5/ 5

<h2><strong>Насіння маленьке червоної Кокона (Solanum sessiliflorum)</strong></h2> <h2><span style="color: #ff0000;"><strong>Ціна за упаковку з 5 насіння.</strong></span></h2> <p>Сорт Solanum sessiliflorum зі смачними дрібними коричнево-червоними плодами, популярний у низовинах Амазонки в Колумбії та Перу для приготування соків і соусів.</p> <p>Solanum sessiliflorum, кокона, [3] — тропічний чагарник родини пасльонових. Рослина кокона має міцні гілки та величезні, зубчасті та волохаті листя. Кокона дуже нагадує ряд близьких родичів, включаючи наранджіллу і псевдолуло. Від цих рослин його можна відрізнити відсутністю колючок. Він буде гібридизуватися з тими та іншими близькими родичами. Коконі також не вистачає характерного фіолетового забарвлення, яке зазвичай спостерігається у наранджілли. Його квіти нагадують великі квіти картоплі, зі світло-зеленими пелюстками. Кокону збирають у деяких частинах Південної Америки навколо тропічних лісів Амазонки, таких як провінція Пурус на сході Перу.</p> <p>Плід кокони — червона, помаранчева або жовта їстівна ягода. Кокона родом з Андського регіону Південної Америки, де її час від часу культивують для споживання людиною.</p> <p>Кокону також можна вирощувати як кімнатну декоративну рослину в помірному кліматі, але вона, здається, досить чутлива до павутинного кліща, тому слід подбати про те, щоб взимку не тримати її в занадто сухому повітрі. Як і наранджілла, кокони дуже чутливі до попелиць і нематод. Як субтропічні рослини, вони можуть переносити прохолодну погоду, але будуть вбиті або сильно пошкоджені від морозу. Влітку його можна вирощувати на вулиці або в холодній теплиці. При вирощуванні з насіння кокони можуть плодоносити вже через 9 місяців або до 24 місяців.</p> <p>Solanum georgicum і Solanum hyporhodium були (а іноді й досі) включені до цього виду, але сьогодні вони зазвичай розглядаються як різні.</p>

V 132 (5 S)

5/ 5

<h2><strong>Насіння японської зміїної гарбуза (Trichosanthes pilosa)</strong></h2> <h2><span style="color: #ff0000;"><strong>Ціна за упаковку з 5 насіння.</strong></span></h2> <p>В’юста рослина з сімейства гарбузових з тонкими пагонами, лопатевими листям і білими квітами з гострими краями, за якими йдуть круглі яскраво-червоні плоди, які містять насіння, вкриті слизуватою чорною слизом. Trichosanthes pilosa широко поширений від Гімалаїв до тропічної східної Азії до 1300 м. Смажене насіння є популярною закускою в деяких частинах Азії.</p> <p>Японська вужий гарбуз — це багаторічна в’юнка рослина, що утворює стебла, які можуть розповзатися по землі або залазити на інші рослини для підтримки, прикріплюючись за допомогою вусиків.<br />Рослина культивується, особливо в Китаї, заради їстівних плодів і коренів, а також для традиційних лікувальних цілей.</p> <p>Деталі вирощування<br />Потребує багатого добре дренованого ґрунту та великої кількості вологи в вегетаційний період.</p> <p>Їстівне використання<br />З кореня отримують харчовий крохмаль.<br />Незрілі плоди консервують у солі. Довжина зрілого плоду близько 7 см.</p> <p>Лікарський<br />Дає білок гетеро-трихосантин, що в 1,7 рази перевищує абортивну активність трихозантину спорідненого виду T. Kirilowii.</p> <p>Діуретик<br />Корінь є анодинним, протизапальним, кровоочисним, очисним, жарознижуючим і розсмоктуючим. Його використовують у вигляді припарок або роблять з нього відвар для лікування наривів, фурункулів, лихоманки, ангіни тощо.<br />Плоди використовують для лікування кашлю, цукрового діабету, жовтяниці тощо.</p> <p>Інші види використання<br />Сухофрукти багаті на сапоніни і використовуються як замінник мила.<br />З кореня отримують промисловий крохмаль.</p>

VG 32 (5 S)

5/ 5

<h2><strong>Насіння волохатого банана з Борнеї (Musa hirta)</strong></h2> <h2><span style="color: #ff0000;"><strong>Ціна за упаковку з 3 насінин.</strong></span></h2> <p>Маловідомий банан висотою лише близько 2,5 м (8 футів), який утворює привабливі купки. Прямостояче суцвіття з волохатими стеблами створює загострену нирку з блискучими пурпурно-рожевими листками, за якими йдуть маленькі, кремезні, золотисто-волосисті плоди.</p> <p>Плоди, як і лише деякі інші види бананів, видаляються, коли повністю дозрівають, а це означає, що сама шкірка розколюється і відкриває м’якоть фрукта зсередини.</p> <p>На відміну від більшості бананів, він більш солодкий і соковитий. Стиглі фрукти за смаком нагадують суміш ківі та банана, а насіння їдять разом із фруктом.</p> <p>Недозрілі плоди очищають від шкірки і їдять із сіллю. Квіти використовують як овочі, варять і приправляють сіллю і спеціями.</p> <p>Цей вид має декоративні та плодові якості, які слід серйозно розглянути при вирощуванні.</p>

V 88 MH (3 S)

5/ 5

<h2><strong>Насіння Мініатюрні Цукрової Пальми (Arenga caudata)</strong></h2> <h2><span style="color: #ff0000;"><strong>Ціна за упаковку з 3 насінин.</strong></span></h2> <p>Невелика чагарникова пальма заввишки до 2 м (7 футів), з щільно згрупованими, тонкими очеретяними стеблами і маленькими темно-зеленими листками зверху і сріблясто-білими знизу.</p> <p>Лист приблизно у формі риб’ячого хвоста і має зубчасті краї. A. Caudata широко поширена в Південно-Східній Азії і процвітає в тінистих місцях в тропічних або теплих субтропічних садах. Форма роздвоєного листа має менш широкі листя, які нагадують Arenga hookeriana.</p> <p>Цю пальму можна добре вирощувати в квітковому горщику.</p> <p><br /><br /></p>

PS 16 (3 S)

5/ 5

<h2><strong>Насіння ліванського шпинату Гігант Бертуа (Corchorus olitorius)</strong></h2> <h2><span style="color: #ff0000;"><strong>Ціна за упаковку 10 насінин.</strong></span></h2> <p>Mloukhiyeh або ліванський шпинат є членом сімейства мальвових (Malvaceae). Corchorus olitorius використовується в традиційній кулінарії в Лівані та Єгипті і практично не вирощується за межами цих країн.</p> <p>Це швидко та високоросла дворічна до короткочасна багаторічна рослина з темно-зеленим листям, які дуже смачні з типово м’яким смаком. Листя використовують у вареному вигляді в супах та ряді інших національних страв.</p> <p>130 (200) см, Mloukhiyeh, Mouloukhieh або Mulukhiye — невідомий овоч у західному світі. Темно-зелене листя на високих стеблах має текстуру і смак, схожу на шпинат.</p> <p>Як тільки рослини зміцніють, листя можна збирати до осені. Для будь-якого багатого, добре дренованого ґрунту на повному сонці. Найкраще культивувати як однорічник. Посіяти під теплим склом навесні при температурі не менше 25°C і пересадити розсаду у відкритий сад наприкінці весни.</p>

VE 180 (10 S)

5/ 5

<h2><strong>Насіння бразильської гуави (Psidium guineense)</strong></h2> <h2><span style="color: #ff0000;"><strong>Ціна за упаковку з 5 насіння.</strong></span></h2> <p>Загальні назви: бразильська гуава, кастильська гуава, кисла гуава, гвінейська гуава (англійська мова), Goyavier du Brésil (французька мова), brasiliaanse koejawel (африкаанс), Stachelbeerguave (німецька мова), chobo, diondan (Болівія), guayabillo de tierrayabillo (Сальвадор), araçá do campo, aracahy (Бразилія), guayaba brava, sacha guayaba (Перу), allpa guayaba (Еквадор), guayaba agria (Венесуела, Мексика), guayaba acida, chamach, pichippul (Гватемала), guísaro (Коста Ріка), і guayabita de sabana (Панама).</p> <p>Батьківщиною цієї рослини є Америка, де її природний ареал простягається від Мексики до Аргентини і включає частини Карибського басейну. Він був широко введений за межі цього ареалу, і в деяких місцях його культивують. Він натуралізований в деяких частинах Індії.</p> <p>Рослина найкраще росте на сонячних ділянках з вологими родючими ґрунтами, але вона толерантна до широкого спектру умов і може рости на порушених ділянках і на поганих ґрунтах. Не переносить засолення або затоплених субстратів. У Бразилії він найчастіше зустрічається в прибережних районах.</p> <p>Ця рослина може бути чагарником висотою від 1 до 3 метрів або деревом, що досягає 7 метрів. Кора і листя сіруваті. Довжина листя до 14 сантиметрів, ширина 8 сантиметрів. Жорсткі леза овальної форми іноді мають зубчасті краї. Нижня сторона дуже залозиста і покрита блідими або червонуватими волосками. Квітки ростуть у пазухах листків поодиноко або в кистях до 3. Квітка має білий віночок і багато тичинок. Воно ароматне. Плід твердий, смачний, ароматний, солодкий, соковитий, округлої форми, шириною до 2,5 сантиметрів. У нього жовта шкірка, жовта зовнішня м’якоть і білувата внутрішня м’якоть, що містить багато насіння. Його можна їсти свіжим або робити з нього джеми, напої або десерти.</p> <p>Це чудове та міцне декоративне та фруктове дерево для тропічного клімату.</p> <p>Його можна вирощувати в квітковому горщику!</p>

V 179 (5 S)

5/ 5

<h2><strong>Насіння Ідеальні маракуї (Passiflora popenovii)</strong></h2> <h2><span style="color: #ff0000;"><strong>Ціна за упаковку з 3 насіння.</strong></span></h2> <p>Рідкісна Passiflora popenovii дає, мабуть, найсмачніший плід з усіх видів Passiflora. Прозора і дуже соковита м’якоть всередині м’якої оболонки яскраво-жовтого фрукта надзвичайно солодка і має винятковий, екзотичний і ароматний смак.</p> <p>Він походить з тропічних лісів Колумбії та Еквадору на висоті від 500 до 1900 м (1600 і 6200 футів), але вважається, що вимер у дикій природі і вирощується лише локально. Він легко адаптується до вирощування в широкому діапазоні кліматичних умов.</p> <p>Ми вважаємо, що Perfect Passionfruit має потенціал стати набагато популярнішим, ніж Passiflora edulis або Passiflora ligularis, які поширені на фруктових ринках у всьому світі.</p> <p>Морозостійкий до -6С</p>

V 210 (3 S)

5/ 5

<h2><strong>1kg Насіння Гісоп лікарський (Hyssopus officinalis)</strong></h2> <h2 class=""><span style="color: #ff0000;"><strong>Ціна за упаковку 1 000 000 (1 кг) насіння.</strong></span></h2> <p><strong>Гісоп лікарський</strong> (<em>Hyssopus officinalis</em> L.) — багаторічна трав'яниста дрібно-запушена рослина родини губоцвітих (Lamiaceae). Походить з Південної Європи.<sup id="cite_ref-m_1-0">[1]</sup> В Україні вирощують у садах і на городах як ефіроолійну рослину.</p> <p>Насіння гісопу лікарського проростає при температурі 6-8 °С. Рослини другого і наступних років життя навесні відростають при температурі 5-6 °С. Оптимальна температура для росту й розвитку 18-25 °С. Високі температури в літні місяці знижують продуктивність рослин. В перший місяць після з'явлення сходів рослини гісопу лікарського ростуть повільно і дуже страждають від затінення бур'янами, що ростуть швидко. Через 45-60 днів ріст рослин підсилюється і до кінця вегетації вони утворюють розетку листя, 20-40% рослин зацвітають.</p> <p>Строк продуктивного використання плантації понад 20 років, але максимальна продуктивність культури становить 7 — 9 років.</p> <h2><span id=".D0.A3.D0.BC.D0.BE.D0.B2.D0.B8_.D0.B7.D1.80.D0.BE.D1.81.D1.82.D0.B0.D0.BD.D0.BD.D1.8F"></span><span id="Умови_зростання">Умови зростання</span></h2> <p>Маловибаглива до умов росту рослина, але найкраще росте і розвивається на добре освітлених, родючих ґрунтах з нейтральною кислотністю. До ґрунтів гісоп лікарський невимогливий. Добре росте на ґрунтах легкого або середнього механічного складу. Непридатні заболочені з підвищеною кислотністю і близьким заляганням ґрунтових вод та засолені ґрунти. Гісоп лікарський невибагливий до тепла. Це світло — та вологолюбна рослина довгого дня. В умовах затінення його пагони витягуються, зменшується розмір квіток, знижується вміст ефірної олії в них. Рослина посухостійка, а на півдні України вільно зимує на відкритому ґрунті.</p> <h2><span id=".D0.92.D0.B8.D0.BA.D0.BE.D1.80.D0.B8.D1.81.D1.82.D0.B0.D0.BD.D0.BD.D1.8F"></span><span id="Використання">Використання</span></h2> <p>Використовують траву (верхівки стебла до 20 см завдовжки), зібрану під час цвітіння рослини. Сушать при температурі 30-40 °C. Сухої сировини виходить 18-20%. Вологість не вище 13%. Строк придатності — 1 рік. Містить летку олію складної суміші, олеанолову і урсолову кислоти, дубильні та інші речовини. Ефірну олію гісопу широко використовують у медицині, парфумерно-косметичній та харчовій промисловості, для ароматизації вин та напоїв. Настойки або настої гісопу з лікувальною метою вживають при катарах верхніх дихальних шляхів, кашлі, бронхіті, бронхіальній астмі, запаленні і туберкульозі легень, стенокардії, неврозах, ревматизмі, поліартриті та ін.</p> <p>У вигляді настою або настойки його вживають як відхаркувальний засіб при хронічних катарах верхніх дихальних шляхів (бронхіти, трахеїти, ларингіти), при бронхіальній астмі, поганому травленні, хронічних колітах, метеоризмі й запорах, як глистогінний засіб, а також при анемії, неврозах, стенокардії, ревматизмі та гіпер-гідрозі. Місцево Гісоп лікарський використовують при запаленні очей, при стоматитах, охриплості голосу, захворюваннях глотки, для лікування забитих місць, синців, ран та екзем.</p> <h3><span id=".D0.A3_.D1.85.D0.B0.D1.80.D1.87.D1.83.D0.B2.D0.B0.D0.BD.D0.BD.D1.96"></span><span id="У_харчуванні">У харчуванні</span></h3> <p>Усі частини рослини їстівні та мають приємний аромат. Свіжі та сухі листки мають приємний аромат та гірко-пряний смак. Якщо жувати свіже листя гісопу, в роті виникає відчуття тепла. У країнах Сходу та деяких європейських країнах (Франція, Італія, Іспанія) траву гісопу використовуються як пахучу присмаку. Використовують в кулінарії як відмінну приправу до салатів, борщу, підливок, м'ясних та овочевих страв, а також для надання кращого аромату та смаку лікам і при консервуванні овочів, соління огірків, помідорів, маслин. Особливо поліпшує трава гісопу страви з квасолі, бобів, гороху. Як харчову рослину (пряно-смакова) вживають подібно до материнки. Входить до суміші трав, з яких роблять лікер "Шартрез".<sup id="cite_ref-2">[2]</sup></p> <script src="//cdn.public.n1ed.com/G3OMDFLT/widgets.js"></script>

MHS 112 (1kg)

5/ 5

<h2><strong>Насіння кактуса Pachycereus hollianus 'Blanco'</strong></h2> <h2><span style="color: #fc0000;"><strong>Ціна за упаковку з 5 насінин.</strong></span></h2> <p>Високий, зморщений, колоноподібний кактус, який досягне близько 6 м у висоту. Він характерний для мексиканських штатів Оахака і Пуебла, де росте в сухих листяних лісах і сухих чагарниках на висотах від 1500 до 1800 м.</p> <p>Його зелені гілки люто озброєні шипами, які спочатку червоні, але з віком стають сірими або чорними. Його великі білі квіти розкриваються протягом дня, а потім темно-фіолетові, їстівні плоди з білою м’якоттю.</p> <p>Pachicereus hollianus буде процвітати в жаркому, сухому кліматі і може переносити легкі заморозки, коли вони встановлені.</p>

CT 21 (5 S)

5/ 5

<h2><strong>Насіння пау-пау, гірськи́й бана́н (Asimina triloba)</strong></h2> <h2><span style="color: #fe0000;"><strong>Ціна за упаковку з 3 насінин. </strong></span></h2> <strong style="color: #202122; font-family: sans-serif; font-size: 14px; background-color: #ffffff;">Азимі́на трилопате́ва</strong><span style="color: #202122; font-family: sans-serif; font-size: 14px; background-color: #ffffff; float: none; display: inline;"> (</span>лат.<span style="color: #202122; font-family: sans-serif; font-size: 14px; background-color: #ffffff; float: none; display: inline;"> </span><em style="color: #202122; font-family: sans-serif; font-size: 14px; background-color: #ffffff;">Asimina triloba</em><span style="color: #202122; font-family: sans-serif; font-size: 14px; background-color: #ffffff; float: none; display: inline;">), також відома під назвами </span><strong style="color: #202122; font-family: sans-serif; font-size: 14px; background-color: #ffffff;">пау-пау</strong><span style="color: #202122; font-family: sans-serif; font-size: 14px; background-color: #ffffff; float: none; display: inline;"> або </span><strong style="color: #202122; font-family: sans-serif; font-size: 14px; background-color: #ffffff;">гірськи́й бана́н</strong><span style="color: #202122; font-family: sans-serif; font-size: 14px; background-color: #ffffff; float: none; display: inline;"> — вид дводольних квіткових рослин із роду </span>азиміна<span style="color: #202122; font-family: sans-serif; font-size: 14px; background-color: #ffffff; float: none; display: inline;"> родини </span>аннонових<span style="color: #202122; font-family: sans-serif; font-size: 14px; background-color: #ffffff; float: none; display: inline;">. Єдиний вид цієї родини, який може зростати та давати плоди за межами </span>тропічного клімату. <br /><br /> <h2><span id="Назва">Назва</span></h2> <p>Наукова назва роду <em>Asimina triloba</em> взята з індіанської назви <em>assimin</em> через французьку <em>asiminier</em>, епітет <em>triloba</em> відноситься до квітів («трилопатеві» чашечки).</p> <p>Вид має багато народних назв: «папая», «Paw Paw», «лапа-лапа», «динне дерево». Серед інших місцевих назв: «дикий банан», «банан прерії», «Indiana-банан», «Hoosier-банан», «західновіргінський банан», «канзаський банан», «кентуккійський банан», «мічиганський банан», «міссурійський банан», «банан бідняка», «Ozark-банан», «бананґо».</p> <h2><span id=".D0.86.D1.81.D1.82.D0.BE.D1.80.D1.96.D1.8F"></span><span id="Історія">Історія</span></h2> <p>Найперша документальна згадка про азиміну віднайдена за 1541 рік в доповіді іспанської експедиції Ернандо де Сото, яка знайшла її в індіанців Північної Америки, які вирощували її на схід від річки Міссісіпі.</p> <p>Охолоджені фрукти азиміни були улюбленим десертом Джорджа Вашингтона і Томаса Джефферсона.</p> <p>Експедиції Льюїса і Кларка іноді харчувалися азиміною під час своїх подорожей.</p> <h2><span id=".D0.9E.D0.BF.D0.B8.D1.81"></span><span id="Опис">Опис</span></h2> <p>Листопадне дерево або чагарник висотою до 15 м, зазвичай 4-5 м. Молоді пагони густо опушені; однорічні — голі, оливково-коричневі, блискучі; дворічні — сірі, з помітними сочевичками.</p> <p>Бруньки коричнево-червоні, шерстисті. Листки обернено-довгасто-яйцеподібні, довжиною 12-30 см, шириною 4,5-12 см, на вершині коротко загострені, що поступово звужуються до черешка, цілокраї, шкірясті, з частими точковими залозками, видимими на просвіт, молоді листки знизу з червонувато-коричневим опушенням, пізніше цілком голі, світло-або сіро-зелені. Черешки довжиною 0,8-1,2 см. В середині осені вони жовтіють і опадають, нове листя з'являється в кінці квітня, коли рослина вже відцвітає.</p> <p>Квітки зазвичай поодинокі, коричнево-пурпурові, діаметром до 4,5 см, з'являються в пазухах листків попередніх років, на кудлатій, опушеній квітконіжці завдовжки 1 — 3 см; три чашолистки яйцеподібні, гострі, зовні блідо-зелені і опушені; шість пелюсток широкояйцеподібні, тупо-загострені, темно-пурпурові або винно-червоні, з сітчастими жилками, рано відцвітають, зовнішні відігнуті, внутрішні прямостоячі. Кожна квітка містить кілька маточок, чим пояснюється здатність однієї квітки утворювати кілька плодів. Квітки двостатеві, але запилюються перехресно. У природних умовах азиміну трилопатеву запилюють падальні мухи і жуки-мертвоїди — її квіти видають несильний, але дуже неприємний запах, схожий на запах гнилого м'яса.</p> <h3><span id=".D0.9F.D0.BB.D0.BE.D0.B4.D0.B8"></span><span id="Плоди">Плоди</span></h3> <div> <div><img alt="" src="https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/1/17/Asimina_triloba_kz1.jpg/220px-Asimina_triloba_kz1.jpg" decoding="async" width="220" height="212" srcset="//upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/1/17/Asimina_triloba_kz1.jpg/330px-Asimina_triloba_kz1.jpg 1.5x, //upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/1/17/Asimina_triloba_kz1.jpg/440px-Asimina_triloba_kz1.jpg 2x" data-file-width="2568" data-file-height="2472" style="border-width: 1px; border-image-width: initial;" /> <div> <div></div> Квітка</div> </div> </div> <div> <div><img alt="" src="https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/a/aa/Pawpaw-fruit.jpg/220px-Pawpaw-fruit.jpg" decoding="async" width="220" height="246" srcset="//upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/a/aa/Pawpaw-fruit.jpg/330px-Pawpaw-fruit.jpg 1.5x, //upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/a/aa/Pawpaw-fruit.jpg 2x" data-file-width="402" data-file-height="450" style="border-width: 1px; border-image-width: initial;" /> <div> <div></div> Плід</div> </div> </div> <p>Плоди довжиною 5–16 см, шириною 3–7 см, важать від 20 до 500 г, по 2–8 плодів на одній плодоніжці, зазвичай довгасті, циліндричні або округлі, зазвичай дещо криві.</p> <p>Насінини коричневі, довжиною 2–2,5 см, по 10–12 у кожному плоді, розташовані двома рядами (12-16% загальної ваги плоду). Насіння отруйне.</p> <p>Шкірка у плодів тонка, напівпрозора, легко зчищається. Колір у міру дозрівання змінюється від зеленого до лимонно-жовтого, а після перших заморозків стає коричневим або чорним. М'якуш стиглого плоду м'який, білувато-жовтий або помаранчево-жовтий, з нудотно солодким смаком і приємним ананасово-суничним ароматом. Плоди багаті на фруктозу і сахарозу, а також на мікроелементи. Смаком зріла азиміна трохи нагадує банан або манго.</p> <p>Цвітіння відбувається у квітні — травні, триває близько трьох тижнів. Плоди достигають протягом 4 тижнів у вересні-жовтні.</p> <h2><span id="Поширення_і_екологія">Поширення і екологія</span></h2> <p>У природі ареал виду охоплює Північну Америку — від південної частини Онтаріо (Канада) до Флориди. На заході його ареал доходить до південно-східної Небраски і Техасу<sup id="cite_ref-GRIN_2-0">[2]</sup>. Азиміна була завезена в Іспанію, Францію, Італію, Японію і ряд інших країн.</p> <p><em>Asimina triloba</em> в природних умовах росте на пухких, вологих ґрунтах в лісистих місцевостях, по берегах річок, часто утворюючи густі зарості.</p> <p>Оптимальний клімат: вологе та прохолодне літо, від прохолодної до холодної зими, з мінімумом 810 мм дощу на рік, коли опади рівномірно розподілені протягом року. Добре росте в межах зони 5 (-26 °C) і зони 8 (-9 °C).</p> <div> <div><img alt="" src="https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/4/41/PawPaw_bark.jpg/220px-PawPaw_bark.jpg" decoding="async" width="220" height="331" srcset="//upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/4/41/PawPaw_bark.jpg/330px-PawPaw_bark.jpg 1.5x, //upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/4/41/PawPaw_bark.jpg/440px-PawPaw_bark.jpg 2x" data-file-width="2000" data-file-height="3008" style="border-width: 1px; border-image-width: initial;" /> <div> <div></div> Кора</div> </div> </div> <h2><span id=".D0.A0.D1.96.D0.B7.D0.BD.D0.BE.D0.BC.D0.B0.D0.BD.D1.96.D1.82.D1.82.D1.8F"></span><span id="Різноманіття">Різноманіття</span></h2> <p>Великий список сортів, багато з яких були виявлені в природі, і в переважній більшості були отримані схрещенням. Деякі сорти були розроблені в США, інші в Європі.</p> <p>Сорт «Mango», був виявлений у дикій природі (можливо, його назва походить від його схожості з ароматом тропічним фруктів). Ще один дуже популярний сорт в Європі був виведений в Італії «Prima 1216». Дуже важко зробити порівняння сортів за смаковими якостями, так як це суб'єктивний аспект. Однак, у 2008 році в штаті Кентуккі державним університетом проводилися дегустації різних сортів азиміни. Дегустатори повинні були вказати, як вони сприймають смак фруктів і класифікувати його. Їх також просили вказати, чи вони відчували присмак дині, гіркий присмак, або не сприймали ніякого післясмаку. Результати вказані в таблиці.</p> <h2><span id="Біохімія">Біохімія</span></h2> <div> <div><img alt="" src="https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/e/e9/AbbotV1Tab04AA.jpg/220px-AbbotV1Tab04AA.jpg" decoding="async" width="220" height="269" srcset="//upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/e/e9/AbbotV1Tab04AA.jpg/330px-AbbotV1Tab04AA.jpg 1.5x, //upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/e/e9/AbbotV1Tab04AA.jpg/440px-AbbotV1Tab04AA.jpg 2x" data-file-width="981" data-file-height="1200" style="border-width: 1px; border-image-width: initial;" /> <div> <div></div> Метелики зебра ластівчин хвіст (<em>Eurytides marcellus</em>) з листками азиміни</div> </div> </div> <p>Насіння містить хімічні речовини, які можуть стати корисними при хіміотерапії раку простати і товстої кишки.</p> <p>Листя також містить речовини, токсичні для більшості комах. Помітним винятком є ​​метелик зебра ластівчин хвіст (<em>Eurytides marcellus</em>), чиї личинки харчуються листям різних видів азиміни, і як наслідок, протягом усього життя метелика він залишається неприємним для птахів та інших хижаків.</p> <p>Кора дерева азиміни містить інші ацетогеніни, в тому числі asimin, asiminacin і asiminecin, які виявились сильними інгібіторами мітохондрії, що робить <em>Asimina triloba</em> перспективним джерелом пестицидів і протипухлинних сполук.</p> <h2><span id=".D0.97.D0.BD.D0.B0.D1.87.D0.B5.D0.BD.D0.BD.D1.8F_.D1.96_.D0.B7.D0.B0.D1.81.D1.82.D0.BE.D1.81.D1.83.D0.B2.D0.B0.D0.BD.D0.BD.D1.8F"></span><span id="Значення_і_застосування">Значення і застосування</span></h2> <p>Інтродукована в 1736 році. У Західній Європі у відкритому ґрунті вирощується в Іспанії, Франції, Італії та Португалії. В Україні поширена в Криму. В останні десятиліття вирощується у Новій Каховці у колишньому відділенні Нікітського ботанічного саду УААН,звідти азиміна поширилася по дачних масивах Херсона та Миколаєва. В невеликій кількості вирощується в Центральному ботанічному саду ім. М. М. Гришка. Центром її комерційного вирощування є південний схід штату Огайо, де щорічно недалеко від м. Олбані проводиться так званий<em> Pawpaw Festival</em><sup id="cite_ref-3">[3]</sup>.</p> <p>Насіння азиміни отруйне, містить алкалоїд азимінін і його настоянка вживається, як блювотний засіб. Листя дає сечогінний ефект, зрілі плоди — проносний.</p> <p>Свіжі плоди <em>Asimina triloba</em> зазвичай їдять сирими, або охолодженим або при кімнатній температурі. Тим не менш, вони можуть зберігатися 2–3 дні при кімнатній температурі, або близько тижня, при охолодженні. М'якуш плодів також часто використовують у десертах, додають у морозиво або млинці, а також в сокові суміші. Листя, багате на природні інсектициди, а також гілки та кора азиміни можуть бути використані як органічний пестицид.</p> <p>Деревина <em>Asimina triloba</em> не є комерційно цінною.</p> <p><em>Asimina triloba</em> іноді включають в екологічне відновлення насаджень, оскільки це дерево добре росте на вологих ґрунтах і здатне утворювати густі зарості. Азиміна особливо цінується для створення швидкозростаючої рослинності в районах, де часті повені еродують поверхню, бо її коренева система допомагає утримувати ґрунти.</p> <h3><span id=".D0.90.D0.B3.D1.80.D0.BE.D1.82.D0.B5.D1.85.D0.BD.D1.96.D0.BA.D0.B0"></span><span id="Агротехніка">Агротехніка</span></h3> <p><em>Asimina triloba</em>— єдиний з видів родини аноннових, поширений за межами тропічного клімату. Його стійкість до холоду (до −29 °C) дає змогу вирощувати ці рослини в Європі.</p> <p>Азиміна трилопатева введена в культуру трохи більше 100 років тому: відомо 68 сортів, плоди яких відрізняються термінами дозрівання, розмірами і величиною насіння. Основним недоліком цієї культури є низька врожайність у порівнянні з багатьма іншими плодовими — вона складає всього 25-40 кг з дерева. Пересадка цієї рослини також пов'язана з труднощами, оскільки у азиміни стрижневий корінь. Плоди азиміни важко зберігати, вони швидко перестигають і набувають неприємного присмаку.</p> <p>Розмножують азиміну насінням і щепленням. Вирощені з насіння рослини зазвичай починають цвісти і плодоносити через 4-8 років, щеплені — через 2-3 роки. Азиміна дуже стійка до хвороб і шкідників.</p> <p>Протягом перших двох років саджанці потребують цілковитого затінення, тому що природно ці рослини ростуть в густих лісах при повній відсутності прямих сонячних променів. У третій рік вимагає часткового затінення і вже на четвертому році — прямого сонячного світла. При посадці бажано залишити відстань між деревами 2,5 м.</p> <p>Є дуже мало сортів, які відомі, як самозапильні. Більшість сортів вимагають іншого сорту для запилення.</p> <p>Хоча Asimina triloba може давати плоди в тіні, але найкращий урожай дає при повному перебуванні на сонці, і з деяким захистом від вітрів через великі розміри її листя.</p> <p>Найкраще росте на ґрунтах злегка кислих (рН 5,5-7), глибоких, родючих, добре дренованих, цей останній пункт має важливе значення для її успішного росту. Азиміна погано почуває себе на важких або перезволожених ґрунтах.</p> <p>Азиміну ніколи не культивували в великих масштабах, в першу чергу тому, що її плоди починають бродити невдовзі після їх збору, і тільки заморожені фрукти можна зберігати або перевозити. Інші методи збереження включають висушування, виробництво джемів або желе.</p> <p>В останні роки вирощування азиміни привертає підвищений інтерес, зокрема тому, що вона стійка до шкідників, і її успішно вирощують без пестицидів. Комерційне вирощування і збирання азиміни розвинуто у південно-східному Огайо, а також вивчаються в Кентуккі і Меріленді, а також в різних районах за межами природного ареалу виду, в тому числі в Каліфорнії.</p> <p>Бажані сорти азиміни поширюються щепленням. Відсутність успішного запилення є найбільш поширеною причиною поганого плодоношення. Рекомендується перехресне запилення, принаймні, двох різних генетичних різновидів рослин, і виробники часто вдаються до ручного запилення або використання запилювачів, для принадження яких розпорошують рибну емульсію або розвішують курячі шиї або інше м'ясо поблизу відкритих квіток.</p> <p>Азиміна також набирає популярності серед озеленювачів і садівників завдяки відмінному росту дерева, привабливості та смаковими якостями її плодів, високої стійкості до шкідників та хвороб і відносно низьким експлуатаційним затратам. Однак, пересадку дорослого дерева необхідно здійснювати в контейнері, аби не пошкодити його тендітні корінці.</p> <p><br /><br /><br /><br /><br /><br /></p>

V 48 (3 s)

5/ 5

<h2><strong>Насіння Спе́льта (Triticum spelta)</strong></h2> <h2><span style="color: #ff0000;"><strong>Ціна за упаковку 30 (1g) насінин. </strong></span></h2> <p><strong>Спе́льта</strong> (лат. <em>Tríticum spélta</em> L.) — дуже поширена на світанку людської цивілізації зернова культура, вид роду пшениця.</p> <h2><span id="Будова">Будова</span></h2> <p>Відрізняється зерном з невимолочуваними плівками, ламкістю колоса, цегляно-червоним або блідим кольором, невибагливістю.</p> <p>На відміну від інших сортів пшениці спельта має 42 хромосоми. А полба має лише 28 хромосом.</p> <h2><span id="Історія">Історія</span></h2> <p>Спельта є результатом природної гібридизації полби справжньої (<em>Triticum dicoccum</em>) та дикоростучої пшениці егілопс (<em>Aegilops tauschii</em>).<sup id="cite_ref-2"></sup></p> <p>Область походження (імовірно) — Середземномор'я. Вирощувалася у Західній, Центральній та Південній Європі, Середній Азії та інших місцях. Пізніше була витіснена хоч і набагато більш вимогливою до клімату та менш стійкою до хвороб, але значно більш врожайною Triticum aestivum L., станом на 21 сторіччя займає незначну частку світових посівних площ.</p> <p>Найбільш давні знахідки спельти датуються 2 тисячоліттям до н. е. і розташовані на території Швейцарських та Італійських Альп. Пізніші знахідки: Німеччина, Чехія, Словаччина, південь Італії.</p> <p>Радянський генетик Микола Вавілов досліджував спельту, бо бачив у ній великий генетичний потенціал для створення нових сортів пшениць.<sup id="cite_ref-:0_3-0"></sup></p> <h2><span id=".D0.92_.D0.A3.D0.BA.D1.80.D0.B0.D1.97.D0.BD.D1.96"></span><span id="В_Україні">В Україні</span></h2> <p>На території сучасної України цю культуру почали вирощувати в кінці другого тисячоліття до нашої ери. Влітку 1940 року Вавілов із кількома своїми помічниками у експедиції по Прикарпаттю знайшли спельту.<sup id="cite_ref-:0_3-1">[3]</sup> До 60 років 20 сторіччя полбу і спельту вирощували в Українських і Словацьких Карпатах. У 2000-х Федір Парій ідентифікував спельту, яку місцеві називали дідівська пшеничка, на Західній Україні у місцевого селянина.<sup id="cite_ref-:0_3-2">[3]</sup></p> <p>Перехід вирощування спельти до м'якої та твердої пшениць дозволив підняти урожай і полегшити його переробку, оскільки їхнє насіння не мало міцної луски. Проте були втрачені цінні властивості спельти: витривалість до несприятливих чинників при вирощуванні. Наразі хліб зі спельти можна придбати у супермаркетах у розділах екологічної їжі.<sup id="cite_ref-4">[4]</sup></p> <p>В Україні зареєстровано два сорти спельти, що були отримані Всеукраїнським науковим інститутом селекції: Зоря України (2012 р.) та Європа (2015 р.). «Зоря України», виведена Федором Парієм, містить у зерні 24 % білка, тоді як звичайна озима пшениця — 12-13 %, яра пшениця — 14-15 %, а клейковини — 53 % (звичайні — 26-28 %). За три роки досліджень урожайність «Зорі України» склала у середньому 42,8 центнера, тоді як контрольні сорти м'якої пшениці дали по 57-62,2 центнера. Незважаючи на низьку врожайність спельта дає з гектара у зерні 1 тонну 60 кілограмів білка, а контрольні пшениці — 713—802 кілограми. В «Європі» вміст білка в зерні менший і становить 20-21 %:, вміст клейковини — 47,2 %, урожайність за 2011—2013 р.р. становила 58 центнерів. Перевагою «Європи» є те, що насіння гарно вимолочується (при обмолоті 90 % зерна відділяється від плівок).<sup id="cite_ref-:0_3-3">[3]</sup></p> <p>Виробляти хліб зі спельти розпочав Київхліб.<sup id="cite_ref-5"></sup></p>

MHS 89 (1 g)

5/ 5

<h2><strong>Насіння великого солодкого перцю Supernova</strong></h2> <h2><span style="color: #ff0000;"><strong>Ціна за упаковку 50 насінин.</strong></span></h2> <p>Перець Supernova має великі плоди, які під час дозрівання змінюються із зеленого на червоний. Плоди великі, масою до 300 грам, дуже солодкі.</p> <p>Цей сорт добре зарекомендував себе як для випічки, так і для зимового зберігання. Підходить для заморожування та подальшого використання.</p> <p>Що стосується самого вирощування, то воно показало, що воно вдається і у відкритому грунті, і в теплиці.</p> <p>Рослина міцна і стійка до багатьох хвороб, які вражають перець.</p>

PP 61 (50 S)