Популярні

Worlds Largest Giant Corn...

2,25 € SKU: P 279

Seeds Gallery Com,

5/ 5

<!DOCTYPE html> <html> <head> <meta http-equiv="Content-Type" content="text/html; charset=UTF-8" /> </head> <body> <h2>Worlds Largest Giant Corn Seeds Cuzco</h2> <h2>Price for Package of 5 or 10 seeds.</h2> Native to Peru and Ecuador Peruvian Giant Corn - also known as Choclo is a hideously large variety of corn. The stalks reach up to 5 - 5,50 meters in height, a runt in a litter of this cultivar would tower over standard varieties at a whopping 4 metars. In standard varieties of corn the average weight runs from 25 - 35 grams per 100 kernels In Peruvian Giant Corn the weight per 100 kernels runs from 90 - 95 grams per 100 kernels - that's nearly 3 times the size and yield. It is a late maturing corn and is estimated to need 120 - 150 days to mature. They are not an easy crop to produce, it requires determination and vigilance to grow. One would think being indigenous to the Andes mountainous they would be adapted to windy conditions, but this is not the case. They evolved in the Peruvian Urrabamba Valley and vicinity which is sheltered and has relatively mild weather. Peruvian Giant Corn aka Choclo They do not withstand strong winds and need persistent staking, at 4 - 5,50 metars in height that's a chore and a half. The plants produce numerous relatively short cobs with gigundous kernels. The taste is comparable to standard sweet corn. It is not overly sweet - mild to blandly sweet with a creamy texture would be the best description. Peruvians usually boil them. In Ecuador and Bolivia they dry them first then burst or "pop" them in oil - somewhat like popcorn. We gringos can enjoy them the same as any other corn. Corn Should be planted in blocks as opposed to rows and should not be planted near other varieties of Corn [See - Isolating Sweet Corn.] Cross pollination tends to produce poor tasting starchy corn. Sugar Pearl, as per some suppliers does not need to be isolated as other varieties do - this is just fine for the Sugar Pearl, but not necessarily the other variety. Peruvian Giant Corn can be seeded directly into the soil, or it can also be started indoors and later transplanted. If starting indoors be sure you have a larger than standard container as it could easily outgrow the container before transplant time. Whichever you choose, Plant it in blocks, at least four rows wide, for proper pollination and well-filled ears Sowing depth Aprox.: 5 cm Germination: 6 to 8 days Maturity: at 120 - 150 days. Color: White - Pale Yellow Seed Spacing: 30-35 cm apart. Row spacing: 100 cm USDA Hardiness Zones: 3- 9 Plant Size: 400 - 550 cm Corn cob Size: 17-20 cm Long Full Sun Above Average Yields per Sq. Footage - Anticipate 3 or more ears per Stalk. Corn has shallow roots, and uses a lot of nitrogen as well as trace elements. To help your crop get off to the best start possible, prepare the soil first with a nitrogen-rich fertilizer. Well rotted manure or compost is also helpful. Plant in the northern side of the garden as corn stalks will deny sunlight to the rest of your garden crops ,you also might want to grow some where it will provide shade to plants that can not tolerate full sunlight. <div> <h2><a href="https://www.seeds-gallery.shop/en/home/peruvian-giant-red-sacsa-kuski-corn-seeds.html" target="_blank" title="Peruvian Giant Red Sacsa Kuski Corn Seeds, you can buy HERE" rel="noreferrer noopener">Peruvian Giant Red Sacsa Kuski Corn Seeds, you can buy HERE</a></h2> </div> </body> </html>

P 279 5S NS

Швидкий перегляд

Разнообразие из Перу

Purple Corn Seeds - Maíz...

2,25 € SKU: VE 72

Seeds Gallery Com,

5/ 5

<h2>Purple Corn - Maíz Morado "Kculli" - Purple Maize Seeds (Zea mays amylaceaa)</h2> <h2>Price for Package of 4,5g (10), 9g (20) seeds.</h2> Purple corn, a variety of Zea mays, is an Andean crop from low valleys locally called maiz Morado. Purple corn can be found mostly in Peru, where it is cultivated on the coast, as well as in lands almost ten thousand feet high. There are different varieties of purple corn, and all of them originated from an ancestral line called “Kculli”, still cultivated in Peru. The Kculli line is very old, and ancient objects in the shape of these particular ears of corn have been found in archeological sites at least 2,500 years old in places on the central coast, as well as among the ceramics of the “Mochica” culture. The kernels of purple corn are soaked in hot water by people of the Andes to yield a deep purple color for foods and beverages, a practice now recognized for its industrial uses as a colorant. Common in Bolivia, Ecuador, and Peru, purple corn is used in chicha Morada, a drink made by boiling ground purple corn kernels with pineapple, cinnamon, clove, and sugar, and in mazamorra, a type of pudding. One of the most popular purple corn food uses is the "Api", a smoothie served hot and sometimes called "Inca's dessert". Purple corn contains substantial amounts of phenolics and anthocyanins, among other phytochemicals. Its main colorant is cianidin-3-b-glucosa. People of the Andes make a refreshing drink from purple corn called "chicha Morada" which is now recognized as a nutritive powerhouse due to its phenolic content. Phenolics are known to have many bioactive and functional properties. Research shows that crops with the highest total phenolic and anthocyanin content also have the highest antioxidant activity. Anthocyaninins are a type of complex flavonoid that produce blue, purple or red colors.  Purple Corn has a higher antioxidant capacity and antiradical kinetics than blueberries and higher or similar anthocyanin and phenolic contents.<script src="//cdn.public.n1ed.com/G3OMDFLT/widgets.js"></script>

VE 72 (4.5g)

Швидкий перегляд

Бестселлер продукта

Разнообразие из России

Это растение устойчиво к зиме и морозу. Смотрите больше в описании.

Насіння Сосна́ сибі́рська...

3,95 € SKU: T 26

Seeds Gallery Com,

5/ 5

<!DOCTYPE html> <html> <head> <meta http-equiv="Content-Type" content="text/html; charset=UTF-8" /> </head> <body> <h2>Насіння Сосна́ сибі́рська (Pinus sibirica)</h2> <h2>Ціна за упаковку з 10 насінин. </h2> Сосна́ сибі́рська (Pinus sibirica) — хвойне вічнозелене дерево родини соснових. Максимальна тривалість життя — 800—850 років, висота — до 35—45 м, діаметр стовбура — до 2 м. Росте у більшій частині Сибіру на висотах 100—200 м над рівнем моря, піднімаючись до 1000—2400 м у південному Алтаї. Відома в народі також як кедр сибірський, ця сосна широко використовується як джерело цінної деревини та їстівного насіння — так званих кедрових горіхів[1]. Раніше об'єднували в один вид з європейською кедровою сосною (Pinus cembra), яка має менші хвою та шишки, ніж її сибірський родич[2]. Хоча сибірська сосна широко відома під назвою сибірського кедра або кедрової сосни, вона не пов'язана зі справжнім кедром (Cedrus), який росте лише в Середземномор'ї та Гімалаях. Імовірно, сибірську сосну назвали кедром росіяни — ще в XV столітті або навіть раніше, коли досліджували Сибір. <h2>Походження назви</h2> Дослідники припускають, що другу поширену назву — сибірський кедр — сосні сибірській дали російські першопроходці, які в XV столітті досліджували Сибір і вперше зустріли це дерево. Незнайому сосну з великими горіхами в шишках, не схожу ні на ялину, ні на ялицю, ані на модрину, вони назвали сибірським кедром, оскільки вона нагадала їм священний ліванський кедр, про який згадується в Біблії. От як про це пише російський вчений Федір Кеппен: <dl> <dd> <table> <tbody> <tr> <td>«Вірогідніше, що козаки, які прийшли на Урал, зачаровані виглядом чудового хвойного дерева, досі їм невідомого, дали йому навмання назву славного кедра, про який вони знали лише з чуток»[4].</td> </tr> </tbody> </table> </dd> </dl> <h2>Ботанічні характеристики</h2> <h3>Будова і життєдіяльність</h3> Сибірська сосна може досягати 45 м заввишки, має дуже густу конусоподібну крону. Вершина притуплена, а у старих дерев часто їх кілька. <h4>Кора</h4> Кора стовбура — гладенька, сіра, тонка, що робить дерево чутливим до механічних пошкоджень (особливо під час заготівлі насіння). У старих дерев кора — сіро-бура, луската, з тріщинами. Однолітні гілки вкриті густим рудим пухом. Діаметр стовбура — до 2 м. <h4>Корінь</h4> Коренева система потужна, поліморфна, її будова залежить від особливостей ґрунту. Складається з короткого стрижневого кореня, від якого відходять бокові. 30 % всіх коренів розташовано на глибині 20 см, інші йдуть на глибину 1—1,5 м. На ґрунтах, які пізно тануть, коренева система поверхнева, але вітровальним дерево від цього не стає. У таких умовах корені дуже довгі і створюють велику площу опору; корені сусідніх дерев зростаються, що значно підвищує їх вітростійкість. У перезволожених ґрунтах, де добре розвинутий моховий покрив, нерідко утворюються придаткові корені. Коренева система завершує формування до 40 років, потім вона тільки подовжується і потовщується. <h4>Хвоя</h4> Хвоя щільна, 6-13 см у довжину, темно-зелена з сизим нальотом, широка (1-2 мм), тригранна, зібрана в пучки по 5. Тривалість життя хвої — 5-11 років. Сибірська сосна дуже схожа на європейську кедрову сосну (Pinus cembra) та звичайну сосну (Pinus sylvestris). Відрізнити від останньої можна за хвоєю — у сибірської сосни хвоїнки зібрані в пучки по 5 штук, у звичайної сосни — по 2. <h4>Шишки</h4> Сибірська сосна — однодомна. Квітне у червні. Макростробіли (насінневі шишки) — жіночі репродуктивні органи сибірської сосни, що містять насіння, — прямостоячі, дворічні, темно-червоного або світло-бурого кольорів, майже циліндричні, 5—13 см у довжину, діаметром — 5-8 см, на товстій ніжці довжиною 8 мм. Розміщуються вертикально на кінцях пагонів збоку від верхівкової бруньки. Зазвичай їх — 1-4 на пагоні, рідше — 7-9. Утворюються лише на освітлених гілках. Містять 80-140 насінин (з яких тільки 50-60 є повноцінними). Запилюються вітром у травні-червні. Мікростробіли (пилкові шишки) — чоловічі репродуктивні органи, в яких дозріває пилок, — однорічні, карміново-фіолетового кольору, яйцеподібні, довжиною 2-3 см, зібрані у групи по 2-60 штук в основі пагонів. Якщо освітлення вдосталь — крони обох шишок можуть формуватися на одній гілці. <h4>Насіння</h4> Тверді насінини, так звані кедрові горіхи, дозрівають у серпні—вересні, наступного року після запилення. Насінина яйцеподібна, коричнева, довжиною 8-14 мм і 6-9 мм в ширину, з товстою дерев'янистою шкаралупою. Маса 1000 насінин — 100—400 г. Дозріле насіння легко лущиться. Шишки утворюються лише у верхній частині крони — висотою 1-1,5 м (рідко — 2 м). Насіння починає з'являтися на поодиноких садових деревах у 15-30 років, якщо вони мають належний догляд і підгодівлю. У густих лісових насадженнях — у 40-50 років. Гарні врожаї бувають кожні 4-5 років, відмінні — що 10-15. У врожайні роки на дорослому дереві буває до 80-100 шишок, рідко — 140. Посилене розмноження триває з 160 до 260 років, після чого поступово згасає. Розмножується лише в групових насадженнях, адже вид анемохорний (вітрозапильний). <h3>Розмноження</h3> Розмножується сибірська сосна насінням. Сходи можливі й після 4 років відлежування. Шишки дозрівають у кінці серпня — на початку вересня наступного після цвітіння року і падають разом із насінням на землю. Для садових насаджень насіння дерева краще сіяти в рік збирання, у кінці вересня — на початку жовтня, за місяць до замерзання ґрунту. Перші 20 років сосна росте дуже повільно — сантиметрів на 10 щороку. Далі — вже на 30-40 см на рік. У дорослому віці дерево погано переносить пересаджування. У 4-5 років його висота становить 15 см, у 10 років — до 1,5 м, у 20 — 2,5 м, у 30 — до 9 м, діаметр крони — 3 м. У 70 років сибірська сосна сягає 23 м заввишки, діаметр стовбура — 0,5 м. У 100 років висота дерева становить близько 27 м. Тривалість життя сосни може становити до 800—850 років. Штучно дерево розводять і вегетативно — живцями, які прищеплюють на інших видах сосни — наприклад, на сосні звичайній. Живець верхівки дорослого кедра, прищеплений на підліткове дерево, добре приживається, швидко галузиться і вже через 3-4 роки дає шишки[5]. Найкращий час щеплення — перша половина травня, коли в прищепі (маленькому деревці сосни чи кедра) починають гнати смоли. Прищеплюють невеликий кедровий живець із брунькою на головний верхівковий торішній пагін[5]. <h3>Поширення</h3> Сибірська сосна має дуже великий ареал — від верхів'я річки Вичегди на північному-сході європейської частини Росії і до верхів'я річки Алдан у Східному Сибіру. На північ ця сосна доходить до 68° 30' північної широти вздовж річки Єнісей, на півдні — до півночі Монголії. Ліси сибірської сосни ростуть у хвойно-тайговій зоні, північній частині Євразії, у центрі Китаю, в Японії, Північної Кореї, Монголії, а також у Північній Америці. У минулому дерево було поширене ще ширше і густіше, але його винищили лісові пожежі та масові вирубки — для збирання кедрових горіхів і отримання цінної деревини. Відомо, що предки цього виду — родом зі Східної Азії — в третинний період (близько 66-2,5 млн років тому) охоплювали велику територію від Азії до Європи[6]. Сибірська сосна надає перевагу родючим, добре дренованим, свіжим, глибоким, легким суглинкам. Дерево світлолюбне, але в молодості досить тіньовитривале — нормально розвивається під пологом материнських рослин. Зимостійкість дуже висока — без пошкоджень витримує морози до — 50 °C. Сибірська сосна вимоглива до вологості ґрунту, до відносної вологості повітря, особливо в зимовий період. Якщо вологість буде недостатньою — насіння не утвориться, тому в місцях із сухим кліматом рости не може, що обмежує її розселення в лісостепу. Якщо насіння звичайної сосни поширює вітер, то кедрові горіхи для нього заважкі. Допомагає дереву горіхівка — птах, трохи менший за галку. Довгим дзьобом горіхівка вилущує з шишок горіхи, частину з'їдає, а решту складає під язик в особливий мішечок, який вміщує 8—10 насінин. У надійному місці серед моху, під кущем або шматком кори птах ховає горіхи. Взимку, у сильні завірюхи, піднімає їх вище, щоб не замело снігом. Але частина схованок лишається глибоко під снігом. Навесні на їх місці з'являються молоді паростки кедра. Найстаріші насадження сосни людиною, що збереглися донині — це Толгський кедровий гай, розташований поблизу колишнього Толгського монастиря на березі Волги, за 8 кілометрів від Ярославля. Посаджений він був ще за часів Івана Грозного, у 70-х роках 16 століття[7]. Толгські «кедри» — потужні дерева з широкою кроною і товстими, більше метра в діаметрі, стовбурами. Незважаючи на свій поважний чотирьохсотлітній вік, вони досі плодоносять. <h3>Хвороби та шкідники</h3> Коренева губка і трутовик Швейнітца вражають коріння дерева, що сприяє вітровалу. <h2>Практичне використання</h2> <h3>Медицина</h3> Головне багатство сибірської сосни — так звані кедрові горіхи. Вони смачні, поживні та цілющі, містять вітамін А (ретинол), вітаміни групи В (протиневротичні), які покращують серцеву діяльність і необхідні для нормальної діяльності нервової системи. Особливо багато в насінні вітаміну E (токоферолу, що в перекладі з грецької означає «несу потомство»). Недарма в роки добрих врожаїв насіння значно зростає і плодовитість соболя та вивірок[8]. Медики стверджують, що кедрові горіхи здатні попереджувати туберкульоз та малокрів'я[8]. <div class="thumb tleft"> <div class="thumbinner"><img alt="Насіння Сосна́ сибі́рська (Pinus sibirica)" src="https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/d/d0/Pinus-cembra-Tomsk.JPG/250px-Pinus-cembra-Tomsk.JPG" decoding="async" width="250" height="166" class="thumbimage" srcset="//upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/d/d0/Pinus-cembra-Tomsk.JPG/375px-Pinus-cembra-Tomsk.JPG 1.5x, //upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/d/d0/Pinus-cembra-Tomsk.JPG/500px-Pinus-cembra-Tomsk.JPG 2x" data-file-width="1355" data-file-height="899" title="Насіння Сосна́ сибі́рська (Pinus sibirica)" /> <div class="thumbcaption"> <div class="magnify"></div> Хвоя сосни сибірської</div> </div> </div> Смола дерева — живиця — має бальзамуючі властивості. Здавна мешканці Сибіру та Уралу використовували її для лікування гнійних ран, порізів, опіків. У часи Німецько-радянської війни кедрову живицю успішно використовували в шпиталях для лікування поранених солдат. Вона вберігає рани від зараження, зупиняє гангренозні процеси[8]. Також живиця містить до 19 % скипидару[9]. Хвоя дерева багата на вітамін C, каротин, а також кальцій, фосфор, марганець, залізо, мідь, кобальт. <h3>Промисловість</h3> Цінна деревина сибірської сосни. Вона стійка до гниття і розтріскування, легко обробляється, має гарну текстуру, приємний запах та бактерицидні властивості. З неї виготовляють меблі. У шафах, зроблених із сибірської сосни, не заводиться міль. Деревина сосни резонансна, тому з неї виготовляють музичні інструменти. Також вона має меншу щільність і легша в обробці, ніж, наприклад, деревина сосни звичайної, з неї виготовляють олівці та акумуляторний шпон. Вулики, виготовлені з деревини сибірської сосни, добре заселяються бджолами. А молоко в такому дерев'яному посуді довго не прокисає, має приємний смак. <h3>Кулінарія</h3> Мешканці тайги називають сибірську сосну «хлібним деревом». Її насінини — кедрові горіхи — їдять сирими, з них видавлюють олію, роблять висококалорійні вершки та молоко[10]. У Сибіру горіхи переробляють на спеціальних заводах. Столову олію отримують холодним пресуванням, а технічну — під час повторного, гарячого. Олія з кедрових горіхів ясно-жовтого кольору, з приємним смаком, належить до жирних висихаючих олій і має велике значення не лише як харчовий продукт, але й високо цінується в лакофарбовій промисловості (для виготовлення олійних фарб, лаків), а також у парфумерії та медицині. <div class="thumb tleft"> <div class="thumbinner"><img alt="Насіння Сосна́ сибі́рська (Pinus sibirica)" src="https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/7/76/Siberian_pine_nuts-2.jpg/250px-Siberian_pine_nuts-2.jpg" decoding="async" width="250" height="188" class="thumbimage" srcset="//upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/7/76/Siberian_pine_nuts-2.jpg/375px-Siberian_pine_nuts-2.jpg 1.5x, //upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/7/76/Siberian_pine_nuts-2.jpg/500px-Siberian_pine_nuts-2.jpg 2x" data-file-width="3264" data-file-height="2448" title="Насіння Сосна́ сибі́рська (Pinus sibirica)" /> <div class="thumbcaption"> <div class="magnify"></div> Кедрові горіхи</div> </div> </div> В ядрах кедрових горіхів на 37 % вуглеводів і білкових речовин припадає до 50 % жирів[10]. Але такий високий вміст рослинної олії досягається тільки у стиглих плодах. Якщо збивати зелені шишки, горіхи будуть неповноцінні, лише пошкоджуються плодоносні гілки. Макуха, що залишається після виготовлення олії, використовується для виготовлення халви. Дуже тонко розтираючи горіхи з водою отримують кедрове молоко. Так само роблять і вершки, лише кількість води в них мінімальна[10]. <h3>Озеленення</h3> Сибірська сосна дає багато пилку і застосовується як декоративна рослина — в одиничних та групових насадженнях. Виділяючи фітонциди, дерево очищує повітря. У лісі сибірської сосни мікрофлори в 2-3 рази менше, ніж, наприклад, у березовому. Повітря в таких насадженнях майже стерильне[11], а деревина відлякує міль, комарів та мошок. Однак сибірська сосна дуже чутлива до забрудненості повітря шкідливими газами. Тому її небажано саджати поблизу великих промислових підприємств. <h3>Кедровий промисел</h3> Заготівля кедрових горіхів — давній традиційний промисел сибіряків. У дореволюційні роки в багатьох районах Західного Сибіру він мав вельми важливе значення в господарській діяльності населення, а місцями був основним джерелом грошових доходів. Досі серед населення тайгових селищ існують вислови: «шишкувати», «промишляти» або «бити шишку», збереглися кігті, байдони, тертки, поджі та інші знаряддя промислу[12]. До революції врожаї кедрових горіхів часто збирали непродумано: просто зрубували здорові дерева. З 30-х років і досі збиральники — шишкарі — залазять на дерева і особливими жердинами збивають з них шишки[7]. На початку 60-х років минулого століття в СРСР кедрові сосни охоплювали понад 25 мільйонів гектарів[7]. <h2>Сосна сибірська в культурі</h2> <ul> <li>У давньому Новгороді з сибірської сосни робили ковші для пиття, діжки, цебри та інші предмети побуту[11]. Вважалося, що збережені в посуді з цього дерева продукти та напої набували живильної сили і подовжували життя.</li> <li>Дослідник і мандрівник Микола Пржевальський розповідав, що коли сибіряки збиралися довгими зимовими вечорами, то полюбляли полускати кедрові горіхи. Клацали їх найчастіше у повній мовчанці. Це називається — вести «сибірську розмову»[7].</li> <li>А знавець сибірських лісів, краєзнавець і натураліст Василь Дмитрієв у 1818 році в статті «Сибірський кедр» писав:</li> </ul> <dl> <dd> <table> <tbody> <tr> <td>«Славтеся, місця, які любить сонце, гордіться, висоти ліванські, своїми кедрами: не бачивши вас в моїй вітчизні, на землі, що належить Росії, не маю права і величати вас, але натомість в очах моїх тінистий кедр багатого Сибіру не поступиться вам в красі своїй і мені вас замінить. Яка величність в поставі цього дерева, яка священна тінь в густині лісів його!»[13]. <div> <div class="NavFrame collapsed" id="NavFrame2"> <div class="NavHead">Оригінальний текст (рос.)[показати]</div> </div> </div> </td> </tr> </tbody> </table> </dd> </dl> <ul> <li>Кедрову тайгу описував Іван Багряний у романі «Тигролови» (з 1932 по 1937 рік він відбував заслання в таборах Далекого Сходу):</li> </ul> <dl> <dd> <table> <tbody> <tr> <td>«Сорокаметрові кедри, випередивши всіх у змаганні до сонця, вигнались рудими, голими стовбурами з долішнього хаосу геть, десь під небо і заступили його коронами. Там по них ходило сонце і пливли над ними білі хмари. Слідком за кедрами пнулися велетенські осики та інші листаті гіганти, що, бувши нижчі за кедри, творили другий ярус. Потім височенна ліщина колючого горіха, ялини, де-не-де берізки, берестина, черемха, перевиті ліанами дикого винограду та в'юнків, ішли вгору третім ярусом. А внизу — в четвертому ярусі — суцільний хаос. Місцями густа, мов щітка, звичайна ліщина, височенні трави і бур'яни. Повалені вздовж і впоперек дерева, мов велетні на полі бою, потрухлі і ще непотрухлі, одні з скрізними дірами-дуплами, як жерла небувалих гармат, другі вивернуті з усією системою коріння, що тримали його руба, як стіни або як велетенські пригорщі зі стиснутими межи пальцями камінням і землею»[14].</td> </tr> </tbody> </table> </dd> </dl> </body> </html>

T 26

Швидкий перегляд

Ця рослина має гігантські плоди

Гігантські насіння полуниці

2,85 € SKU: V 1 GS

Швидкий перегляд

Bosnia and Herzegovina variety

Ця рослина має гігантські плоди

Giant Bosnian Plum Seeds...

2,55 € SKU: V 197 BS

Seeds Gallery Com,

5/ 5

<h2>Giant Bosnian Plum Seeds (Prunus domestica)</h2> <h2>Price for Package of 5 (6,5g) seeds.</h2> This variety is from Bosnia, and very resistant to diseases. We came across this plum by chance at a farmer's yard and were immediately amazed by both the size and taste of this variety. Unfortunately, the owner did not know what the name of the variety was, he only knew how to tell us that this plum variety was planted by his great-grandfather and that since then this plum has been kept and planted regularly so that this variety spreads and preserves as much as possible. We asked him how this plum tolerates winter and low temperatures, and he answered that the temperature in their village drops to minus 24 degrees Celsius, and this was no problem for this plum. The fruits are really huge and weigh an average of 70 to 85 grams per fruit. A plum is a fruit of the subgenus Prunus of the genus Prunus. The subgenus is distinguished from other subgenera (peaches, cherries, bird cherries, etc.) in the shoots having terminal bud and solitary side buds (not clustered), the flowers in groups of one to five together on short stems, and the fruit having a groove running down one side and a smooth stone (or pit). Mature plum fruit may have a dusty-white waxy coating that gives them a glaucous appearance. This is an epicuticular wax coating and is known as "wax bloom". Dried plum fruits are called dried plums or prunes, although, in American English, prunes are a distinct type of plum, and may have pre-dated the fruits now commonly known as plums. Typically it forms a large shrub or a small tree. It may be somewhat thorny, with white blossom, borne in early spring. The oval or spherical fruit varies in size, but can be up to 8 cm across, and is usually sweet (dessert plum), though some varieties are sour and require cooking with sugar to make them palatable. Like all Prunus fruits, it contains a single large seed, usually called a stone, which is discarded when eating. Plums are grown commercially in orchards, but modern rootstocks, together with self-fertile strains, training and pruning methods, allow single plums to be grown in relatively small spaces. Their early flowering and fruiting means that they require a sheltered spot away from frosts and cold winds. Cultivation and uses The taste of the plum fruit ranges from sweet to tart; the skin itself may be particularly tart. It is juicy and can be eaten fresh or used in jam-making or other recipes. Plum juice can be fermented into plum wine. In central England, a cider-like alcoholic beverage known as plum jerkum is made from plums. Dried plums (or prunes) are also sweet and juicy and contain several antioxidants. Plums and prunes are known for their laxative effect. This effect has been attributed to various compounds present in the fruits, such as dietary fiber, sorbitol,[7] and isatin.[8] Prunes and prune juice are often used to help regulate the functioning of the digestive system. Dried prune marketers in the US have, in recent years, begun marketing their product as "dried plums". This is due to "prune" having negative connotations connected with elderly people suffering from constipation. Dried, salted plums are used as a snack, sometimes known as saladito or salao. Various flavors of dried plum are available at Chinese grocers and specialty stores worldwide. They tend to be much drier than the standard prune. Cream, ginseng, spicy, and salty are among the common varieties. Licorice is generally used to intensify the flavor of these plums and is used to make salty plum drinks and toppings for shaved ice or baobing. Pickled plums are another type of preserve available in Asia and international specialty stores. The Japanese variety, called umeboshi, is often used for rice balls, called onigiri or omusubi. The ume, from which umeboshi are made, is more closely related, however, to the apricot than to the plum. As with many other members of the rose family, plum seeds contain cyanogenic glycosides, including amygdalin.[10] These substances are capable of decomposing into a sugar molecule and hydrogen cyanide gas. While plum seeds are not the most toxic within the rose family (the bitter almond is the most toxic[citation needed]), large doses of these chemicals from any source are hazardous to human health. On the other hand, plums are considered a source of phytochemical compounds with beneficial effects on health. Prune kernel oil is made from the fleshy inner part of the pit of the plum. Plums come in a wide variety of colours and sizes. Some are much firmer-fleshed than others, and some have yellow, white, green or red flesh, with equally varying skin colour. Though not available commercially, the wood of plum trees is used by hobbyists and other private woodworkers for musical instruments, knife handles, inlays, and similar small projects. When it flowers in the early spring, a plum tree will be covered in blossoms, and in a good year approximately 50% of the flowers will be pollinated and become plums. Flowering starts after 80 growing degree days. If the weather is too dry, the plums will not develop past a certain stage, but will fall from the tree while still tiny, green buds, and if it is unseasonably wet or if the plums are not harvested as soon as they are ripe, the fruit may develop a fungal condition called brown rot. Brown rot is not toxic, and very small affected areas can be cut out of the fruit, but unless the rot is caught immediately, the fruit will no longer be edible. Plum is used as a food plant by the larvae of some Lepidoptera, including November moth, willow beauty and short-cloaked moth. The Serbian plum (Serbian: шљива / šljiva) is the third most produced in the world. In the Balkans, plum is converted into an alcoholic drink named slivovitz (plum brandy) (Serbian: шљивовица / šljivovica). A large number of plums, of the Damson variety, are also grown in Hungary, where they are called szilva and are used to make lekvar (a plum paste jam), palinka (traditional fruit brandy), plum dumplings, and other foods. The region of Szabolcs-Szatmár, in the northeastern part of the country near the borders with Ukraine and Romania, is a major producer of plums. The plum blossom or meihua (Chinese: 梅花; pinyin: méihuā), along with the peony, are considered traditional floral emblems of China. The plum is commonly used in China, Yunnan area, to produce a local plum wine with a smooth, sweet, fruity taste and approximately 12% alcohol by volume.  <script src="//cdn.public.n1ed.com/G3OMDFLT/widgets.js"></script>

V 197 BS (6,5g)

Швидкий перегляд

Разнообразие из России

Walking Stick Kale - Jersey...

2,85 € SKU: VE 149

Seeds Gallery Com,

5/ 5

<!DOCTYPE html> <html> <head> <meta http-equiv="Content-Type" content="text/html; charset=UTF-8" /> </head> <body> <h2>Jersey Cabbage Seeds (Brassica oleracea longata)</h2> <h2>Price for Package of 5 seeds.</h2> The Jersey cabbage (Brassica oleracea longata, also known as Jersey kale or cow cabbage) and by a variety of local names including giant cabbage, long jacks, tree cabbage, and the French chour and chou à vacque. It is a variety of cabbage native to the Channel Islands that grows to a great height and was formerly commonly used there as livestock fodder and for making walking sticks. The 'Jersey cabbage' develops a long stalk, commonly reaching 6 to 10 feet (1.8 to 3.0 m) in height, and can grow as tall as 18 to 20 feet (5.5 to 6.1 m). Historically the stalks were made into walking sticks, of which 30,000 a year were being sold by the early 20th century, many for export. They were also used for fencing and as rafters. Much of the stalk is bare; the islanders stripped leaves to accentuate this effect and induce it to grow without twisting, varnished the stalk, and created a handle either by heat-treating and bending the root end or by planting at an angle to produce a naturally bent root. The lower leaves were fed to livestock, (one variety in Portugal was grown specifically for the purpose), and were reported of great value: The Farmer's Magazine stated in 1836 that five plants would support 100 sheep or 10 cows, and sheep fed them were rumored to produce silky wool up to 25 inches (64 cm) in length. The open cabbage at the top is comparatively small: "the size of the cabbages at the top was so infinitesimal that one seemed forced to the conviction that nature meant them to be stalked, not cabbages". The plant is now rarely grown in the Channel Islands, except for feeding rabbits. Although, it is still cultivated for walking sticks by Philip and Jacquelyn Johnson, who were shown on the BBC One series Countryfile in January 2010. 180 days. Heirloom <a href="https://www.youtube.com/watch?v=6Ca_NG3ullE" target="_blank" rel="noreferrer noopener">https://www.youtube.com/watch?v=6Ca_NG3ullE</a> </body> </html>

VE 149 (5 S)

Швидкий перегляд

Цей продукт не можна купити та оплатити за допомогою PayPal або картки

Tulsi, Holy Basil Seeds...

1,65 € SKU: MHS 38

Seeds Gallery Com,

5/ 5

<h2 class="">Thai Holy Basil Seeds (Ocimum tenuiflorum)</h2> <h2>Price for Package of 0,036g (100), 1g (2800) seeds.</h2> This kind of Basil has a spicy, peppery, clove-like taste, may be the basil Thai people love most and is at least used in all street kitchens and restaurants in the country. Ocimum tenuiflorum, also known as Ocimum sanctum, holy basil, or tulasi or tulsi (also sometimes spelled thulasi), is an aromatic plant in the family Lamiaceae which is native to the Indian subcontinent and widespread as a cultivated plant throughout the Southeast Asian tropics.[2][3] It is an erect, many-branched subshrub, 30–60 cm (12–24 in) tall with hairy stems and simple phyllotaxic green or purple leaves that are strongly scented.   Leaves have petioles and are ovate, up to 5 cm (2.0 in) long, usually slightly toothed. The flowers are purplish in elongate racemes in close whorls.[3] The two main morphotypes cultivated in India and Nepal are green-leaved (Sri or Lakshmi tulasi) and purple-leaved (Krishna tulasi).[4]   Tulasi is cultivated for religious and medicinal purposes, and for its essential oil. It is widely known across the Indian subcontinent as a medicinal plant and a herbal tea, commonly used in Ayurveda, and has an important role within the Vaishnava tradition of Hinduism, in which devotees perform worship involving holy basil plants or leaves. This plant is revered as an elixir of life.   The variety of Ocimum tenuiflorum used in Thai cuisine is referred to as Thai holy basil (Thai: กะเพรา kaphrao);[2] it is not to be confused with Thai basil, which is a variety of Ocimum basilicum.   Genetics DNA barcodes of various biogeographical isolates of Tulsi from the Indian subcontinent are now available. In a large-scale phylogeographical study of this species conducted using chloroplast genome sequences, a group of researchers from Central University of Punjab, Bathinda, have found that this plant originates from North Central India.[5][6] The discovery might suggest the evolution of Tulsi is related with the cultural migratory patterns in the Indian subcontinent.   Uses In Hinduism Tulsi leaves are an essential part in the worship of Vishnu and his avatars, including Krishna and Ram, and other male Vaishnava deities such as Hanuman, Balarama, Garuda and many others. Tulsi is a sacred plant for Hindus and is worshipped as the avatar of Lakshmi.[7] It is believed that water mixed with the petals given to the dying raises their departing souls to heaven.[8] Tulsi, which is Sanskrit for "the incomparable one", is most often regarded as a consort of Krishna in the form of Lakshmi.[9][10] According to the Brahma Vaivarta Purana, tulsi is an expression of Sita.[11][full citation needed] There are two types of tulsi worshipped in Hinduism: "Rama tulsi" has light green leaves and is larger in size; "Shyama tulsi" has dark green leaves and is important for the worship of Hanuman.[12] Many Hindus have tulasi plants growing in front of or near their home, often in special pots. Traditionally, tulsi is planted in the centre of the central courtyard of Hindu houses. It is also frequently grown next to Hanuman temples, especially in Varanasi.[13][full citation needed]   According to Vaishnavas, it is believed in Puranas that during Samudra Manthana, when the gods win the ocean-churning against the asuras, Dhanvantari comes up from the ocean with Amrit in hand for the gods. Dhanvantari, the divine healer, sheds happy tears, and when the first drop falls in the Amrit, it forms tulasi. In the ceremony of Tulsi Vivaha, tulsi is ceremonially married to Krishna annually on the eleventh day of the waxing moon or twelfth of the month of Kartik in the lunar calendar. This day also marks the end of the four-month Chaturmas, which is considered inauspicious for weddings and other rituals, so the day inaugurates the annual marriage season in India. The ritual lighting of lamps each evening during Kartik includes the worship of the tulsi plant, which is held to be auspicious for the home. Vaishnavas especially follow the daily worship of tulsi during Kartik.[14] In another legend, Tulsi was a pious woman who sought a boon to marry Vishnu. Lakshmi, Vishnu's consort, cursed her to become a plant in earth. However, Vishnu appeased her by giving her a boon that she would grace him when he appears in the form of Shaligrama in temples.[15]   Vaishnavas traditionally use Hindu prayer beads made from tulsi stems or roots, which are an important symbol of initiation. Tulsi rosaries are considered to be auspicious for the wearer, and believed to put them under the protection of Hanuman. They have such a strong association with Vaishnavas, that followers of Hanuman are known as "those who bear the tulsi round the neck".   Ayurveda Tulasi (Sanskrit:-Surasa) has been used for thousands of years in Ayurveda for its diverse healing properties. It is mentioned in the Charaka Samhita,[16] an ancient Ayurvedic text. Tulsi is considered to be an adaptogen,[17] balancing different processes in the body, and helpful for adapting to stress.[18] Marked by its strong aroma and astringent taste, it is regarded in Ayurveda as a kind of "elixir of life" and believed to promote longevity.   Tulasi extracts are used in ayurvedic remedies for a variety of ailments. Traditionally, tulasi is taken in many forms: as herbal tea, dried powder, fresh leaf or mixed with ghee. Essential oil extracted from Karpoora tulasi is mostly used for medicinal purposes and in herbal cosmetics.   Thai cuisine The leaves of holy basil, known as kaphrao in the Thai language (Thai: กะเพรา), are commonly used in Thai cuisine. Kaphrao should not be confused with horapha (Thai: โหระพา), which is normally known as Thai basil, or with Thai lemon basil (maenglak; Thai: แมงลัก). The best-known dish made with this herb is phat kaphrao (Thai: ผัดกะเพรา) — a stir-fry of Thai holy basil with meats, seafood or, as in khao phat kraphao, with rice.   Insect repellent For centuries, the dried leaves have been mixed with stored grains to repel insects.[24] In Sri Lanka this plant is used as a mosquito repellent. Sinhala: Maduruthalaa   Pharmacological study Some of the main chemical constituents of tulsi are: oleanolic acid, ursolic acid, rosmarinic acid, eugenol, carvacrol, linalool, β-caryophyllene (about 8%), β-elemene (c.11.0%), and germacrene D (about 2%). Isolated O. sanctum extracts have some antibacterial activity against E. coli, S. aureus and P. aeruginosa.   Genome sequence The genome of Tulsi plant has been sequenced and the draft genome has been published independently by research teams from CSIR-Central Institute of Medicinal and Aromatic Plants at Lucknow and National Centre for Biological Sciences at Bengaluru. The genome size was estimated to be 612 mega bases and results from the sequencing project show that certain metabolite-biosynthesis genes such as genes for biosynthesis of Anthocyanin in Krishna Tulsi variety, Ursolic acid and Eugenol in Rama Tulsi variety were expressed in large quantities. These metabolites were shown to have anti-cancerous properties as well. It was further commented that these metabolites could be utilized as anti-cancerous drugs.  <script src="//cdn.public.n1ed.com/G3OMDFLT/widgets.js"></script>

MHS 38 (100 S)

Швидкий перегляд

Staghorn sumac seeds (Rhus...

1,75 € SKU: T 20

Seeds Gallery Com,

5/ 5

<h2>Staghorn sumac seeds (Rhus typhina)</h2> <h2>Price for Package of 20 seeds.</h2> Very Fast Growth, Tropical Looking Flowering Tree, Extremely Hardy, Bonsai, Specimen Tree, Medicinal, Cold, Drought, Urban, and Salt Tolerant... Rhus typhina, the staghorn sumac, is a species of flowering plant in the family Anacardiaceae, native to eastern North America. It is primarily found in southeastern Canada, the northeastern and midwestern United States and the Appalachian Mountains, but is widely cultivated as an ornamental throughout the temperate world. Rhus typhina is a dioecious, deciduous shrub or small tree growing up to 5 m (16 ft) tall by 6 m (20 ft) broad. It has alternate, pinnately compound leaves 25–55 cm (10–22 in) long, each with 9–31 serrate leaflets 6–11 cm (2 1⁄4–4 1⁄4 in) long.[4] Leaf petioles and stems are densely covered in rust-colored hairs. The velvety texture and the forking pattern of the branches, reminiscent of antlers, have led to the common name "stag's horn sumac".[5] Staghorn sumac grows as female or male clones.[6] Small, greenish-white through yellowish flowers occur in dense terminal panicles, and small, green through reddish drupes occur in dense infructescences. [4] Flowers occur from May through July and fruit ripens from June through September in this species’ native range.[7] Infructescences are 10–20 cm (4–8 in) long and 4–6 cm (1 1⁄2–2 1⁄4 in) broad at their bases. Fall foliage is brilliant shades of red, orange and yellow.[5] Fruit can remain on plants from late summer through spring. Staghorn sumac spreads by seeds and rhizomes and forms clones often with the older shoots in the center and younger shoots around central older ones.[4] Large clones can grow from octets[clarification needed] in several years. Within Anacardiaceae, staghorn sumac is not closely related to poison sumac (Toxicodendron vernix), although they share the name "sumac." In late summer some shoots have galls on leaf undersides, caused by the sumac leaf gall aphid, Melaphis rhois. The galls are not markedly harmful to the tree. <h2>Cultivation</h2> Staghorn sumac is an ornamental plant which provides interest throughout the year; though its vigorous, suckering habit makes it unsuitable for smaller gardens. It can grow under a wide array of conditions, but is most often found in dry and poor soil on which other plants cannot survive.[4] Some landscapers remove all but the top branches to create a "crown" effect in order to resemble a small palm tree. Numerous cultivars have been developed for garden use, of which 'Dissecta' syn. 'Laciniata' (cutleaf staghorn sumac) has gained the Royal Horticultural Society’s Award of Garden Merit.[8][9] In both French and German, the common name of the species (sumac vinaigrier, Essigbaum) means "vinegar tree". <h2>Other uses</h2> Some beekeepers use dried sumac bobs as a source of fuel for their smokers. The fruit of sumacs can be collected, soaked and washed in cold water, strained, sweetened and made into a pink "lemonade" sometimes called "Indian lemonade".[10] The leaves and berries of staghorn sumac have been mixed with tobacco and other herbs and smoked by Native American tribes.[11] This practice continues to a small degree to this day. All parts of the staghorn sumac, except the roots, can be used as both a natural dye and as a mordant. The plant is rich in tannins and can be added to other dye baths to improve light fastness. The leaves may be harvested in the summer and the bark all year round. <table cellspacing="0" cellpadding="0" border="1"><tbody><tr><td colspan="2" width="100%" valign="top"> Sowing Instructions </td> </tr><tr><td valign="top" nowrap="nowrap"> Propagation: </td> <td valign="top"> Seeds </td> </tr><tr><td valign="top" nowrap="nowrap"> Pretreat: </td> <td valign="top"> soak in water for 24 hours </td> </tr><tr><td valign="top" nowrap="nowrap"> Stratification: </td> <td valign="top"> 4-6 Weeks in moist sowing mix at 2-5 ° C refrigerator </td> </tr><tr><td valign="top" nowrap="nowrap"> Sowing Time: </td> <td valign="top"> all year round </td> </tr><tr><td valign="top" nowrap="nowrap"> Sowing Depth: </td> <td valign="top"> 6,3 mm - 1/4" </td> </tr><tr><td valign="top" nowrap="nowrap"> Sowing Mix: </td> <td valign="top"> Coir or sowing mix + sand or perlite </td> </tr><tr><td valign="top" nowrap="nowrap"> Germination temperature: </td> <td valign="top"> 15-20 ° C </td> </tr><tr><td valign="top" nowrap="nowrap"> Location: </td> <td valign="top"> bright + keep constantly moist not wet </td> </tr><tr><td valign="top" nowrap="nowrap"> Germination Time: </td> <td valign="top"> until it germinates </td> </tr><tr><td valign="top" nowrap="nowrap"> Watering: </td> <td valign="top"> Water regularly during the growing season </td> </tr><tr><td valign="top" nowrap="nowrap"> </td> <td valign="top"> Copyright © 2012 Seeds Gallery - Saatgut Galerie - Galerija semena. All Rights Reserved. </td> </tr></tbody></table>

T 20

Швидкий перегляд

Это растение является лекарственным растением

Jiaogulan Seeds Herb - Plant of immortality

Jiaogulan Seeds (Gynostemma...

1,85 € SKU: MHS 40

Seeds Gallery Com,

5/ 5

<h2>Jiaogulan Seeds Herb - Plant of immortality (Gynostemma pentaphyllum)</h2> <h2>Price for Package of 5 seeds.</h2> Gynostemma pentaphyllum, also called Jiaogulan is indigenous to the southern reaches of China, northern Vietnam, southern Korea, and Japan. Jiaogulan is best known as an herbal medicine reputed to have powerful antioxidant and adaptogenic effects purported to increase longevity. Pharmacological research has indicated a number of therapeutic qualities of Jiaogulan, such as lowering cholesterol and high blood pressure, strengthening immunity, and inhibiting cancer growth. Additionally, Jiaogulan contains THREE TIMES MORE effective compounds similar to those found in Panax ginseng which is known as one of the healthiest and most expensive plants on earth. So don't waste your money for expensive, and often even chemically treated herbs. Better buy some seeds and grow your own medicinal herbs, 100% organically! <table border="1" cellspacing="0" cellpadding="0"> <tbody> <tr> <td colspan="2" valign="top" width="100%"> Sowing Instructions </td> </tr> <tr> <td valign="top" nowrap="nowrap"> Propagation: </td> <td valign="top"> Seeds </td> </tr> <tr> <td valign="top" nowrap="nowrap"> Pretreat: </td> <td valign="top"> preswollen 1 day in water </td> </tr> <tr> <td valign="top" nowrap="nowrap"> Stratification: </td> <td valign="top"> 0 </td> </tr> <tr> <td valign="top" nowrap="nowrap"> Sowing Time: </td> <td valign="top"> all year round </td> </tr> <tr> <td valign="top" nowrap="nowrap"> Sowing Depth: </td> <td valign="top"> 0,5-1 cm </td> </tr> <tr> <td valign="top" nowrap="nowrap"> Sowing Mix: </td> <td valign="top"> Coir or sowing mix + sand or perlite </td> </tr> <tr> <td valign="top" nowrap="nowrap"> Germination temperature: </td> <td valign="top"> 20 - 25° C </td> </tr> <tr> <td valign="top" nowrap="nowrap"> Location: </td> <td valign="top"> bright + keep constantly moist not wet </td> </tr> <tr> <td valign="top" nowrap="nowrap"> Germination Time: </td> <td valign="top"> 1-4 weeks </td> </tr> <tr> <td valign="top" nowrap="nowrap"> Watering: </td> <td valign="top"> Water regularly during the growing season </td> </tr> <tr> <td valign="top" nowrap="nowrap">   </td> <td valign="top"> Copyright © 2012 Seeds Gallery - Saatgut Galerie - Galerija semena.  All Rights Reserved. </td> </tr> </tbody> </table> <script src="//cdn.public.n1ed.com/G3OMDFLT/widgets.js"></script>

MHS 40 (5 S)

Швидкий перегляд

Russet Buffaloberry Seeds...

1,95 € SKU: V 64

Seeds Gallery Com,

5/ 5

<h2>Russet Buffaloberry Seeds (Shepherdia canadensis)</h2> <h2>Price for Package of 5 seeds.</h2> <div>Hardy, Adaptable, Easy to Grow, Fast Growth, Edible Fruits, Attracts Birds, Wildlife Food/Shelter, Cold, Heat, Drought, Salt and Wind Tolerant, Nitrogen Fixing.</div> <div> Shepherdia canadensis, also known as Russet Buffaloberry, Soopolallie, Soapberry, or Foamberry, is one of a small number of shrubs of the genus Shepherdia bearing edible red berries. The berries have an extremely bitter taste. The plant is a deciduous shrub found in open forests and thickets all over North America. Its northern limit is around the Arctic Circle. The shrub reaches a height of 3 to 13 feet. Fruits are extensively collected by some Canadian First Nations peoples such as Nlaka'pamux (Thompson), St̓átimc and Secwepemc (Shuswap) in the province of British Columbia. The bitter berries are not eaten directly but rather processed as sxusem ("sxushem") or "Indian ice-cream". Branches bearing fruit are hit with a stick and only the very ripe fruits that fall off are collected. A clean mat or tarpaulin is placed below the bush for collection. The berries are later placed into a great bowl that is absolutely free of oil or fat and are mixed with some sweet fruit such as raspberries. The mixture of berries is crushed and vigorously beaten in the manner of whipping cream in order to raise the typical foam of the sxusem confection. Sxusem has an agreeable blend of sweet and somewhat bitter tastes, possibly comparable to that encountered in sweetened coffee. The substance is believed by the First Nations peoples who prepare it to have many healthful properties, but the saponin chemicals making up the foam may also cause gastrointestinal irritation if consumed greatly. Native theme restaurants in British Columbia have occasionally had sxusem on the menu in recent years.</div> <div>Leaf: Alternate, simple, elliptical to ovate, entire margins, 1 to 2 inches long, somewhat thickened dark green above with numerous silvery white scales, silvery white below with red-brown scales. </div> <div>Flower: Dioecious; male and female flowers both light yellow-green, small (1/6 inch) and inconspicuous, appearing in early spring. </div> <div>Fruit: A bright red drupe-like achene, 1/3 inch long and somewhat elongated, generally with a few silvery scales, ripen in mid to late summer and often occur in great abundance. </div> <div>Twig: Slender, light brown and covered in numerous reddish brown, scruffy scales; buds stalked with valvate scales, flower buds more round. </div> <div>Bark: Shiny reddish gray with numerous lenticels that develop into larger cracks and splits. </div> <div>Form: A small shrub reaching up to 6 feet in height (occasionally much larger) with a dense rounded crown.</div> <div>Other Names: Russet Buffaloberry, Russet Buffalo berry, Hippophae canadensis, Rabbitberry, Foamberry Soapberry, Soopalollie, Canadian Buffaloberry</div> <div>Zone: 2 to 6</div> <div>Growth Rate: Fast</div> <div>Plant Type: Deciduous Shrub</div> <div>Family: Elaeagnaceae</div> <div>Height: 6 to 8 feet</div> <div>Spread: 6 to 8 feet</div> <div>Shape: Upright, rounded</div> <div>Bloom Time: April-May</div> <div>Bloom Color: Yellow</div> <div>Flower/Fruit: Small, inconspicuous, yellow flowers are followed by yellowish-red, oval-shaped fruits.</div> <div>Sun: Sun-Part Shade</div> <div>Drought Tolerance: High</div> <div>Water: Medium</div> <div>Maintenance: Medium</div> <div>Site Requirements/ Soil Tolerances: Easily grown in average, medium, well-drained soil in full sun to part shade. Tolerates wide range of soils. Very hardy and adaptable. Give it plenty of room to spread.</div> <div>Culture: Can be pruned to a small tree. Remove root suckers and runners to control any unwanted spread of the plant. To keep it at a low height, cut it back to knee high every 5 to 10 years. If it gets too leggy, it can be cut back to the ground and it will come back bushier and with more berries the next year.</div> <div>Uses: Wildlife shelter, screens, windbreaks. Naturalize in open woodland areas where it can be allowed to spread. Erosion control on slopes. Native plant gardens. Informal hedge. Good for dry, salty, high-pH soils, such as along highways.</div> <div> <table cellspacing="0" cellpadding="0" border="1"> <tbody> <tr> <td colspan="2" width="100%" valign="top"> Sowing Instructions </td> </tr> <tr> <td valign="top" nowrap="nowrap"> Propagation: </td> <td valign="top"> Seeds </td> </tr> <tr> <td valign="top" nowrap="nowrap"> Pretreat: </td> <td valign="top"> Pour Hot water over seed. Soak in water for 24 hours </td> </tr> <tr> <td valign="top" nowrap="nowrap"> Stratification: </td> <td valign="top"> 3 months in moist sowing mix at 2-5 ° C refrigerator </td> </tr> <tr> <td valign="top" nowrap="nowrap"> Sowing Time: </td> <td valign="top"> all year round </td> </tr> <tr> <td valign="top" nowrap="nowrap"> Sowing Depth: </td> <td valign="top"> 1 cm </td> </tr> <tr> <td valign="top" nowrap="nowrap"> Sowing Mix: </td> <td valign="top"> Coir or sowing mix + sand or perlite </td> </tr> <tr> <td valign="top" nowrap="nowrap"> Germination temperature: </td> <td valign="top"> min. 20 ° C </td> </tr> <tr> <td valign="top" nowrap="nowrap"> Location: </td> <td valign="top"> bright + keep constantly moist not wet </td> </tr> <tr> <td valign="top" nowrap="nowrap"> Germination Time: </td> <td valign="top"> until it germinates </td> </tr> <tr> <td valign="top" nowrap="nowrap"> Watering: </td> <td valign="top"> Water regularly during the growing season </td> </tr> <tr> <td valign="top" nowrap="nowrap"> </td> <td valign="top"> Copyright © 2012 Seeds Gallery - Saatgut Galerie - Galerija semena. All Rights Reserved. </td> </tr> </tbody> </table> </div>

V 64 (5 S)

Швидкий перегляд

Разнообразие из Перу

Rocoto Manzano Seeds

1,55 € SKU: C 3

Seeds Gallery Com,

5/ 5

<h2>Rocoto Manzano Fresh Organic Seeds</h2> <h2>Price for Package of 5 seeds. </h2> <div>These plants produce HUGE chilies the size of racquetballs! The heat is similar to a habanero but these have MUCH BETTER FLAVOR (almost like a spicy butternut squash). Their thick flesh makes an amazing stuffed or grilled pepper! The plants leaves grow "hairy" and they produce beautiful purple leaves. </div> <div>Capsicum pubescens is a species of the genus Capsicum (pepper), known as rocoto (Quechua: ruqutu) and locoto (Aymara: luqutu), which is found primarily in Central and South America. It is known only in cultivation. The species name, pubescens, means hairy, which refers to the hairy leaves of this pepper. The hairiness of the leaves, along with the black seeds, distinguish this species from others.[4] As they reach a relatively advanced age and the roots lignify quickly, sometimes they are called tree chili. Of all the domesticated species of peppers, this is the least widespread and systematically furthest away from all others. It is reproductively isolated from other species of the genus Capsicum.[3] A very notable feature of this species is its ability to withstand cooler temperatures than other cultivated pepper plants,[5] but cannot withstand frost.</div> <div> </div> <div>Vegetative characteristics</div> <div>Like all other species of the genus Capsicum, plants of the species Capsicum pubescens grow as a shrub, but sometimes as climbing plants. They grow into four-meter woody plants relatively quickly, and live up to 15 years, which gives them, especially with age, an almost tree-like appearance.[6] After a first impulse is formed, the plant branches at a height of about 30 cm for the first time, and forms during growth by further dividing into a bushy appearance. More shoots develop from the leaf axils. Some varieties have purple discoloration on the branches, as can be observed in other Capsicum species. The leaves have a 5–12 mm long petiole and a leaf blade ovate to 5–12 cm long, 2.5 to 4 cm wide, tapering at the top and the base is wedge-shaped.</div> <div>In addition to the relatively long life, Capsicum pubescens differs in many other characteristics from related species.</div> <div> </div> <div>Flowers</div> <div>The flowers appear singly or in pairs (rarely up to four) on the shoots, and the branches are at about 1 cm long flower stems, which extend on the fruit to around 4–5 cm. The calyx has five triangular pointed teeth, which have in the fruit a length of about 1 mm. A characteristic different from other cultivated species of the genus Capsicum is the blue-violet-colored petals, brighter in the centre. The anthers are partly purple, partly white.</div> <div> </div> <div>Distribution</div> <div>Capsicum pubescens is found in cultivation primarily in north-western South America, as well as southern Central America.[citation needed] It is believed to have evolved from other, more primitive Capsicum species also occurring in the same area.[citation needed] C. pubescens grows at higher elevations than other species, and cannot survive the tropical heat in the lowlands.</div> <div>There are several cultivars of C. pubescens; most are rarely cultivated, and are now relatively scarce.</div> <div>Cultivars include 'Canario' (yellow), 'Manzano' (red), 'Peron' (pear-shaped), and 'Rocoto Longo' (which was developed in the Canary Islands).</div> <div> </div> <div>30.000 - 50.000 SHU</div>

C 3 O (5 S)

Швидкий перегляд

Банана Муса Орнати Насіння

2,75 € SKU: V 32

Швидкий перегляд

Категорії

Категорії

Категорії

Last Product Reviews

FAQs

Last customers

Лідери продажів

Worlds Largest Giant Corn...

Purple Corn Seeds - Maíz...

Насіння Сосна́ сибі́рська...

Гігантські насіння полуниці

Giant Bosnian Plum Seeds...

Walking Stick Kale - Jersey...

Tulsi, Holy Basil Seeds...

Staghorn sumac seeds (Rhus...

Jiaogulan Seeds (Gynostemma...

Russet Buffaloberry Seeds...

Rocoto Manzano Seeds

Банана Муса Орнати Насіння