <dd> <table> <tbody> <tr> <td>«Славтеся, місця, які любить сонце, гордіться, висоти ліванські, своїми кедрами: не бачивши вас в моїй вітчизні, на землі, що належить Росії, не маю права і величати вас, але натомість в очах моїх тінистий кедр багатого Сибіру не поступиться вам в красі своїй і мені вас замінить. Яка величність в поставі цього дерева, яка священна тінь в густині лісів його!»<sup id="cite_ref-Проскуряков_13-0" class="reference">[13]</sup>. <div> <div class="NavFrame collapsed" id="NavFrame2"> <div class="NavHead">Оригінальний текст<span> </span><span title="російською мовою">(рос.)</span>[показати]</div> </div> </div> </td> </tr> </tbody> </table> </dd> </dl> <ul> <li>Кедрову тайгу описував<span> </span>Іван Багряний<span> </span>у романі<span> </span><i>«Тигролови»</i><span> </span>(з<span> </span>1932<span> </span>по<span> </span>1937<span> </span>рік він відбував заслання в таборах<span> </span>Далекого Сходу):</li> </ul> <dl> <dd> <table> <tbody> <tr> <td>«Сорокаметрові кедри, випередивши всіх у змаганні до сонця, вигнались рудими, голими стовбурами з долішнього хаосу геть, десь під небо і заступили його коронами. Там по них ходило сонце і пливли над ними білі хмари. Слідком за кедрами пнулися велетенські осики та інші листаті гіганти, що, бувши нижчі за кедри, творили другий ярус. Потім височенна ліщина колючого горіха, ялини, де-не-де берізки, берестина, черемха, перевиті ліанами дикого винограду та в'юнків, ішли вгору третім ярусом. А внизу — в четвертому ярусі — суцільний хаос. Місцями густа, мов щітка, звичайна ліщина, височенні трави і бур'яни. Повалені вздовж і впоперек дерева, мов велетні на полі бою, потрухлі і ще непотрухлі, одні з скрізними дірами-дуплами, як жерла небувалих гармат, другі вивернуті з усією системою коріння, що тримали його руба, як стіни або як велетенські пригорщі зі стиснутими межи пальцями камінням і землею»<sup id="cite_ref-УКРЛІТ.ORG_14-0" class="reference">[14]</sup>.</td> </tr> </tbody> </table> </dd> </dl> </body> </html>
T 26
Siberian pine Seeds 3.95 - 7
Persian lime Seeds – limoo, Tahiti lime  - 3

Насіння перського лайма...

Ціна 1,95 € SKU: V 119
,
5/ 5
<!DOCTYPE html> <html> <head> <meta http-equiv="Content-Type" content="text/html; charset=UTF-8" /> </head> <body> <h2><strong>Насіння перського лайма (Citrus latifolia)</strong></h2> <h2><span style="color: #ff0000;"><strong>Ціна за упаковку з 2 насінням.</strong></span></h2> <p>Перська вапно (Citrus × latifolia) або лімуо також відоме як вапно Таїті або вапно Бесс (названо на честь Джона Т. Беарсса, який виробив цей без насіння сорт близько 1895 року у своєму розпліднику в Портервіллі, штат Каліфорнія), - цитрусовий фрукт, що відноситься до стандарту вапно.</p> <p>Він має унікальний ароматний, пряний аромат. Плід має діаметр близько 6 см, часто зі злегка посіченими кінцями, і зазвичай продається зеленим, хоча він жовтіє, коли досягає повної стиглості. Він також широко доступний в сушеному вигляді, оскільки його часто використовують у перській кулінарії. Він більший, товстіший, з менш інтенсивною цитрусовою ароматикою, ніж основний вапно (Citrus aurantifolia).</p> <p>Перевагами перського вапна в комерційному сільському господарстві порівняно з ключовим вапном є більші розміри, відсутність насіння, витривалість, відсутність колючок на кущах і триваліший термін зберігання плодів. Вони менш кислі, ніж основні лайми, і не мають гіркоти, яка надає унікальному смаку ключового лайма.</p> <p>Перські лайми комерціалізуються в основному у шести розмірах, відомих як 110, 150, 175, 200, 230 і 250. За даними Американського помологічного товариства, колись вирощувався переважно у Флориді в США, він став помітним після того, як в 1926 році урагани у Вайні були знищені ураганом, згідно з даними, сади перської вапна були зруйновані ураганом Ендрю в 1992 році.</p> <p>Велика кількість перських лаймів вирощується, переробляється та експортується щороку переважно з Мексики на американський, європейський та азіатський ринки. Імпорт перського вапна з Мексики здійснюється переважно через Макаллен, штат Техас.</p> <p>Персидські лайми походять з Далекого Сходу і вперше широко вирощувались у Персії (нині Іран) та південному Іраку.</p> </body> </html>
V 119
Persian lime Seeds – limoo, Tahiti lime  - 3
Red Monster Giant Sweet Pepper Seeds 1.85 - 1

Red Giant Monster Sweet...

Ціна 2,70 € SKU: PP 58
,
5/ 5
<h2><strong>Red Giant Monster Sweet Pepper Seeds</strong></h2> <h2><span style="color: #ff0000;"><strong>Price for Package of 10 seeds.</strong></span></h2> <p>Red Monster Giant is a sweet pepper that has very large and fleshy fruits. The color of the fruit goes from green to dark red (also available in yellow and orange color). The fruit Reach a weight of 300-850gr.  Plants are strong and very disease resistant. It is suitable for the outdoors and greenhouse cultivation.</p> <p>Excellent variety for fresh consumption, barbeque, and stuffing. It can be frozen very well.</p>
PP 58 R (10 S)
Red Monster Giant Sweet Pepper Seeds 1.85 - 1

Это растение устойчиво к зиме и морозу. Смотрите больше в описании.
Rose Bay - Rose Laurel...

Rose Bay - Rose Laurel...

Ціна 1,95 € SKU: T 62
,
5/ 5
<!DOCTYPE html> <html> <head> <meta http-equiv="Content-Type" content="text/html; charset=UTF-8" /> </head> <body> <h2><span style="font-size: 14pt;"><strong>Rose Bay - Rose Laurel Seeds (Nerium oleander)</strong></span></h2> <h2><span style="color: #ff0000; font-size: 14pt;"><strong>Price for Package of 10 seeds.</strong></span></h2> <p>Undoubtedly a candidate for most poisonous plant in the garden but also a contender for most beautiful.</p> <p>This species is considered to be native to Spain, the Balearic Islands and Morocco east through Mediterranean coastal countries to the Arabian Peninsula, Ethiopia, Niger, Afghanistan, Iran and Iraq to India and central China. It occurs as a non-native in parts of Africa, the Azores, Japan, Indonesia, Australia, New Zealand, the United States, central and eastern Mexico, Central and South America.</p> <p>This species is very widely cultivated as an ornamental. All parts of the plant are poisonous and so it is not grazed or eaten. Steam from boiled leaves is inhaled to relieve sinusitis, pounded leaves are applied to the skin to relieve itching, ulcers and tumours (Jongbloed 2003); the leaves are used as an insecticide.</p> <p>Nerium</p> <p>Believed to come from the Greek ‘nerion’ which is, itself, believed to be based on ‘neros’, ‘wet’ or ‘fresh’.</p> <p>oleander</p> <p>Possibly a combination of the Latin ‘olea’, ‘olive’ and ‘rodandrum’, ‘rhododendron’ meaning the plant looks somewhat similar to a cross between these two.</p> <p>Common Names and Synonyms</p> <p>oleander, rose bay, common oleander, rose laurel</p> <h2>WIKIPEDIA:</h2> <p>Nerium oleander /ˈnɪəriəm ˈoʊliː.ændər/[3] is an evergreen shrub or small tree in the dogbane family Apocynaceae, toxic in all its parts. It is the only species currently classified in the genus Nerium. It is most commonly known as oleander, from its superficial resemblance to the unrelated olive Olea.[Note 1] It is so widely cultivated that no precise region of origin has been identified, though southwest Asia has been suggested. The ancient city of Volubilis in Morocco may have taken its name from the Berber name oualilt for the flower.[4] Oleander is one of the most poisonous commonly grown garden plants.</p> <p><strong>Description</strong></p> <p>Oleander grows to 2–6 m (6.6–19.7 ft) tall, with erect stems that splay outward as they mature; first-year stems have a glaucous bloom, while mature stems have a grayish bark. The leaves are in pairs or whorls of three, thick and leathery, dark-green, narrow lanceolate, 5–21 cm (2.0–8.3 in) long and 1–3.5 cm (0.39–1.38 in) broad, and with an entire margin. The flowers grow in clusters at the end of each branch; they are white, pink to red,[Note 2] 2.5–5 cm (0.98–1.97 in) diameter, with a deeply 5-lobed fringed corolla round the central corolla tube. They are often, but not always, sweet-scented.[Note 3] The fruit is a long narrow capsule 5–23 cm (2.0–9.1 in) long, which splits open at maturity to release numerous downy seeds.</p> <p><strong>Habitat and range</strong></p> <p>N. oleander is either native or naturalized to a broad area from Mauritania, Morocco, and Portugal eastward through the Mediterranean region and the Sahara (where it is only found sporadically), to the Arabian peninsula, southern Asia, and as far East as Yunnan in southern parts of China.[5][6][7][8] It typically occurs around dry stream beds. Nerium oleander is planted in many subtropical and tropical areas of the world. On the East Coast of the US, it grows as far north as Virginia Beach, Virginia, while in California and Texas it is naturalized as a median strip planting.[citation needed] Because of its durability, Oleander was planted prolifically on Galveston Island in Texas after the disastrous Hurricane of 1900. They are so prolific that Galveston is known as the 'Oleander City'; an annual Oleander festival is hosted every spring.[9] Oleander can be grown successfully outdoors in southern England, particularly in London and mild coastal regions of Dorset and Cornwall.</p> <p><strong>Ecology</strong></p> <p>Some invertebrates are known to be unaffected by oleander toxins, and feed on the plants. Caterpillars of the polka-dot wasp moth (Syntomeida epilais) feed specifically on oleanders and survive by eating only the pulp surrounding the leaf-veins, avoiding the fibers. Larvae of the common crow butterfly (Euploea core) also feed on oleanders, and they retain or modify toxins, making them unpalatable to would-be predators such as birds, but not to other invertebrates such as spiders and wasps.</p> <p>The flowers require insect visits to set seed, and seem to be pollinated through a deception mechanism. The showy corolla acts as a potent advertisement to attract pollinators from a distance, but the flowers are nectarless and offer no reward to their visitors. They therefore receive very few visits, as typical of many rewardless flower species.[11][12] Fears of honey contamination with toxic oleander nectar are therefore unsubstantiated.</p> <p><strong>Ornamental gardening</strong></p> <p>Oleander is a vigorous grower in warm subtropical regions, where it is extensively used as an ornamental plant in parks, along roadsides, and as a windbreak. It will tolerate occasional light frost down to −10 °C (14 °F).,[8] though the leaves may be damaged. The toxicity of Oleander renders it deer-resistant. The plant is tolerant of poor soils, salt spray, and sustained drought, although it will flower and grow more vigorously with regular water. Nerium Oleander also responds well to heavy pruning, which should be done in the autumn or early spring to keep plants from becoming unruly.</p> <p>In cold-winter climates Oleander can be grown in greenhouses and conservatories, or as potted indoor plants that can be kept outside in the summer. Oleander flowers are showy, profuse, and often fragrant, which makes them very attractive in many contexts. Over 400 cultivars have been named, with several additional flower colors not found in wild plants having been selected, including red, pink, yellow, and salmon; white and a variety of pinks are the most common. Double flowered cultivars like 'Mrs Isadore Dyer' or 'Mont Blanc' are enjoyed for their large, rose-like blooms and strong fragrance. Many dwarf cultivars have also been developed, which grow only to about 10' at maturity. In most Mediterranean climates they can be expected to bloom from April through October, with their heaviest bloom usually in May or June.</p> <p><strong>Toxicity</strong></p> <p>Oleander has historically been considered a poisonous plant because some of its compounds may exhibit toxicity, especially to animals, when consumed in large amounts. Among these compounds are oleandrin and oleandrigenin, known as cardiac glycosides, which are known to have a narrow therapeutic index and can be toxic when ingested.</p> <p>Toxicity studies of animals administered oleander extract concluded that rodents and birds were observed to be relatively insensitive to oleander cardiac glycosides.[16] Other mammals, however, such as dogs and humans, are relatively sensitive to the effects of cardiac glycosides and the clinical manifestations of "glycoside intoxication".</p> <p>However, despite the common "poisonous" designation of this plant, very few toxic events in humans have been reported. According to the Toxic Exposure Surveillance System, in 2002, 847 human exposures to oleander were reported to poison centers in the United States.[19] Despite this exposure level, from 1985 through 2005, only three deaths were reported. One cited death was apparently due to the ingestion of oleander leaves by a diabetic man.[20] His blood indicated a total blood concentration of cardiac glycosides of about 20 μg/l, which is well above the reported fatal level. Another study reported on the death of a woman who self-administered "an undefined oleander extract" both orally and rectally and her oleandrin tissue levels were 10 to 39 μg/g, which were in the high range of reported levels at autopsy.[21] And finally, one study reported the death of a woman who ingested oleander 'tea'.[22] Few other details were provided.</p> <p>In contrast to consumption of these undefined oleander-derived materials, no toxicity or deaths were reported from topical administration or contact with N. oleander or specific products derived from them. In reviewing oleander toxicity, Lanford and Boor[23] concluded that, except for children who might be at greater risk, "the human mortality associated with oleander ingestion is generally very low, even in cases of moderate intentional consumption (suicide attempts)".</p> <p>Toxicity studies conducted in dogs and rodents administered oleander extracts by intramuscular injection indicated that, on an equivalent weight basis, doses of an oleander extract with glycosides 10 times those likely to be administered therapeutically to humans are still safe and without any "severe toxicity observed".</p> <p>In South Indian states such as Tamil Nadu and in Sri Lanka the seeds of related plant with similar local name (Kaneru(S) කණේරු) Cascabela thevetia produce a poisonous plum with big seeds. As these seeds contain cardenolides, swallowing them is one of the preferred methods for suicides in villages.</p> <p><strong>Effects of poisoning</strong></p> <p>Ingestion of this plant can affect the gastrointestinal system, the heart, and the central nervous system. The gastrointestinal effects can consist of nausea and vomiting, excess salivation, abdominal pain, diarrhea that may contain blood, and especially in horses, colic.[7] Cardiac reactions consist of irregular heart rate, sometimes characterized by a racing heart at first that then slows to below normal further along in the reaction. Extremities may become pale and cold due to poor or irregular circulation. The effect on the central nervous system may show itself in symptoms such as drowsiness, tremors or shaking of the muscles, seizures, collapse, and even coma that can lead to death.</p> <p>Oleander sap can cause skin irritations, severe eye inflammation and irritation, and allergic reactions characterized by dermatitis.</p> <p><strong>Treatment</strong></p> <p>Poisoning and reactions to oleander plants are evident quickly, requiring immediate medical care in suspected or known poisonings of both humans and animals.[25] Induced vomiting and gastric lavage are protective measures to reduce absorption of the toxic compounds. Charcoal may also be administered to help absorb any remaining toxins.[7] Further medical attention may be required depending on the severity of the poisoning and symptoms. Temporary cardiac pacing will be required in many cases (usually for a few days) until the toxin is excreted.</p> <p>Digoxin immune fab is the best way to cure an oleander poisoning if inducing vomiting has no or minimal success, although it is usually used only for life-threatening conditions due to side effects.</p> <p>Drying of plant materials does not eliminate the toxins. It is also hazardous for animals such as sheep, horses, cattle, and other grazing animals, with as little as 100 g being enough to kill an adult horse.[26] Plant clippings are especially dangerous to horses, as they are sweet. In July 2009, several horses were poisoned in this manner from the leaves of the plant.[27] Symptoms of a poisoned horse include severe diarrhea and abnormal heartbeat. There is a wide range of toxins and secondary compounds within oleander, and care should be taken around this plant due to its toxic nature. Different names for oleander are used around the world in different locations, so, when encountering a plant with this appearance, regardless of the name used for it, one should exercise great care and caution to avoid ingestion of any part of the plant, including its sap and dried leaves or twigs. The dried or fresh branches should not be used for spearing food, for preparing a cooking fire, or as a food skewer. Many of the oleander relatives, such as the desert rose (Adenium obesum) found in East Africa, have similar leaves and flowers and are equally toxic.</p> <p><strong>Folklore</strong></p> <p>The alleged toxicity of the plant makes it the center of an urban legend documented on several continents and over more than a century. Often told as a true and local event, typically an entire family, or in other tellings a group of scouts, succumbs after consuming hot dogs or other food roasted over a campfire using oleander sticks.</p> <p><strong>Garden history</strong></p> <p>In his book Enquiries into Plants of circa 300 BC, Theophrastus described (among plants that affect the mind) a shrub he called onotheras, which modern editors render oleander; "the root of onotheras [oleander] administered in wine", he alleges, "makes the temper gentler and more cheerful".</p> <p>The plant has a leaf like that of the almond, but smaller, and the flower is red like a rose. The plant itself (which loves hilly country) forms a large bush; the root is red and large, and, if this is dried, it gives off a fragrance like wine.</p> <p>In another mention, of "wild bay" (Daphne agria), Theophrastus appears to intend the same shrub.</p> <p>Oleander was a very popular ornamental shrub in Roman peristyle gardens; it is one of the flora most frequently depicted on murals in Pompeii and elsewhere in Italy. These murals include the famous garden scene from the House of Livia at Prima Porta outside Rome, and those from the House of the Wedding of Alexander and the Marine Venus in Pompeii.</p> <p>Willa Cather, in her book The Song of the Lark, mentions oleander in this passage:</p> <p>This morning Thea saw to her delight that the two oleander trees, one white and one red, had been brought up from their winter quarters in the cellar. There is hardly a German family in the most arid parts of Utah, New Mexico, Arizona, but has its oleander trees. However loutish the American-born sons of the family may be, there was never one who refused to give his muscle to the back-breaking task of getting those tubbed trees down into the cellar in the fall and up into the sunlight in the spring. They may strive to avert the day, but they grapple with the tub at last.</p> <p>Oleander is the official flower of the city of Hiroshima, having been the first to bloom following the atomic bombing of the city in 1945.</p> <p>It is the provincial flower of Sindh province.</p> </body> </html>
T 62 P
Rose Bay - Rose Laurel Seeds (Nerium oleander)

Бестселлер продукта

Сорте аус Спаньен
Cherry Kumato Black Tomato Seeds  - 2

Насіння томату Mini Kumato

Ціна 2,35 € SKU: VT 8 CK
,
5/ 5
<!DOCTYPE html> <html> <head> <meta http-equiv="Content-Type" content="text/html; charset=UTF-8" /> </head> <body> <h2><strong>Насіння томату Mini Kumato</strong></h2> <h2><span style="color: #ff0000;"><strong>Ціна за упаковку 10, 20 насінин.</strong></span></h2> <p>Помідор чері Кумато - це негенетично модифікований гібридний томат, створений із схрещування диких та домашніх томатів (сорти SX387 та / або OLMECA) швейцарською сільськогосподарською компанією Syngenta. Він був створений, щоб мати чудовий смак і текстуру в порівнянні з іншими помідорами на ринку, і унікально продається для використання на всіх стадіях стиглості. Його назва походить від пісні Джорджа та Іри Гершвін під назвою "Давайте зателефонуємо цілому". Рядок пісні "Ти кажеш помідор, я кажу помідор" грайливо підкреслює те, що Кумато схожий на помідор, але в той же час досить унікальний.</p> <p>Опис / Смак</p> <p>Помідор черрі Кумато відрізняється від інших помідорів чері за шкіркою, яка за кольором варіюється від темно-зелено-коричневого в молодому до темно-червоного червоного дерева в повному зрілому стані. Шкіра темного відтінку помідора черрі Кумато є результатом високого вмісту фруктози. Форма помідора черрі Кумато дуже кругла і має надзвичайно соковиту внутрішню м’якоть. Помідори-чері Kumato мають насичений томатний смак, який має трохи кислуватий смак, коли молодий і коли дозріває, буде мати надзвичайно солодкий смак.</p> <p>Географія / Історія</p> <p>Різноманітні помідори Кумато вперше вирощували в Середземному морі на альмерійському узбережжі. Виявлено, що росте на околиці сімейного фермерського господарства Луїса Ортеги в 1970-х. Ортега зазначив, що помідор був темнішим за звичайний помідор і мав солодший смак. Характеристика, яка надихнула його на створення помідора, подібного до того, що він знайшов, який мав справжній, але чудовий томатний смак та унікальний забарвлення. Фахівці швейцарської сільськогосподарської компанії Syngenta десять років експериментували з схрещуванням, щоб вдосконалити помідор Кумато та створити те, що сьогодні є на ринку. Помідори, що продаються під торговою маркою Kumato, вирощуються за суворими правилами, щоб забезпечити стабільно якісний томат. Сьогодні їх вирощують в Іспанії, Франції, Греції, Бельгії, Голландії, Швейцарії, Туреччині та Канаді.</p> </body> </html>
VT 8 CK (10 S)
Cherry Kumato Black Tomato Seeds  - 2
Somborka hot bell pepper seeds

Somborka hot bell pepper seeds

Ціна 1,85 € SKU: PP 78
,
5/ 5
<meta http-equiv="Content-Type" content="text/html; charset=UTF-8" /> <h2><strong>SOMBORKA hot bell pepper seeds - Serbian variety</strong></h2> <h2><span style="color: #ff0000;"><strong>Price for Package of 20 or 200 (1,14 g) seeds.</strong></span></h2> <p>This variety comes from Serbia. And the name has gotten to the city of <strong>Sombor</strong>. Read more about <strong><a href="https://en.wikipedia.org/wiki/Sombor" target="_blank" title="Read more about Sombor city here" rel="noreferrer noopener">Sombor</a><a href="https://en.wikipedia.org/wiki/Sombor" target="_blank" title="Read more about Sombor city here" rel="noreferrer noopener"> city here</a>.</strong></p> <p>SOMBORKA is the earliest variety of hot paprika with a conical shape that is suitable for growing outdoors as well as in a greenhouse. Somborka is the most popular pepper in Serbia when it comes to pickling.</p> <p>The meat is juicy and thick, light yellow in technical maturity, red in botanical color.</p> <p>It is harvested 5-6 times a season. Possible yield is 35-40 t / ha.</p> <p><span style="font-size: 10pt;"><strong>Serbian variety</strong></span></p>
PP 78 (20 S)
Somborka hot bell pepper seeds
Pink Banana, Velvet Banana Seeds 1.95 - 4

Насіння рожевого банану...

Ціна 1,95 € SKU: V 88 MV
,
5/ 5
<h2 class=""><strong>Насіння рожевого банану (Musa velutina)</strong></h2> <h2><span style="color: #fd0000;"><strong>Ціна за упаковку з 3 насінин.</strong></span></h2> Карликовий банан, родом з Індії, виростає у висоту 1,5 м. Має блискучі листя, довжина яких до 1 м, квітка рожева. Плоди червонувато-рожевого кольору і покриті дрібними волосками, звідси і лат. ім'я велютина (оксамит).<br><br>Musa velutina чудово підходить як кімнатна рослина і є одним із декількох видів бананів, які будуть цвісти і плодоносити в кімнатних умовах. Квітки жіночі та чоловічі, іноді двостатеві (вони запилюються самі). Дозрівши, їстівні (десь зазначено, що вони не їстівні), банани лопаються вгорі.<br><br>У відповідних умовах Musa velutina швидко росте і дозріває. Він стійкий до USDA зон 9a-11. Розмножується насінням і вегетативно. На це впливає часткове до повного перебування на сонці. Їй потрібно багато води, як і всім бананам. За належного захисту взимку його можна вирощувати в зоні 7.<br><br>Хоча він стійкий до морозів, він безпечний до -5С, він повинен захищати корінь взимку, якщо його тримати в холодному місці!<script src="//cdn.public.n1ed.com/G3OMDFLT/widgets.js"></script>
V 88 MV
Pink Banana, Velvet Banana Seeds 1.95 - 4