• Новий
Lithops Seeds 1.5 - 4
  • Lithops Seeds 1.5 - 4
  • Lithops Seeds 1.5 - 1
  • Lithops Seeds 1.5 - 2
  • Lithops Seeds 1.5 - 3

Насіння Літопс

1,95 €
з податком

Насіння Літопс

Ціна за упаковку з 10 насінин.

Лі́топс (Lithops) — рід суперсукулентних багаторічних рослин, що належить до родини аїзових (Aizoaceae) або мезембріантемових (Mesembryanthemaceae).

Насіння в упаковці:
Specie:
Кількість

Насіння Літопс

Ціна за упаковку з 10 насінин.

Лі́топс (Lithops) — рід суперсукулентних багаторічних рослин, що належить до родини аїзових (Aizoaceae) або мезембріантемових (Mesembryanthemaceae). Представники роду зростають на Півдні Африки. Зовні літопси схожі на каміння. Рослини популярні серед колекціонерів сукулентів завдяки привабливим мармуровим і плямистим листовим поверхням. Рід містить понад 30 видів.

Наукова назва походить від грец. litos — камінь, opsis — подібний. Побутова назва — живі камінці (так називають також конофітуми, плейоспілоси, лапідарії та деякі інші мезембріантемові). Місцеві назви літопсів на африкаанс: афр. beeskloutjie (копито корови), афр. skaappootjie (копито вівці) або афр. perdeklou (копито коня), за їхню схожість із мініатюрними копитами. Інша назва, що широко вживається на батьківщині цих рослин, — «готтентотська дупа».[3]

Історія відкриття

Англійський ботанік Вільям Джон Берчелл, який уперше відкрив цю рослину в 1811 році, коли подорожував пустельною областю Великого Карру, одного разу вирішив відпочити і присів поруч із купкою гальки. При уважному розгляді серед цих каменів він виявив рослини, які формою і малюнком майже повністю відповідали гальці. Так був відкритий Lithops turbiniformis. Після абсолютно випадкового відкриття першого виду пройшло майже сто років, перш ніж місцевий ботанік Курт Дінтер знайшов другий вид — Lithops pseudotruncatella.

Біологічний опис

Надземна частина літопса — це двоє зрощених товстих листків, розділених неглибокою щілиною, з якої з'являється квітконос і нове листя. Розмір рослин — до 5 см заввишки і завширшки. Верхня поверхня листя утворює горизонтальну поверхню, тільки в деяких видів закруглена, але завжди помітно відрізняється епідермісом від бічної частини. Її забарвлення дуже різноманітне — від майже чисто білого у Lithops ruschiorum, через різні відтінки сірого, коричневого, жовтого, оранжевого до інтенсивного пурпурового у Lithops optica f. rubra. Зрідка трапляються оливково-зелений, блакитний і фіолетовий кольори. Верхня поверхня листків зазвичай, поцяткована плямами й візерунками. Крім кольорових плям і дрібних жолобків, на ній часто містяться розвинуті прозорі віконця в найрізноманітнішому розташуванні, іноді це суцільне вікно з невеликими острівцями, як у Lithops olivacea. Вертикальна поверхня листя вкрита зеленою асимілятивною тканиною. У період спокою, тобто в сухий сезон, розвивається нова пара листя, під прямим кутом до наявної пари. У життєвому циклі рослини нова пара листя поступово замінює стару. Стебла немає, коріння відходить відразу від основи листків. Коренева система порівняно сильна; у старих рослин стрижневий корінь одерев'янілий і обростає зовнішнім корковим шаром. Деякі види можуть кущитися й утворювати кущі напівкулеподібної форми.

Квітки виростають зі щілини між зрощеним листям. Забарвлення квіток біле або жовте (зрідка помаранчеве), 2,5—3 см в діаметрі. Квітки розкриваються після полудня і закриваються із заходом сонця. Вони можуть перевищувати 4 см в діаметрі, повністю закриваючи рослину. У деяких видів квіти запашні. Цвіте літопс у серпні (іноді й раніше) — листопаді. Кожна квітка тримається 5—10 днів. Плоди утворюються при перехресному запиленні. Запилення відбувається комахами, переважно вдень і рано вранці. Можливо, що метелики також сприяють процесу запилення, особливо в пізній день. Насіння з'являється протягом листопада та грудня. Коробочки простої будови з 4–7 гніздами. Як більшість інших мезембріантемових, капсули літопсів при намоканні розкриваються і дають змогу краплям дощу вимивати насіння назовні, на змочений дощем ґрунт. Насінини дуже малі й різнокольорові.[4] Насіння більшості видів зберігає схожість протягом 8–10 років.

Поширення

Батьківщина цих незвичайних на вигляд рослин — посушливі райони Південно-Західної й Південної Африки: у ПАР та Намібії. Ареал зростання також включає незначний район Ботсвани та, можливо, південну частину Анголи, яка через об'єктивні причини ще не досліджена. У Намібії і ПАР літопси поширені від Атлантичного узбережжя до внутрішніх плоскогір'їв, піднімаючись майже до 2000 м над рівнем моря. У східну частину ПАР, де зволоженість краща, літопси не проникають.[6][5]

Деякі види досить рідкісні, інші досить численні. Кожен вид, за винятком одного або двох, дуже чітко локалізований і часто значно відокремлений від інших видів. Декілька видів пов'язані з однією місцевістю, інші трапляються в кількох місцях, часто за багато кілометрів один від одного.

Екологія

Літопси — наочний приклад мімікрії в рослинному світі. В ході еволюції вони так точно скопіювали форму і забарвлення каменів, які їх оточують, що відрізнити їх часом можна тільки навпомацки.[7] Цим літопси деякою мірою рятуються від тварин, що поїдають їх. Зростаючи в пустелі, літопсам доводиться миритися з відсутністю вологи. У цих рослин дуже довге коріння, здатне йти далеко вглиб ґрунту, щоб добути воду, а в період посухи літопси взагалі здатні зариватися. Така пристосовність забезпечується за допомогою спеціальних контрактільних коренів, що втягують літопс у ґрунт. У суху пору року літопси можуть втягуватися до такої міри, що утворюються лунки, які засипаються піском, принесеним вітром; тоді їх неможливо знайти доти, поки вони не видадуть себе сухими плодами або фрагментами старого листя, що випирають назовні. Вони здатні витримати екстремальну спеку (вище 42 °C) і порівняно низькі температури взимку — до -5 °C.[4]

Трапляються вони на кварцових, гранітних або вапнякових ґрунтах, іноді навіть у тріщинах скель. Такі місця проживання вкрай бідні водою. Тут вона може повністю бути відсутньою місяцями, а річна кількість опадів не перевищує 200 мм на рік. При цьому рослини майже весь час перебувають під палючими променями сонця. Тільки невелика кількість родів квіткових рослин пристосувалося до життя в таких екстремальних умовах. Стівен Хаммер розказує у своїй книзі «Літопси: Багатство дикої природи» про те, що бачив у посушливому районі Південної Африки, у якому протягом двох років не було дощу, «налиті» рослини виду Lithops comptonii.

Літопси дуже довговічні рослини — з аналізу Швантеза був установлений вік деяких екземплярів близько ста років.

Використання

Деякі види літопсів збираються травниками, особливо ті види, що ростуть поблизу мегаполісів, деякі — для лікарських цілей.[4]

Літопси є чудовим колекційним матеріалом, особливо для кімнатної культури, тому що займають небагато місця і добре переносять сухість повітря. Крім того, їх можна використовувати для створення різних мініатюрних композицій у поєднанні з іншими дрібними сукулентами.

F 7 mix
6 од.